Ухвала суду № 23890728, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2012 р. м. Київ К-59443/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року

у справі № 2а-37499/09/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агросервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Агросервіс» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000352330/0 від 23 березня 2009 року та № 0000332330/0 від 23 березня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Агросервіс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного законодавства за період з 21 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 330/23-304/31062926 від 24 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000332330/0 від 23 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 277 500,00 грн. (225 000,00 грн. -основний платіж, 52 500,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000352330/0 від 23 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190 377,00 грн. (126 918,00 грн. -основний платіж, 63 459,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум згідно договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Строй-Альянс», з огляду на його нікчемність.

Зазначений висновок, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом зроблено з огляду на те, що ТОВ «ТПК «Строй-Альянс»не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві відсутні основні фонди та запаси, а також умови для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, судами встановлено, що між ЗАТ «Агросервіс»та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс»укладено договір оренди № 24 від 01 липня 2007 року, відповідно до умов якого позивач отримав у строкове платне користування будівельну техніку та інше майно.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач має належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ТПК «Строй-Альянс», зокрема, акти приймання-передачі будівельної техніки та іншого майна за договором № 24 від 01 липня 2007 року.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені на користь ТОВ «ТПК «Строй-Альянс», на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відсутність контрагента позивача за юридичною адресою не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договору та не свідчить про нікчемність такого правочину. В свою чергу, відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, видавши суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік та Свідоцтво платника податку на додану вартість, держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства, тобто взяла на себе певну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб'єкта господарювання.

Крім того, слід зазначити, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлює жодного обов'язку юридичних осіб щодо перевірки власних контрагентів на предмет наявності основних та оборотних засобів, кількості укладених трудових угод з працівниками тощо.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко