Ухвала суду № 23890739, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Київ К-55559/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року

у справі № 2а-4214/09/0570

за позовом Дочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року, позов Дочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі -відповідач-2) та Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі -відповідач-3) задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 09 січня 2009 року та № 0000102340/0 від 09 січня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 98 574,00 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року з виправленням помилок за лютий 2008 року, яка містила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 98 574,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період -лютий 2008 року, за результатами якої складено акт № 3003/23-3/20364201 від 22 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 09 січня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 98 574,00 грн., та № 0000102340/0 від 09 січня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59 940,00 грн. (39 960,00 грн. -основний платіж, 19 980,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з порушенням порядку проведення коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2008 року, а також неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної, що неоформлена у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме в ній окремим рядком не зазначено місце розташування юридичної особи.

Крім того, судами встановлено, що між ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»та фірмою .M.R International nv/sa»(Бельгія) укладено контракт № 50/С від 16 квітня 2007 року, предметом якого є купівля-продаж сплавів на основі міді та олова на загальну суму 1 643 750,00 дол. США.

28 вересня 2007 року ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»передано фірмі .M.R International nv/sa»(Бельгія) товар вагою 21 000 тони на загальну суму 93 450,00 дол. США, що підтверджується актом прийому-передачі та податковою накладною № 271 на загальну суму 471 922,50 грн.

Відповідно до акту від 03 лютого 2008 року фірмою .M.R International nv/sa»(Бельгія) повернуто ДП «Техноскрап»ТОВ «Скрап»товар вагою 21 000 тони на загальну суму 93 450,00 дол. США, що становить 471 922,50 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Пунктами 20, 23 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем 03 лютого 2008 року здійснено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 271 від 28 вересня 2007 року за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Крім того, головним бухгалтером позивача складено бухгалтерську довідку до балансу за лютий 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань у лютому 2008 року відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий кредит з податку на додану вартість сформовано позивачем на підставі податкової накладної № 48 від 04 лютого 2008 року, що має всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Март», що було зареєстроване на час здійснення господарських операцій як платник податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко