Ухвала суду № 23893279, 13.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.справа № А23/104

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Руденко М.А. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року у справі №А23/104 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Траверс»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30.01.2007р. №0002272301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 64395,00грн., у тому числі 42930,00грн. за основним платежем та 21465,00грн. за штрафними санкціями. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали необгрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002272301/3 від 30.01.2007р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1 833,00грн., в іншій частині позову відмолено. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована відсутністю в діях позивача порушень при здійсненні амортизаційних нарахувань по обєкту лізингу, визначення його балансової вартості та визначення балансової вартості групи 2 основних фондів при здійсненні операції із зворотної передачі обєкта лізингу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено порядок зменшення балансової вартості групи основних фондів у разі виведення з експлуатації основних фондів групи у звязку з їх продажем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008р. апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишено без розгляду, у звязку з пропуском процесуального строку її подання (т.3 а.с.37).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008р., а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі та справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Траверс»»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р., Центральною МДПІ у м.Кривому Розі складено акт №526/230/30643154 від 09.08.2006р.

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Траверс»вимог:

- пп..7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включено до складу валових доходів сума 132 333,12грн. з операції по поверненню обєкту фінансового лізингу;

- пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, не надано документів, які підтверджують валові (транспортні) витрати у ІV кварталі у сумі 9 010,00грн.;

- пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено амортизаційні відрахування у сумі 4 887,03грн.;

- пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами валові витрати у сумі 25 487,97грн.

Порушення вимог пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на Акт перевірки, полягало в тому, що ТОВ «Траверс»зі складу основних фондів групи 2 не в повному обсязі виключена вартість повернутого обєкту фінансового лізингу, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування у сумі 4 887,03грн..

На підставі Акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002272301/3 від 30.01.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 64395,00грн., у тому числі 42930,00грн. за основним платежем та 21465,00грн. за штрафними санкціями. У тому числі, за порушення вимог пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 1222,00грн. основного платежу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 611,00грн., а всього 1833,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом судового спору.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та часткового задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, в частині визначення податкового зобовязання та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 1833грн,00грн. (порушення пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі висновки суду обґрунтовані відсутністю в діях позивача порушень при здійсненні амортизаційних нарахувань по обєкту лізингу, визначення його балансової вартості та визначення балансової вартості групи 2 основних фондів при здійсненні операції із зворотної передачі обєкта лізингу.

Рішення суду першої інстанції оскаржується податковим органом в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ЗАТ «Промислова-фінансова лізингова компанія»та позивачем укладена угода фінансового лізингу №01 від 10.10.2000р. на строк до 26.10.2004р., згідно якої лізингодавець зобовязується передати позивачеві у платне користування на умовах фінансового лізингу легковий автомобіль Toyota Lend Cruizer -100 за первісною вартістю 371 477,69грн., а позивач зобовязується придбати обєкт лізингу за залишковою вартістю після закінчення терміну угоди. Обєкт фінансового лізингу передано позивачеві по акту прийому-передачі №01 від 23.10.2000р.

Відповідно до листа від 28.10.2004р. позивач просив ЗАТ «Промислово-фінансова лізингова компанія»у звязку з закінченням терміну дії договору №01 від 10.10.2000р. прийняти обєкт фінансового лізингу та надати відомість про стан розрахунків по лізинговим платежам (т.1 а.с87).

Згідно з актом прийому-передачі від 01.11.2004р. обєкт лізингу було передано лізингодавцю, невідшкодована частина вартості обєкту лізингу склала суму 132333,12грн.

Згідно п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає обєкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого обєкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого обєкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону.

Відповідно до пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування»у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у звязку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Вартість зворотного продажу обєкту лізингу складала 132333,12грн., що не заперечувалось податковим органом з огляду на прийняті рішення у процедурі адміністративного оскарження, якими встановлено помилку в Акті перевірки (п.3.1.3 Акту) щодо залишкової вартості обєкта лізингу на час його повернення.

Балансова вартість обєкту лізингу станом на дату його вибуття, згідно розшифровки нарахування амортизації в податковому обліку позивача (т.2 а.с.37), складала 114613,91грн.

Позивачем зменшено балансову вартість основних фондів, з огляду на вибуття обєкту лізингу, на суму 114613,91грн., тобто на суму балансової вартості легкового автомобіля Toyota Lend Cruizer -100, у звязку з чим сальдо на 01.01.05р. по обєкту лізингу визначено позивачем «0».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень при здійсненні амортизаційних нарахувань по обєкту лізингу, визначення його балансової вартості та визначення балансової вартості групи 2 основних фондів при здійсненні операції із зворотного продажу обєкта лізингу та з огляду на викладені обставини, вважає необґрунтованими доводи ДПІ щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань, внаслідок не виключення у повному обсязі зі складу основних фондів 2 групи вартості повернутого обєкту фінансового лізингу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007р. у справі №А23/104 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.09.2011р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: М.А. Руденко

Суддя: М.В. Мірошниченко