Ухвала суду № 23893213, 15.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р.справа № 2а-4176/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі №2а-4176/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таверс»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення: від 19.03.2010р. №0000480720/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 272 700,69 грн., з яких за основним платежем 181 800,46 грн. та штрафних санкцій у розмірі 90 900,23 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали необгрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування платником податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, яку виписано від імені особи, що не є платником податку на додану вартість, то податковий орган обґрунтовано дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту і як наслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ у перевіряємому періоді.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Траверс»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, що не підтверджені податковими накладними. Оскільки, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, то ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які визначено цими податковими накладними.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Траверс»з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.06.09р., складено акт від 03.09.09р. №137/08-07-207/30643154.

В зазначеному акті СПДІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «Траверс»вимог п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 181 800,46 грн., у тому числі за листопад 2007 року в сумі 119 459,11 грн., за грудень 2007 року в сумі 62 047 грн., за серпень місяць 2008 року в сумі 294,35 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 181 503,11грн. на підставі податкової накладної від 27.11.2007р. №7, яку виписано від імені особи ( ТОВ «Техпромдеталь»), яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

На підставі складеного акту та за наслідками адміністративного оскарження, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 року № 0000480720/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 272 700,69грн., з яких 181 800,46 грн. за основним платежем та 90 900,23 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість оскарженого рішення відповідача про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду мотивовані тим, що оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, яку виписано від імені особи, що не є платником податку на додану вартість, то податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту і як наслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ у перевіряємому періоді.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно з пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 названого Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, лише особа, яка зареєстрована платником податку має право видати податкову накладну, яка є підставою для віднесення сплаченого (нарахованого) податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Встановлені обставини справи, які не спростовано позивачем, свідчать про те, що на підставі заяви ТОВ «Техпромдеталь»(а.с.106-107), ДПІ 23.10.2007р. анульовано реєстрацію ТОВ «Техпромдеталь»як платника податку на додану вартість»(а.с.108), про що внесено запис до офіційного сайту ДПА України щодо анульованих свідоцтв платників ПДВ (а.с.110).

Спірні суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 27.11.2007р. №7, яку виписано від імені ТОВ «Техпромдеталь», тобто на підставі податкової накладної, яку видано після анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, від імені якої таку податкову накладну виписано.

Отже, вказана податкова накладна не може бути підставою, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, з огляду на її недійсність, що обумовлена виданням податкової накладної особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

За таких обставин, переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі №2а-4176/09/0470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська