Ухвала суду № 23893295, 20.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.справа № 2а-6017/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-6017/09/1170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БСМ»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма БСМ»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення: від 08.05.2009р. №00063200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1853052грн., в т.ч. 1049925 грн. основний платіж та 803127 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 08.05.2009р. №000622300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1922866грн., в т.ч. 961433 грн. основний платіж та 961433 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 08.05.2009р. №000831730/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1390,68 грн., в т.ч. 463,56 грн. основний платіж та 957,12 грн. штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали безпідставні висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижений податок на прибуток, Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищений податковий кредит та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.05.2009 року №0000622300, від 08.05.2009р. №0000632300/0. В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду, в частині задоволених вимог, зокрема, обґрунтована порушенням податковою службою вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині визначення звичайних цін під час прийняття рішення щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які, на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до визначення податковим органом спірних податкових зобов'язань.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 30.03.2009 року по 17.04.2009 року за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача за дотриманням податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, складено акт №22/2310/20631062 від 23.04.2009р..

В зазначеному акті Кіровоградською ОДПІ, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «фірма БСМ»вимог:

- п.п. 4.1.1. 4.1.3. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 п.5.1. п. 5.2. п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, підприємством занижено суму податку на прибуток за 2008 рік в сумі 1049925грн.;

- п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за 2008 рік в сумі 961433 грн.

Вказані висновки податковим органом зроблено з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та фізичними особами підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори про переробку насіння соняшнику №01/01-2008 від 01.01.2008р. та №2/04-2008 від 02.04.2008р.

За умовами вказаних договорів позивач передає на переробку насіння соняшнику, результатом переробки є олія соняшникова та жмих.

Умовами оплати виконаних робіт визначено те, що платою за переробку насіння соняшнику є жмих, який давилець залишає переробнику в повному обсязі.

З огляду на характер оплати податковим органом зроблено висновок про бартерний характер вказаних угод.

Відповідно до пп..7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п.4.2. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, без оподаткування визначається з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайної ціни.

З огляду на встановлені обставини, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем .п. 4.1.1. 4.1.3. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 п.5.1. п. 5.2. п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки позивачем в 2008 році не включено до складу валового доходу та не відображено по рядку 04.1 декларації по податку на прибуток за 2008р. доходи отримані від реалізації жмиху соняшнику його переробникам, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем не було нараховано податкові зобов'язання з вартості жмиху, переданого переробникам в оплату за виконані роботи з переробки насіння соняшнику.

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №000632300/0 від 08.05.2009р. (а.с. 36), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1853052 грн., в т.ч. 1049925 грн. основний платіж та 803127 грн. штрафна санкція; №000622300/0 від 08.05.2009р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1922866 грн., в т.ч. 961433 грн. основний платіж та 961433 грн. штрафна санкція.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача про визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість»,

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки та встановлених обставин справи, податкові зобов'язання позивача, від зазначених вище операцій, визначалися податковим органом виходячи із звичайних цін.

Відповідно до пп..1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з пп..1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, звичайна ціна товарів (робіт, послуг) має бути визначена виходячи з інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що визначаючи податкові зобов'язання відповідач використовував інформацію отриману на його запит (а.с.78) щодо цін реалізації товарної продукції (жмиху) від закритого акціонерного товариства «Креатин».

Разом з тим, з відповіді на запит вбачається (а.с.79), що ЗАТ «Креатин»надано інформацію щодо цін реалізації на олію соняшникову та шрот. При цьому, ЗАТ «Креатин»повідомило відповідача про те, що підприємство реалізує лише шрот соняшниковий ДСТУ 4638:2006, а жмих згідно ГОСТ 80-96 використовується як продукт для подальшої переробки (а.с.118).

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що «Шрот соняшниковий» та «Жмих соняшниковий»є різними продуктами переробки насіння соняшника, у зв'язку з чим при визначенні звичайних цін податковий орган прийняв до уваги цінову інформацію не з ідентичними (однорідними) товарами, що є порушенням пп..1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

Крім цього, про неправомірність висновків перевіряючих осіб ДПІ, які зроблено в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, свідчить і постанова про закриття кримінальної справи від 31.08.2011р., яку прийнято заступником начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області у кримінальній справі №90-0004. Вказаною постановою закрито кримінальну справу відносно директора ТОВ «фірма «БСМ»ОСОБА_1 по епізоду придбання та переробки насіння соняшника протягом 2008 року, через відсутність в його діях складу злочину. У вказаній постанові зазначено, що в рамках розслідування кримінальної справи була призначені судово-економічна експертиза на вирішення якої поставлено питання про те, чи підтверджуються документально висновки, викладені в акті Кіровоградської ОДПІ №22/2310/20631062 від 23.04.2009р. Відповідно до висновків судово-економічної експертизи, документально не підтверджуються висновки викладені в акті Кіровоградської ОДПІ №22/2310/20631062 від 23.04.2009р.. «Про результати планової перевірки Фірма «БСМ»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2008р. по 31.12.2008р.».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-6017/09/0470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк