Ухвала суду № 23890724, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2012 р. м. Київ К-54170/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року

у справі № 9/168

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -відповідач) про скасування рішення № 0000822200/0/835 від 20 грудня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Укравтозапчастина», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Укравтозапчастина» по контрактам № 2006/1 від 05 вересня 2006 року, № 01/02 від 01 лютого 2007 року та № FTZGD-20070420 від 20 квітня 2007 року за період з 02 липня 2007 року по 18 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 4849/2200/30722204 від 18 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000822200/0/835 від 20 грудня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 114 325,71 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі -Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надходження товару на територію України по імпортним контрактам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмітка «Під митним контролем»на інвойсі або CMR позивача не є підтвердженням того, що імпортований товар пройшов процедуру митного оформлення, та, відповідно, перетнув як митний, так і державний кордон України. Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-XII) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно із статтею 4 Закону № 959-XII є імпорт.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону № 959-XII та абзацу 2 пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт -це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому, моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 2 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, залишили поза увагою доводи позивача про факт здійснення Південною регіональною митницею відмітки «Під митним контролем»на товарно-транспортних накладних та інвойсах, який за його висновками, підтверджує факт надходження товару на митну територію України за контрактами № 2006/1 від 05 вересня 2006 року та № 01/02 від 01 лютого 2007 року в межах законодавчо встановленого терміну.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.