Ухвала суду № 23890801, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Київ К-30407/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року

у справі № 2а-1713/10/1270

за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року, позов Приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод»(далі -позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001042360/0 від 21 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганський патронний завод»судові витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 квітня 2008 року по 31 травня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1121/23-616/32201889 від 10 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042360/0 від 21 грудня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 79 035,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, судами встановлено, що в період, охоплений перевіркою, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Раритет»укладено договір № 39/5/01-06 від 30 січня 2006 року, відповідно до умов якого останнім поставлено на адресу позивача товар (біметал № 3, стрічка стальна 17 Ю А) на загальну суму 3 204 060,00 грн.

При цьому, відповідно до довідки зустрічної перевірки № 64 від 13 березня 2009 року ТОВ «Компанія «Раритет»є посередником, а постачальниками, в свою чергу, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Раритет-Н»та Приватне підприємство ПКФ «Авіста».

В свою чергу, згідно з листом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції провести зустрічну перевірку ТОВ «Раритет-Н»є неможливим з огляду на те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про підприємство.

Крім того, відповідно до листа Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ПП ПКФ «Авіста»створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Компанія «Раритет»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що положення Закону № 168/97-ВР не пов'язують право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки, від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які сплачено ним продавцям (постачальникам) товару (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). При цьому, приписами Закону № 168/97-ВР встановлено умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко