Ухвала суду № 23893238, 27.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.справа № 2а-10278/10

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі №2а-10278/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972302/0 від 23.11.2010 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування платником податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року позовні вимоги ТОВ «Полонія»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, а висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод, у перевіряємому періоді, носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про нікчемність правочинів, на підставі яких позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що в період з 06.09.2010 р по 05.11.2010 року повноважними особами Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 року по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт №138/23-2/22143875 від 08.11.2010 р.

В Акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 6 409 818,00грн.

Таким висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав.

В ході перевірки встановлено, що у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 ТОВ "Полонія" мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме:

- ТОВ "Торгівельна Компанія "Ольвія" згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 03.03.2008.;

- ТОВ "ТФ "Борістен" згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №307 від 01.07.2009.;

- ТОВ "ТСЦ Юг" згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10 від 01.11.2008.;

- ТОВ "ЗНТК" згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008.;

- ПП "Сталь Трейд ХХІ" згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №201 від 01.05.2010.;

- ТОВ "ТЦ Октавія" згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.10.2008.

Відповідно наданих до перевірки журналів-ордерів за бухгалтерськими рахунками 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 361 "Розрахунки з вітчизняними з покупцями" зазначеним контрагентам у періоді з 01.01.2009 по 30.06.2010 було відвантажено нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 51 693 942 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ, і отримано від даних контрагентів нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 49 788 828 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ.

Податковим органом зроблено висновок про те, що вказані договори, за якими ТОВ «Полонія»є постачальником товарів, є нікчемними, оскільки не спричиняють настання реальних правових наслідків, які обумовлені цими договорами. Такі висновки обґрунтовані відсутністю необхідних умов, у контрагентів позивача, для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, в тому числі відсутність у контрагентів технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що підтверджує відсутність здійснення ними господарської діяльності (стор.22 Акту перевірки).

Щодо ТОВ "Торгівельна Компанія "Ольвія" перевіряючими встановлено, що відповідно до акту від 27.08.2008 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою; відповідно до наданих ТОВ "ТК "Ольвія" розрахунків і 1-ДФ, крім директора ОСОБА_1, на підприємстві отримували дохід 3 особи; додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до Органів ДПС не надавалися, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві. Крім того, декларація з податку на прибуток за 2009 рік подана з "нульовим показником" у р.7 "амортизаційні відрахування".

Щодо ТОВ "ТФ "Борістен" перевіряючи встановлено, що відповідно до акту №3584 від 11.06.2010 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою; відповідно до декларацій, які надавалися ТОВ "ТФ "Борістен" основні засоби у підприємства відсутні; загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ склала у І кварталі 2009- 3 особи, у ІІ кварталі 2009- 4 особи, у ІІІ кварталі 2009р. 2 особи, у 4 кварталі 2009- 2 особи.

Щодо ТОВ "ТСЦ ЮГ" перевіряючими встановлено, що у період з 01.01.2009р. по 31.08.2009 відсутня інформація щодо знаходження підприємства за адресами відповідно до договору піднайму приміщення від 12.02.2008 №80/08-354, договору суборенди від 01.04.2008 №32/08-32, договору суборенди від 01.09.2009 №21/08-21; відповідно до декларацій, які надавалися підприємством, основні засоби відсутні.

Щодо "ЗНТК" перевіряючими встановлено, що підприємство відсутнє за фактичною адресою; загальна чисельність працюючих в 2009 році становить 2 особи; відповідно до декларацій, які надавалися підприємством основні засоби у підприємства відсутні.

Щодо ПП "Сталь Трейд ХХІ" перевіряючими встановлено, що відповідно до акту №1330 від 23.10.2009 перевірки наявності підприємства за юридичною адресою встановлено відсутність за юридичною адресою; згідно штатного розкладу підприємство має 3 працівника; податкова звітність за травень, червень 2010 рік до ДПІ не надано.

Щодо "ТЦ Октавія" перевіряючими встановлено, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Запорізькій області знаходиться кримінальна справа №6291002, що порушена відносно директора Товариства ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України; згідно висновку експерта №13 від 24.06.2010 підписи на первинних документах ТОВ "ТЦ "Октавія" по взаємовідносинам з ТОВ "Полонія" у період з 06.04.2009 по грудень 2009р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з імітуванням її підпису.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0000972302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 9 614 727,00грн., у тому числі основний платіж -6 409 818,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 204 909,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на відсутність доказів нікчемності укладених позивачем угод, що вплинуло на правильність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави для формування податкового кредиту підприємства.

Так, пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості постановленого товару (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем до перевірки надавались первинні документи, які свідчать про зміст та обсяг господарських операцій з вищевказаними контрагентами. Так, підприємством до перевірки надавались податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, рахунки-фактури, обігово-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Вказані обставини відповідачем не заперечувались.

Натомість, як зазначено вище, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, ґрунтуються на висновках перевіряючих осіб щодо укладення позивачем правочинів, які в силу Закону є нікчемними.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто угоди яка порушує публічний порядок. Викладені в Акті перевірки обставини, які полягають у неможливості виконання контрагентами позивача зобов'язань за договорами, з огляду на відсутність можливості досягнення результатів відповідної господарської діяльності (відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів), є лише припущенням відповідача і жодними доказами не підтверджені.

Про необґрунтованість таких висновків податкового органу свідчать і наступні обставини.

Як зазначено в Акті перевірки у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 ТОВ "Полонія" мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме: ТОВ "Торгівельна Компанія "Ольвія", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "ТСЦ Юг", ТОВ "ЗНТК", ПП "Сталь Трейд ХХІ", ТОВ "ТЦ Октавія".

Тобто, перевіряючими особами встановлено, що позивач, у одному періоді, мав взаємовідносини з вказаними контрагентами, при цьому в одних випадках позивач був покупцем продукції, яка поставлялася вказаними підприємствами, а в інших випадках продавцем продукції тим же підприємствам.

При цьому, як відображено в Акті перевірки, відповідно наданих до перевірки журналів-ордерів за бухгалтерськими рахунками 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 361 "Розрахунки з вітчизняними з покупцями" зазначеним контрагентам у періоді з 01.01.2009 по 30.06.2010 було відвантажено нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 51 693 942 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ, і отримано від даних контрагентів нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 49 788 828 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ.

Як вбачається з Акту перевірки (п.3.2.1 Акту), за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. ТОВ «Полонія»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 71 621 979грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. не встановлено їх заниження або завищення.

Таким чином, у випадку коли позивач за договорами виступав як продавець продукції, і відповідно у нього виникали податкові зобов'язання з ПДВ, які задекларовано у повному обсязі, що підтверджено перевіркою, то податковий орган не ставив під сумнів можливість виконання його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, а у випадку коли позивач за договорами був покупцем товару, і відповідно у нього виникало право на податковий кредит, то ті ж самі контрагенти, згідно Акту перевірки, не могли виконувати свої договірні зобов'язання, з огляду на відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (стор.22 Акту перевірки).

Зазначені обставини вказують на непослідовність висновків податкового органу і свідчать про необґрунтованість доводів відповідача про неможливість виконання договірних зобов'язань контрагентами позивача, що і стало підставою, згідно Акту перевірки, для висновків податкового органу про нікчемність укладених правочинів.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, не містить у собі доказів, які б вказували на нікчемність укладених угод між ТОВ «Полонія»та ТОВ "Торгівельна Компанія "Ольвія", ТОВ "ТФ "Борістен", ТОВ "ТСЦ Юг", ТОВ "ЗНТК", ПП "Сталь Трейд ХХІ", ТОВ "ТЦ Октавія".

В той же час, обставини викладені в акті перевірки, згідно висновків перевіряючих осіб, вказують на укладення правочинів між позивачем та вказаними контрагентами без наміру настання реальних правових наслідків, які обумовлені цими правочинами. Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, матеріали справи не містять.

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи відповідача в частині того, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Запорізькій області розслідується кримінальна справа №6291002, яку порушено відносно директора ТОВ «ТЦ «Октаві»за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Досудовим слідством встановлено, що згідно висновків експерта, підписи на первинних документах ТОВ «ТЦ «Октавія»по взаємовідносинам з ТОВ «Полонія»у період з 06.04.2009 по грудень 2009р., виконані не директором ТОВ «ТЦ «Октавія», а іншою особою. Вказані обставини, на думку податкового органу, підтверджують висновки Акту перевірки щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТЦ «Октавія».

По-перше, які вірно зазначив суд першої інстанції саме по собі слідство у кримінальній справі не може бути доказом, на підставі якого встановлюються ті чи інші обставини. На час розгляду справи відсутній вирок суду у кримінальній справі, який би свідчив про протиправні дії посадових осіб ТОВ «ТЦ «Октавія»при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Полонія», як і відсутні будь-які рішення суддів про визнання недійсними первинних документів, які виписані від імені ТОВ «ТЦ «Октавія».

По-друге, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ТОВ «ТЦ «Октавія», покладається виключно на посадових осіб ТОВ «ТЦ «Октавія», якими складено та підписано первинні документи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (ТОВ «Полонія») діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які можливо допускалися його контрагентом (ТОВ «ТЦ «Октавія»).

Таким чином, вказані доводи відповідача не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

В іншій частині доводи апеляційної скарги обґрунтовуються висновками перевіряючих осіб, які були предметом розгляду судом першої інстанції та які не свідчать про неправильне вирішення судом справи.

За огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі №2а-10278/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 30.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк