Ухвала суду № 23890888, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/8004/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський олійноекстраракційний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009

у справі № 9/318/08-АП-11/360/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський

олійноекстраційний завод"

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової адміністрації

Запорізької області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариства „Мелітопольський олійноекстраційний завод" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень -рішень: № 0000042305/0 від 21.03.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 3140994 грн., №0000032305/0 від 21.03.2008, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість 991515 грн., штрафної санкції 459757, 50 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.08.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 19.08.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року та складено акт № 268/23/00373830 від 07.03.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042305/0 від 21.03.2008, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 3140994 грн., №0000032305/0 від 21.03.2008, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 991515 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 459757, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту жовтня 2007 року в сумі 4490140 грн., завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року в розмірі 474539 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року в розмір 2666455 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового: кредиту наступного податкового періоду на 357631 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 991515 грн.

Предметом дослідження при проведені перевірки є договори поставки насіння соняшнику укладені позивачем з ПП „Вамар", ПП „Талассо-С", ПП ВКФ „Базіс" та ПП „Артмакс".

Судом першої інстанції встановлено, що договори на поставку насіння соняшника, укладені позивачем з ПП „Вамар", ПП „Талассо-С", ПП ВКФ „Базіс" та ПП „Артмакс" у перевіряємий період, є виконаними сторонами у повному обсязі та укладені у відповідності з чинним законодавством України, спрямовані на забезпечення діяльності підприємства при цьому податковий кредит сплачено постачальникам у повному обсязі грошовими коштами.

Тому відповідачем безпідставно визначено спірну суму податкового зобов'язання та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаними операціями.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції вважаючи, що не дано належної оцінки тим обставинам, що до перевірки не надано первинних документів, підтверджуючих факти доставки (перевезення) насіння соняшника, а саме: товарно-транспортних накладних на кожну окрему партію поставки на вагову підприємства чи іншого місця, із зазначенням марки, державного номера автомобіля та прізвища водія; квитанцій на кожну окрему партію поставки на вагову підприємства чи іншого місця, із зазначенням марки, державного номера автомобіля та прізвища водія, а дослідження первинних документів не встановлено фактів транспортування, зберігання, виконання умов угод, правочинів, передачі прав власності на товар за плату або компенсацію по вищенаведених операціях.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством податку на додану вартість, отриманих позивачем відповідно до умов договорів, укладених з контрагентами.

З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані позивачу податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для включення позивачем витрат по спірним господарським операціям до складу валових.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону України „Про податок на додану вартість" вбачається, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Судом першої інстанції з'ясовано, що операції із поставки насіння соняшнику мали реальний товарний характер, насіння соняшника отримано, гроші сплачено в тому числі податок на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції досліджено факт використання ТОВ „Мелітопольський олійноекстраційний завод" у власній господарський діяльності придбаного у ПП „Вамар", ПП „Талассо-С", ПП ВКФ „Базіс" та ПП „Артмакс" товару.

За умови факту здійснення господарської операції та наявності належним чином оформлених накладних, оскільки відповідно до положень п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський олійноекстраракційний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 у справі № 9/318/08-АП-11/360/08-АП слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову господарського суду Запорізької області від 19.08.2008 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський олійноекстраракційний завод" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 у справі № 9/318/08-АП-11/360/08-АП скасувати.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.08.2008 у справі № 9/318/08-АП-11/360/08-АП залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Т.М. Шипуліна