Постанова № 23892646, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.12Справа №2а-86/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Авчиян К.Е.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.05.2011 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 191/9/10-039 від 30.01.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Апекс-06" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Апекс-06" (далі - ПП "Апекс-06") звернулось до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000083500 від 17.06.2011 про визначення ПП "Апекс-06" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 69 020, 58 грн., з яких 55 216, 46 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій на суму 13 804, 12 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач наполягав, що роботи ТОВ "Завод СВКОМ ХХІ" виконувались, вирок суду відносно директора "Завод СВКОМ ХХІ" не може бути належним підтвердженням фіктивності господарських операцій між ПП "Апекс-06" та "Завод СВКОМ ХХІ", про те, що вказане підприємство здійснювало фіктивну діяльність позивачу не було відомо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.01.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-111/12/2770.

Ухвалою від 27.01.2012 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала, з мотивів викладених у запереченні. Відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс на валові витрати та сформував податковий кредит за податковими накладними, що оформлені ТОВ "Завод СВКОМ ХХІ", оскільки вказане підприємство здійснювало фіктивну діяльність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 16.05.2011 по 18.05.2011 ДПА у м.Севастополі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ПП "Апекс-06" вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ "Завод СВКОМ XXI" за період з 01.05.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 24.05.2011 №1419/10/35-004/34541379 від 24.05.2011.

Перевіркою встановлено, що між позивачем (замовником) та ТОВ "Завод СВКОМ XXI" (виконавцем) був укладений договір № 13/11 від 13.11.2007 (далі - договір № 13/11).

Згідно із вказаним договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання земляних робіт.

Відповідно до довідки Головного управління статистики Запорізької області ТОВ "Завод СВКОМ XXI" відсутній такий вид діяльності за КВЕД, як земляні роботи.

У період з 01.05.2008 по 31.10.2008 від імені ТОВ "Завод СВКОМ XXI" на адресу позивача оформлювались первинні документи, зокрема, рахунки, акти виконаних робіт на загальну суму (без ПДВ) 129 564 грн.. ПДВ - 25 912.8 грн., податкові накладні (№ 127 від 31.03.2008, №125 від 31.03.2008, №185 від 30.04.2008, №247 від 30.05.2008, №246 від 30.05.2008, №217 від 10.05.2008, №248 від 30.05.2008, №261 від 10.06.2008, №260 від 10.06.2008, №270 від 25.06.2008, №340 від 01.09.2008, №291 від 12.11.2008).

Вказані документи були підписані директором ТОВ "Завод СВКОМ XXI" ОСОБА_3, який вироком Ленінською районного суду м.Севастополя від 30.06.2010 по справі № 1-454/10 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 УК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі) та ч. 1 ст. 366 УК України (службове підроблення, тобто складання та видача завідомо неправдивих документів).

Виходячи із фактичних обставин діяльності, встановлених зазначеним вироком Ленінського районного суд м. Севастополя. ТОВ "Завод СВКОМ XXI" не приймало участі у операціях з поставки послуг, ТОВ "Завод СВКОМ XXI" було створено для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів.

За результатами перевірки податковим органом був зроблений висновок, що ПП "Апекс-06" у порушення п.п. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додані вартість" необгрунтовано включено до складу податкового кредиту за деклараціями з ПДВ за травень, червень, вересень, жовтень та грудень 2008 року суму податку в розмірі 55 216, 46 грн. по податкових накладних, які оформлені від ТОВ "Завод СВКОМ XXI", що призвело до заниження позитивного значення сум ПДВ, які підлягали сплаті у 2008-2010 роках на загальну суму 55 216,46 грн.

На підставі перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000083500 від 17.06.2011 про визначення ПП "Апекс-06' зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 64 020, 58 грн. (у т.ч 55 216, 46грн. - основний платіж, 13 804, 12 гри. (55 216, 46 грн.*25%) - штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первиннії док)ментів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені па паперових або машинних носіях і повинні мати таї обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємстві від імені якою складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимір господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення і осподарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.п.2.1 та п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199 № 88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинно-зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та вимірники (у натуральному) та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осі відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинної документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 30.06.2010 по справі № 1-454/10 ОСОБА_3 засуджено за скоєння злочинів - фіктивне підприємництво та службове підроблення.

Відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Ленінським районним судом м. Севастополя у кримінальній справі № 1-454/10 встановлений факт створення фіктивного підприємства -ТОВ "Завод СВКОМ XXI" з метою проведення незаконних операцій та службове підроблення, тобто складання та видача завідомо неправдивих документів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що всі первинні документи, які надавались позивачу його контрагентом, що були підписані директором ТОВ "Завод СВКОМ XXI" ОСОБА_3, засудженим за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 УК України (фіктивне підприємництво, тобто створення без придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі) та ч. 1 ст. 366 УК України (службове підроблення, тобто складання та видача завідомо неправдивих документів).

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року та податкового розрахунку комунального податку, що були надані ТОВ "Завод СВКОМ ХХІ" до органів податкової служби, у вказаного підприємства були відсутні основні фонди, товари та матеріальні запаси, на підприємстві працювала лише одна людина.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що ТОВ "Завод СВКОМ ХХІ" не мало можливості виконати ті роботи, що зазначені в податкових накладних.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача, що вказані роботи могли виконуватись субпідрядниками, оскільки належних та достовірних доказів здійснення таких робіт суду не надано.

Викладене вище свідчить про неможливість фактичного виконання договору № 13/11 ви 13.11.2007 ТОВ "Завод СВКОМ XXI", укладеного з ПП "Апекс-06".

Отже, факту здійснення господарських операцій не було, а тому висновки податкової перевірки відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З урахуванням зазначених норм права та обставин справи ДПІ Ленінського району в м.Севастополі було правомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову не має.

Постанова викладена у повному обсязі 27.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Гавура