Ухвала суду № 23890336, 26.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 12.2

Ухвала

Іменем України

26 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2664/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі : Данилкіній Н.В.

за участю :

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника 1-го відповідача: Чумак І.М.

представника 2-го відповідача: Денисенко А.С.

представник 3-го відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання встановити і нараховувати надбавку, внести зміни до довідки про розмір грошового забезпечення,нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії ,-

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2012 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся з позовом до Луганського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання встановити і нараховувати надбавку, внести зміни до довідки про розмір грошового забезпечення,нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з лютого 1997 року проходив службу в органах Кримінально - виконавчої системи України, з грудня 2002 року на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області.

В період проходження служби на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі передбачена п.7.1.1. Інструкції «Про порядок застосування нормативно - правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу кримінально - виконавчої системи» надбавка у розмірі до 50% від окладів грошового забезпечення не завжди виплачувалася в повному обсязі. Так у січні 2008 року надбавка становила 28%, у лютому -37%, а у січні 2009 -0%, при цьому в інші місяці 2008 та 2009 року вона складала 50%.

Вважає, що дії відповідачів щодо зменшення відсоткового розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань у січні та лютому 2008 року та скасування цієї надбавки у січні 2009 року є неправомірними.

В судовому засіданні було постановлено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, вирішення якого було призначено до судового засідання, в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та пояснень.

Позивач підтримав позовні вимоги та стверджував про дотримання ним строку звернення до суду.

Представник позивача наполягав на дотриманні позивачем строку звернення до суду, зазначив, що на дані правовідносини розповсюджується Кодекс законів про працю, крім цього позивач звертався до 1-го та 2-го відповідача з заявами та інформаційними запитами для з'ясування причин зменшення відсоткового розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань у січні та лютому 2008 року та взагалі скасування надбавки у січні 2009 року.

Представники 1-го та 2-го відповідача наполягали на пропущені позивачем строку звернення до суду, представник 2-го відповідача в наданому письмовому запереченні серед іншого зазначив, що на момент призначення та звільнення з посади начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі позивач мав спеціальне звання капітан внутрішньої служби, звільнявся перебуваючи в званні майора внутрішньої служби, які відповідно до п.2 Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженої ПКМ УРСР № 114 від 29 липня 1991 відноситься до середнього та старшого начальницького складу.

Крім цього звертає увагу, що в позовних вимогах від 02.04.2012 про неправомірні дії посадових осіб щодо невиплати позивачу в період служби належної заробітної плати - набавки за виконання особливо важливих завдань позивач дізнався 03.02.2010, після чого не реалізував своє право на звернення до суду. У зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, відповідно до вимог ст.100 КАС України просив залишити адміністративний позов без розгляду.

Представник Головного УПФУ в Луганській області до судового засідання на адресу суду надіслав заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволені позову та розглянути справу без участі уповноваженого представника. Серед іншого зазначив, що згідно документів, наданих для призначення пенсії позивачеві, ГУПФУ в Луганській області пенсію призначено згідно діючого законодавства.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи в межах вирішення питання щодо дотримання строків звернення, суд прийшов до наступного.

Позивач - ОСОБА_1, з лютого 1997 року проходив службу в органах Кримінально - виконавчої системи України, з грудня 2002 року на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області. Наказом начальника управління ДДУПВП у Луганській області 11 вересня 2009 року був звільнений з кримінально - виконавчої системи України за ст. 64 п. «ж» ( за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, яке затверджене постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 №114. ( а.с.5).

Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, і.к. 08562737, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.11.1999 року ( а.с.64,65), згідно п.1 Положення про Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області -є територіальним органом управління Державного департаменту України з питань виконання покарань , що утворюється і ліквідується Департаментом та забезпечує виконання завдань Державної кримінально виконавчої служби України.( а.с.57-63).

Згідно п.1.1 цього Положення Луганський слідчий ізолятор управління ДДУВПВ у Луганській області є установою для тримання обвинувачених, підсудних, підозрюваних у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, та засуджених, вироки щодо яких не набрали законної сили і щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою.( а.с.73-77).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори з приводу прийняття громадян на публічну служби, її проходження, звільнення з публічної служби.

З позовної заяви вбачається, що позивачем оспорюється розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань за січень 2009, січень 2008 та за лютий 2008 року, який був йому нарахований та сплачений відповідачем під час проходження служби.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України (зі змінами, внесеними Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

На час виникнення спірних правовідносин до 03.08.2010 року діяв Кодекс адміністративного судочинства України, редакція частини 2-ї ст. 99 якого передбачала для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином суд застосовує норми КАС України, які діють на момент звернення позивача до суду, тобто в редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною 1 статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тобто, чітко визначено, що строк звернення до суду необмежений саме при відсутності спору про розмір заробітної плати, оскільки зазначено, що звернення до суду може бути без обмеження будь-яким строком про стягнення належної (нарахованої, але не виплаченої) заробітної плати.

Як вбачається з адміністративного позову предметом спору є не нарахована позивачу сума, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування вимог ст. 233 КЗпП України в частині наявності права звертатись без обмеження строку за виплатою належної, тобто нарахованої заробітної плати.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України "Про державну службу".

Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713 ( далі -ЗУ № 2713) установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами. Законодавством визначаються особливості відвідування цих установ і слідчих ізоляторів та спеціальні вимоги режиму доступу на їх територію.

Частинами 1 та 2 ст.14 ЗУ № 2713 передбачено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до абз. 4 ч.6 ст.14 ЗУ особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:

старший начальницький склад:

майор внутрішньої служби;

підполковник внутрішньої служби;

полковник внутрішньої служби;

Враховуючи, що позивач звільнений зі служби в кримінально виконавчий системі при спеціальному званні - майор внутрішньої служби, начальник терапевтичного відділення -лікар -терапевт міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі, суд не приймає до уваги посилання позивача про нерозповсюдження ч.3 ст.99 КАС України на спірні правовідносини.

Після ознайомлення з наказом про звільнення від 11 вересня 2009 року ( а.с.5) грошовим атестатом № 16 від 16.11.2009 ( а.с.6) та розрахунковими листами по заробітній платі (а.с.8,9,10), позивач був обізнаний про нараховані йому кошти за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % за січень 2009, січень 2008 та за лютий 2008 року.

Крім цього в інформаційному запиті ( а.с.15) позивач зазначив, що 19.10.2010 року звертався до 2-го відповідача з заявою про надання інформації щодо зменшення відсоткового розміру надбавки, що також свідчить про його обізнаність та не згоду з розмірами надбавки у зазначений період.

Приймаючи до уваги своєчасне ознайомлення позивачем з грошовим атестатом, обізнаність про зменшення відсоткового розміру надбавки за січень 2009, січень 2008 та за лютий 2008 року, суд приходить до висновку про пропущення позивачем станом на 02 квітня 2012 року строку звернення до суду із даним позовом.

Із зазначених підстав звернення позивача до 1-го та 2-го відповідача з інформаційним запитом та листами не розглядається як досудовий спосіб врегулювання спору.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З урахуванням предмету спору, викладених позивачем обставин, суд був позбавлений можливості вирішити питання про залишення позову без розгляду під час відкриття провадження по справі.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позивач не звертався із заявою про поновлення строку а ні під час звернення з позовною заявою, а ні на пропозицію суду під час розгляду справи по суті, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову в зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись статтями 99-100, 102, 155 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання встановити і нараховувати надбавку, внести зміни до довідки про розмір грошового забезпечення,нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Роз'яснити позивачу право після усунення обставин на підставі яких було залишено позов без розгляду, повторно звернутись до суду з тотожним позовом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 28 квітня 2012 року.

Суддя С.М. Чиркін