Рішення № 23885982, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/2842-2012 25.04.12

За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів"простягнення заборгованостіСуддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриРубан Д.В. -прокурор відділувід позивача Прокопчук І.Т., Миронець О.В. -представники від відповідача Акопджанян В.О. -представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" заборгованості у розмірі 1 465 744,12 грн., пені у розмірі 113 853,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 150,78 грн. та 3% річних у розмірі 36 704,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання за договором комісії № 270/4/79-10ВР від 24.12.2009 та не в повному обсязі перераховано позивачу кошти від реалізації майна, а тому у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 465 744,12 грн.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив здійснення реалізації переданого йому за договором комісії майна, однак виручені кошти не перераховані позивачу, оскільки були спрямовані відповідачем на інші цілі. Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

24.12.2010 між Міністерством оборони України (комітент) та Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" (комісіонер) укладено договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна на внутрішньому ринку № 270/4/79-10ВР (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України (далі - майно) на внутрішньому ринку згідно з специфікацією майна, яке передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю (Додаток 1 до Договору).

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до п. 5.5 Договору кошти, отримані комісіонером від реалізації покупцю майна, за виключенням комісійної плати, ПДВ та документально підтверджених сум витрат, понесених комісіонером при організації реалізації покупцю майна за цим Договором (у розмірах узгоджених з комітентом), протягом 5-ти днів з дати з дати підписання актів прийому-передачі майна від комітента до комісіонера, перераховуються у гривнях на рахунок комітента.

Згідно з п. 6.3 Договору не менш як за 10 робочих днів до спланованої дати передачі майна комісіонер письмово повідомляє комітента про дату відправки.

Прийом-передача майна здійснюється на підставі наряду. При цьому передача майна здійснюється після отримання комітентом довідки від комісіонера про отримання від покупця коштів за майно (п. 6.4 Договору).

Остаточна прийом0передача майна від комітента до комісіонера (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін з оформленням актів прийому-передачі майна (п. 6.5 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав для реалізації відповідачу майно загальною вартістю 1 411 757,88 грн., що підтверджується відповідним нарядами та актами прийому-передачі, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було реалізовано майно та на його рахунок від покупців надійшли грошові кошти загальною сумою 1 984 364,82 грн., про що останній повідомив позивача і підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів від покупців відповідачу і довідками відповідача про виконання умов Договору.

За реалізоване майно відповідач у строк та на умовах, передбачених п. 5.5 Договору зобов'язаний був перерахувати позивачу кошти у розмірі 1 555 785,16 грн.

Однак, відповідач платіжними дорученнями № 1929 та № 1930 від 25.03.2011, № 1939 та № 1940 від 01.04.2011, № 2390, № 2391 та № 2392 від 06.09.2011 перерахував позивачу лише 90 041,04 грн.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов'язання за Договором щодо своєчасного перерахування позивачу коштів, отриманих від реалізації майна, у розмірі 1 465 744,12 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування обставин, повідомлених прокурором та позивачем, відповідач не надав, наведеного розрахунку не спростував. Належних доказів погашення заборгованості за Договором комісії № 270/4/79-10ВР від 24.12.2010 відповідачем суду також не надано.

Посилання відповідача на те, що згідно платіжних доручень № 10 (№ 25673271) від 12.04.2012 та № 12 (№ 25696130) від 18.04.2012 ним було перераховано позивачу кошти у розмірі 96 949,32 грн. на погашення заборгованості за Договором комісії № 270/4/79-10ВР від 24.12.2010 судом не приймається, оскільки у призначеннях платежу вказаних платіжних доручень зазначено, що кошти сплачені за Договором комісії № 181/4/83-11ВР від 30.12.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 465 744,12 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурором також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 113 853,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 150,78 грн. та 3% річних у розмірі 36 704,48 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 Договору за затримку платежів комітенту, проти встановлених Договором строків, комісіонер із власних коштів виплачує комітенту пеню, яка обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених комісіонером платежів за кожний календарний день такої затримки.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного перерахування позивачу коштів отриманих від реалізації майна виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком прокурора та позивача неоспореним відповідачем та перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з перерахування коштів від реалізації майна на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком прокурора і позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, ідентифікаційний код 20064284) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) основний борг у розмірі 1 465 744 (один мільйон чотириста шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 12 коп., пеню у розмірі 113 853 (сто тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 150 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 78 коп. та 3% річних у розмірі 36 704 (тридцять шість тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп.

3. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, ідентифікаційний код 20064284) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32 669 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 06 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.04.2012