Ухвала суду № 23893251, 18.01.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.справа № 6/360/-3/164/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1, дов. від 01.01.11

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

на постанову господарського суду Запорізької області від 03.07.08

у справі № 6/360-3/164/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.10.04 № 0000700204/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 01.10.04 № 0000700204/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 27285 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на помилковість висновку податкового органу в акті перевірки, що операція з придбання та подальшої реалізації труб сталевих електрозварювальних для ВАТ «Запоріжвогнетримв»не є доходною, тому ця операція не пов'язана з ведення господарської діяльності, податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з таким придбання та реалізацією, до складу податкового кредиту не включається. Такий висновок суперечить приписам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», а також фактичним обставинам, з яких вбачається, що спірна операція для позивача є прибутковою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.04 у справі № 6/360 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000700204/0 від 01.10.04.

За результатами розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.05 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.04 у справі № 6/360 змінено. Абзац перший резолютивної частини викладено в редакції: «Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя від 01.10.04 № 0000700204/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 27285 грн.». В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погодившись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.05, відповідач подав касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.07 задоволена частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.04 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.05 скасовано, справу направлено до господарського суду Запорізької області.

Вищим адміністративним судом України зазначено, що судами попередніх інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи. При вирішенні спору підлягає з'ясуванню наявність розумних економічних та інших причини продажу товару за ціною, значно нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків, при цьому слід враховувати, що такі причини можуть бути наявними лише за умови існування у платника податків наміру одержати економічний ефект у результаті здійснення такої діяльності. Намір одержати дохід переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.07.08 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що умови операцій по придбанню та експорту труб сталевих електрозварювальних в кількості 67,85 тонн не передбачали з боку позивача мети отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, тобто зазначені труби не придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с.81), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про придбання товару позивачем без мети його подальшого використання у власній господарській діяльності не відповідає фактичним обставинам. Відповідачем в акті перевірки встановлено, що труби придбані позивачем для подальшого продажу на експорт, тобто відповідно до виду господарської діяльності, встановленого Статутом підприємства. В порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковим органом зараховано до складу витрат позивача, пов'язаних з придбанням товару, суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) продавцем цих товарів, чим неправомірно завищено суму витрат позивача, і, як слідство, невірно визначено фінансовий результат по спірній операції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі проведено позапланову тематичну перевірку правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету ВАТ «Запоріжвогнетрив»за червень 2004 року, за результатами якої складено акт від 29.09.04 № 20-32/1-00191885.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищений податковий кредит у червні 2004 року на 27285,00 грн.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що ВАТ «Запоріжвогнетрив»включило до складу податкового кредиту суму податку в ціні товару, витрати на придбання якого не включаються до складу валових витрат, оскільки підприємством здійснено реалізацію товару за ціною, яка є значно нижчою від ціни придбання, у зв'язку з чим вказана операція не може вважатися такою, що пов'язана із власною господарською діяльністю підприємства.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з наступних обставин, які сторонами не оспорюються.

В межах укладеного 16.12.02 ВАТ «Запоріжвогнетрив»з ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»договору купівлі-продажу № ТД-ЗОЗ/94 позивач придбав товар (труби сталеві електрозварювальні) в кількості 67,85 тонн на загальну суму 163263,41 грн., в тому числі ПДВ - 27210,57 грн., що підтверджено актом приймання-передачі від 26.05.04 до договору № ТД-ЗОЗ/94 від 16.12.02.

Відповідно до видаткової накладної № 2854 від 26.05.04 товар згідно прибуткового ордеру від 26.05.04 № 4-1255 оприбутковано ВАТ «Запоріжвогнетрив»на склад № 59.

По факту отримання товару 26.05.04 ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»виписана податкова накладна № ТД-2854 на загальну суму 163263,41 грн., у тому числі ПДВ - 27210,57 грн., на підставі якої сума податку на додану вартість 27210,57 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації за червень 2004 року.

01.03.04 між ВАТ «Запоріжвогнетрив»та ПП «Енергія»укладений договір комісії № 34-К , згідно якому та додаткової угоди № 1 від 05.05.04 ПП «Енегія»(комісіонер) зобов'язався здійснити від свого імені, але за рахунок комітента посередницькі угоди по продажу товару (труби сталеві електрозварювальні). За умовами договору комісійна винагорода комісіонера складає 0,1% від вартості фактично реалізованої на експорт продукції комітента.

Згідно акту прийому-передачі товару від 26.05.04 позивачем на комісію передано труби сталеві електрозварювальні в кількості 5150 штук вагою 67,85 тонн., які реалізовані комісіонером на експорт за ціною 25647,30 доларів США (136584,70 грн.), про що складений звіт комісіонера від 26.05.04. Комісійна винагорода склала 136,58 грн.

Приймаючи до уваги витрати комісіонера, пов'язані з виконанням доручення, - 327,05 грн. (митні платежі по ВМД № 406367 від 26.05.04 -277,05 грн.; митне оформлення вантажу по ВМД № 406367 від 26.05.04 -50,00 грн.), всього за надані послуги по реалізації товару витрати ВАТ «Запоріжвогнетрив»склали 463,63 грн.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані з придбанням та реалізацією цих труб склали 163727,04 грн., а виручка, отримана від реалізації позивачем труб сталевих електрозварювальних в кількості 67,85 тонн, склала 136584,70 грн.

На підставі акту перевірки від 29.09.04 № 20-32/1-00191885 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.04 № 0000700204/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2004 року на 27306,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За нормою пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 того ж закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Визначення терміна «господарська діяльність»міститься у пункті у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Це -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 3 вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, вбачається, що діяльність визнається господарською тоді, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому власний капітал -це є частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарською визнається така діяльність особи, що направлена на отримання доходу, при цьому законодавець не пов'язує цю діяльність з її кінцевим результатом -обов'язковим отриманням прибутку як об'єкта оподаткування згідно пп.3.1 ст.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», як помилково вважає позивач.

Те, що податок на додану вартість за правилами пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включається до складу валових витрат, не дає підстав для висновку, що сплачений податок на додану вартість взагалі не є витратами підприємства. Такі витрати не є валовими, але є витратами, пов'язаними з сплатою податку на додану вартість, які відображаються у податковому обліку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Операція продажу товарів за ціною нижче ціни придбання не призводить до збільшення власного капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, є збитковою і такою, що суперечить меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу.

Документи, які б підтверджували збільшення власного капіталу позивача від здійснення операцій з придбання і продажу товару -труб сталевих електрозварювальних в кількості 67,85 тонн., в матеріалах справи відсутні.

При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що умови укладених позивачем договорів з придбання та реалізації (через комісіонера) труб сталевих електрозварювальних в кількості 67,85 тонн не передбачали з боку позивача мети отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

В діях позивача по реалізації зазначених труб за ціною нижчою цін їх придбання відсутнє будь-яке обґрунтування, із наявних в матеріалах справи документів не вбачається необхідність значного зниження ціни продажу на придбані позивачем труби.

Позивач, придбавши 26.05.04 у ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»на підставі договору купівлі-продажу № ТД-ЗОЗ/94 від 16.12.02 труби сталеві електрозварювальні в кількості 67,85 тонн, в той же день, 26.05.04 передав цей товар на комісію ПП «Енергія»і в той же день (26.05.04) вказаний товар було реалізовано на експорт за ціною 136584,70 грн.

При чому, факт реалізації труб стальних електрозварювальних в день їх придбання виключає зміну якісних характеристик цього товару або зміни кон'юнктури ринку.

Доказом відсутності у позивача наміру використання у власній господарській діяльності зазначеного товару є також те, що цей товар фактично йому не надходив, а передавався виключно а документами.

Крім того, згідно із Статутом ВАТ «Запоріжвогнетрив»із змінами та доповненнями (а.с.101-118) діяльність з купівлі-продажу, зокрема, труб сталевих електрозварювальних не є основною діяльністю товариства. Вказана діяльність не є регулярною, постійною та суттєвою.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, всі зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що операції з купівлі труб сталевих електрозварювальних та їх подальшої реалізації на експорт згідно договору комісії не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, не мали на меті отримання доходу від цих операцій.

Придбаваючи 26.05.04 товар у ТОВ «Торговий будинок вогнетривів» за ціною 163263,41 грн., позивач повинен був враховувати умови договору комісії № 34-К від 01.03.04 з ПП «Енергія»та доручення комісіонеру № Ю-123 від 22.05.04 і, заздалегідь усвідомлюючи збитковість для підприємства такої операції, повинен був вжити заходів щодо корегування договірних умов або іншим чином уникнути очевидних збитків.

Отже, позивачем безпідставно, всупереч положенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суму податку на додану вартість 27285,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту у червні 2004 року.

За даних обставин суд вважає правомірним зменшення відповідачем заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року на 27306,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.04 № 0000700204/0.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність відмови у задоволені адміністративного позову заявлених у даній адміністративній справі.

Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03.07.08 у справі № 6/360-3/164/08-АП залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: А.О. Коршун