Постанова № 23893239, 27.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р. справа № 2а-4856/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградської окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року по справі №2а-4856/10/1170 за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а:

Кіровоградська об'єднання державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у сумі 6733, 80 грн. Штрафні санкцій застосовано до позивача за порушення вимог п.п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг». В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем в установлені строки сума заборгованості в розмірі 6733, 80 грн. сплачена не була, вказане рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалося. Відповідно до облікової картки платника, станом на 05.11.2010 року за відповідачем рахується борг в сумі 6733, 80 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанова суду мотивована доведеністю фактів порушення відповідачем вимог Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, які в добровільному порядку не сплачуються позивачем.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю висновків перевіряючих осіб щодо здійснення відповідачем підприємницької діяльності з порушенням вимог Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками податкового органу проведено перевірку торгівельного павільйону на території муніципального ринку, що розташований у АДРЕСА_1 та належить відповідачеві, щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки складено акт від 28.01.2010 року, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення відповідачем:

- п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та невидача розрахункових документів, що підтверджують факт продажу товарів на загальну суму 485,00грн;

- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме реалізація товарних запасів, які не обліковані та не оприбутковані у книзі доходів та витрат на загальну суму 2 154,40грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000082320 від 10.02.2010 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 6 733, 80 грн., з яких: за порушення вимог п.1,2 ст.3 Закону про РРО -2425,00грн., із розрахунку 485,00грн. х 5 = 2425,00грн.; за порушення п.12 ст.3 Закону про РРО -4308,08грн., із розрахунку 2 154,40грн. х 2 = 4308,80грн. (а.с.56).

Вказане рішення отримано відповідачем 10.02.2010р., про що свідчить його особистий підпис (а.с.9).

Не сплата застосованих штрафних (фінансових) санкцій у добровільному порядку, стала підставою для звернення ДПІ з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям, яка в добровільному порядку не сплачується відповідачем.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як зазначено вище, податковим органом порушено питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій, які визначені рішенням № 0000082320 від 10.02.2010 року.

З огляду на предмет спору, визначальними обставинами, для вирішення спірних правовідносин, є встановлення правомірності оскарженого рішення відповідача, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення.

Тобто, при розгляді справи, суд першої інстанції був зобов'язаний надати належну правову оцінку рішенню ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зокрема визначитись чи прийняте таке рішення на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Дослідивши рішення позивача, на підставі якого заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій, колегія суддів вважає його неправомірним з наступних підстав.

Щодо рішення № 0000082320 від 10.02.2010 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с.5-8), який став підставою для прийняття рішення, штрафні санкції, в цій частині, застосовані за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та невидача розрахункових документів, що підтверджують факт продажу товарів на загальну суму 485,00грн.

Між тим, застосування штрафних санкцій, які передбачено п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, може мати місце лише за умови наявності у суб'єкта підприємницької діяльності реєстратора розрахункових операцій, який не використано під час здійснення розрахункової операції.

Натомість, акт перевірки свідчить про те, що у відповідача відсутній реєстратор розрахункових операцій.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що висновок про порушення відповідачем вимог п.1, 2 ст.3 Закону про РРО зроблено податковим органом з огляду на те, що відповідач не веде Книгу обліку доходів та витрат, ведення якої, з огляду на п.6 ст.9 Закону РРО, є підставою для звільнення суб'єкта господарювання від використання реєстратора розрахункових операцій. Факт не ведення Книги обліку доходів та витрат підтверджується поясненнями відповідача, згідно яких Книгу втрачено в кінці серпня 2008 року (а.с.10).

Отже, податковим органом застосовані штрафні санкції за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та невидача розрахункових документів, з огляду на не використання відповідачем, у своїй діяльності, Книги обліку доходів та витрат.

Таке рішення ДПІ колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки відповідальність за неведення громадянами обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, передбачена ст..164-1 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій, які передбачено п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо рішення № 0000082320 від 10.02.2010 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суть порушення п.12 ст.3 Закону, з огляду на Акту перевірки, полягає в тому, що під час перевірки не було надано Книги обліку доходів та витрат, в якій суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів, що знаходяться на реалізації.

Тобто, позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає в тому, що відповідач зобов'язаний здійснювати облік товарів за місцем їх реалізації, при цьому такий облік має бути відображений у Книзі обліку доходів та витрат.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст..6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993р. №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93р. за №64 (із змінами та доповненнями).

Книга обліку доходів і витрат не передбачає ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269 передбачено, що книга обліку доходів і витрат (далі -книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі -суб'єкти підприємницької діяльності).

Відповідно до п.5 Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості:

- порядковий номер запису;

- дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом;

- сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;

- сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);ї

- сума виручки від продажу товарів (надання послуг) -з підсумком за день.

Таким чином, вищенаведеними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері малого підприємництва, не передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб вести облік товарів за місцем реалізації, шляхом відображення товарних запасів у Книзі обліку доходів та витрат, на чому наполягав податковий орган, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції до відповідача. Отже, чинним законодавством України визначено порядок ведення доходів і витрат суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, але не обліку товарів за місцем їх реалізації шляхом відображення такого обліку у Книзі обліку витрат і доходів, як про те зазначав відповідач.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення ДПІ, в частині застосування штрафних санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону про РРО, прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року по справі №2а-4856/10/1170 -скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 28.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк