Ухвала суду № 23890953, 03.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" травня 2012 р. м. Київ К/9991/11271/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області (далі -ДПІ)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2-а-4772/10/2170

за позовом приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства -Шульги А.В.,

ДПІ -Звичайної Г.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010 № 0000272301/0, від 23.07.2010 №0000272301/1, від 01.07.2010 № 0000262301/0 та від 23.07.2010 № 0000262301/1.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що: у матеріалах справі відсутні докази реального виконання операцій з поставки позивачеві сільськогосподарської продукції; діяльність постачальників позивача має ознаки фіктивності; первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання спірних операцій, мають дефекти форми та недостовірний зміст.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано. Приймаючи цю постанову, апеляційний суд послався на те, що: за умови наявності у матеріалах справи доказів поставки позивачеві товару наявність недоліків у заповнення товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для висновку про фіктивність цих операцій з поставки; наявність реєстрації постачальників позивача на момент виконання спірних операцій свідчить про реальність та правоздатність цих учасників господарського обороту та виключає факт відсутності у Товариства розумної обачності при виборі контрагентів; порушення постачальниками Товариства податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення позивача права на податкову вигоду за недоведеності податковим органом його недобросовісності як платника податків.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що:

- ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, оформлену актом від 16.06.2010 № 293/23/21301823;

- за наслідками цієї перевірки контролюючим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9 561 216 грн. (у тому числі 4 780 608 грн. за основним платежем та 4 780 608 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2010 № 0000272301/0, а також податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 14 704 228,20 грн. (у тому числі 7 380 126 грн. за основним платежем та 7 324 102,20 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2010 № 0000262301/0;

- в основу прийняття названих актів індивідуальної дії податковим органом покладено висновок про безпідставне врахування позивачем у складі валових витрат та податкового кредиту операцій з поставки Товариству сільськогосподарської продукції за договорами, укладеними позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгінвест-плюс», приватним підприємством «Астрая-Люкс», приватним підприємством «Тріада Трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар», приватним підприємством «Украгро» та приватним підприємством «Мікс Грей Плюс», позаяк названі постачальники відсутні за місцезнаходженням, мають ознаки фіктивності та задіяні у незаконних схемах мінімізації податків (що стало підставою для порушення кримінальних справ відносно їх посадових осіб); окремі товарно-транспортні накладні на перевезення спірного товару не містять необхідної інформації щодо перевізника товару та місця його завантаження.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому за змістом абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У свою чергу відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Розглядаючи питання щодо дійсного виконання спірних операцій з поставки товару позивачеві, попередні судові інстанції дійшли різних висновків щодо підтвердженості цього факту. Так, суд першої інстанції як на мотив для відмови у позові послався, зокрема, на відсутність усіх необхідних відомостей у товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Однак порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної є порушенням, допущеним контрагентом позивача під час заповнення цього документа, а не порушенням платника (позивача у справі) податкової дисципліни; відповідальність за недостовірність та неповноту заповнення вказаного документа покладається на особу, яка його заповнювала. А тому слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що власне недоліки у заповненні цих первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податкову вигоду.

Не можна визнати вмотивованою і надану судом першої інстанції правову оцінку стосовно того, що позивач діяв без належної обачності і обережності у правовідносинах з названими контрагентами. Адже наявність реєстрації цих осіб на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

А відтак апеляційний суд за наслідками дослідження наявних у справі документів, складених у зв'язку з виконанням спірних операцій (як-от договорів купівлі-продажу, складських квитанцій на зерно, журналу кількісного і якісного обліку хлібопродуктів, звітами про рух хлібопродуктів і тари на елеваторі тощо), обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для висновку про нереальність вказаних операцій та, відповідно, для виключення з податкового кредиту та валових витрат Товариства суми витрат за цими операціями.

За таких обставин апеляційний суд правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2-а-4772/10/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко