Ухвала суду № 23885197, 18.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а-7797/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря -Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаїва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лентакс-Юг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаїва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю прокуратури Миколаївської області, про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаїва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, а саме: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (без номеру та дати) на суму 2976 гривень; визнання протиправною дії податкового органу в частині незаконного зменшення суми бюджетного відшкодування та зобов'язання утриматися від вчинення дій, пов'язаних із використанням акту перевірки; визнання протиправною бездіяльність відповідачів в частині ненадання відповідного висновку та неперерахуванні коштів, у сумі 578939 гривень, податку на додану вартість за квітень 2010 року; стягнення зазначеної суми.

Вимоги обґрунтовано тим, що 20.05.10 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, в якій задекларовано суму бюджетного відшкодування, у розмірі 581915 гривень.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.10 по 31.03.10 рік, що зафіксовано актом № 07-000/33368349, без дати, зроблено висновок, що сума, яка заявлена до відшкодування ТОВ «Лентакс-Юг»у квітні 2010 року, не підлягає відшкодуванню, оскільки підприємством її завищено на 2976 гривень, а решту неможливо підтвердити у зв'язку з відсутністю відповідей по постачальникам та покупцям товарів.

Порушення полягає у наступному: заниження податкових зобов'язань на 1000 гривень, у зв'язку з наданням в оренду складських приміщень; заниження суми податкових зобов'язань на суму 269,12 гривень, у зв'язку з поставкою товарів за ціною нижче митної вартості; завищення податкового кредиту на 1707 гривень, у зв'язку з включенням до податкового кредиту за квітень 2010 року, сум по податковим накладним за грудень 2009року.

В результаті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення (без номера та дати) про зменшення ТОВ «Лентакс-Юг» суми бюджетного відшкодування, в розмірі 2976 гривень.

Вважає, що порушень з боку позивача вимог податкового законодавства не вчинено.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаїва подано апеляційну скаргу з якої вбачається, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам у справі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лентакс-Юг» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності 25.02.05. Підприємство займається виробництвом виробів з картону (меблі та інше).

З 10.03.05 ТОВ «Лентакс-Юг» зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивачем 20.05.10 року до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, в якій задекларовано суму бюджетного відшкодування, у розмірі 581915 гривень.

З метою перевірки суми, яка заявлена підприємством до відшкодування, в період з 05.07.10 року по 16.07.10 року, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лентакс-Юг», результати якої оформлено актом № 07-000/33368349, без дати, у відповідності до якого сума, яка заявлена до відшкодування ТОВ «Лентакс-Юг» у квітні 2010 року, не підлягає відшкодуванню, оскільки підприємством її завищено на 2976 гривень, а решту неможливо підтвердити у зв'язку з відсутністю відповідей по постачальникам та покупцям товарів.

В результаті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення, без номера та дати, про зменшення ТОВ «Лентакс-Юг» суми бюджетного відшкодування на суму 2976 гривень.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача виходячи з наступного.

Висновок податкового органу при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується на тому, що сума, на яку зменшено бюджетне відшкодування ТОВ «Лентакс-Юг» складається з трьох правопорушень: заниження податкових зобов'язань на 1000 гривень, у зв'язку з наданням в оренду складських приміщень; заниження суми податкових зобов'язань на суму 269,12 гривень, у зв'язку з поставкою товарів за ціною нижче митної вартості; завищення податкового кредиту на 1707 гривень, у зв'язку з включенням до податкового кредиту за квітень 2010 року, сум по податковим накладним за грудень 2009 року.

Відповідно до п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що 11.02.10 року ТОВ «Лентакс-Юг»укладено договір оренди з ТОВ «Ростбудінвест», відповідно до якого позивач надає останньому складське приміщення для зберігання товарів з проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт. Відповідно до договору, орендна плата складає 6000 гривень, в т.ч. ПДВ 1000 гривень.

Зазначений договір на час перевірки не виконаний, послуги позивачем не надавалися, оплата ТОВ «Ростбудінвест» на користь позивача не здійснювалася.

Враховуючи, що відповідно до умов самого договору він набуває чинності з моменту підписання, податківці вважали, що саме з цього моменту у позивача виникло податкове зобов'язання на 1000 гривень, незважаючи на фактичну відсутність послуг та оплати за них.

Колегія вважає, що факт виникнення податкових зобов'язань, у відповідності до вищезазначених норм, не настав, так як жодної з зазначених подій не відбулося.

Також, перевіркою встановлено, що продаж продукції ТОВ «Лентакс-Юг», що включає в собі імпортовані товари (плити деревоволокнисті) здійснювався за ціною, нижчою ніж митна вартість, зазначена у вантажно-митних деклараціях.

Податківці вважали, що зазначене порушення мало наслідком заниження податкового зобов'язання на суму 269,12 гривень.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни .

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості , зазначеної у ввізній митній декларації.

Таким чином, ціна товару не нижче митної вартості є обов'язковою умовою лише при оподаткуванні імпорту. При оподаткуванні поставок товару на території України ціна не може бути нижче звичайних цін, а не митної вартості.

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ототожнення податківцями митної вартості та звичайних цін є безпідставним, а зроблені на підставі цього висновки - протиправні.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Лентакс-Юг» включило до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, суму 1707,3 гривень, яка ґрунтується на податковий накладних за грудень 2009 року: №277 від 04.12.09 року по постачальнику ПП ОСОБА_1, за програмне забезпечення протягом 12 місяців - 140 гривень та №377 від 28.12.09 року по постачальнику ТОВ «Столес», за перевалку вантажу -1567,03 гривень.

Податковий орган дійшов висновку, що оскільки акти виконаних робіт підписані ще в грудні 2009 року, а підприємство не надало доказів несвоєчасного надання податкових накладних його контрагентами, останнє не мало право включати ці суми до податкового кредиту за квітень 2010 року.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Норми цього Закону не містять заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, суд вважає безпідставним, оскільки дотримання порядку встановленого зазначеною нормою є правом, а не обов'язком платника податку.

Окрім цього, незначні терміни між датами підписання актів виконаних робіт (грудень 2009) та датами надання податкових накладних (січень 2010), не виходять за межі розумних у практиці сучасного ділового обороту та не дають ніяких підстав вважати податковому органу, що ці операції пов'язані з отриманням податкової вигоди.

Вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідачів по не проведенню перевірки, не надання висновку та не перерахуванню коштів на його банківських рахунок, в якості відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року, у сумі 578939 гривень, є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Питання відшкодування податку на додану вартість врегульовано ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначена норма чітко регламентує, які дії повинні вчинити платник податків, для отримання бюджетного відшкодування, а які дії повинні вчинити податковий орган та орган державного казначейства.

Всі дії, які зобов'язаний вчинити платник податків для отримання бюджетного відшкодування, позивачем виконано.

Податковим органом навпаки, свої обов'язки щодо перевірки відомостей зазначених у декларації позивача, та прийняття одного з рішень, передбачених ст.7 Закону: або ухвалення податкового повідомлення-рішення стосовно зменшення бюджетного відшкодування на суму 578939 гривень або надання висновку органам державного казначейства про підтвердження цієї суми до відшкодування, не виконав.

Відповідно до п.7.7.5 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи, що податкова декларація подана позивачем 20.05.10 року, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ще до 10.06.10 повинна закінчити всі перевірки ТОВ «Лентакс-Юг». Але, в порушення вищезазначених вимог, ДПІ розпочало перевірку позивача 05.07.10 року. Після закінчення перевірки, податковим органом не надано висновок про можливість відшкодування ТОВ «Лентакс-Юг» - 578939 гривень, податку за квітень 2010 року, та не ухвалено податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму.

Посилання відповідача на проведення перевірки контрагентів позивача є безпідставним, так як вищезазначеними нормами передбачено чіткий порядок проведення перевірки та надання висновку, у встановлені строки, а тому в даному випадку податковим органом допущено бездіяльність.

Судом першої інстанції вірно дано оцінку вимогам про визнання протиправною бездіяльність органу казначейства, так як бездіяльність останнього обумовлена протиправною бездіяльністю податкового органу, який не надавав відповідний висновок про підтвердження бюджетного відшкодування, а без нього органи державного казначейства не мали права перераховувати на рахунок позивача відповідні суми податку на додану вартість.

Оскільки позивачем виконані всі умови, передбачені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» для бюджетного відшкодування - 578939 гривень податку за квітень 2010 року, а податковим органом не спростовано правомірність формування платником податків зазначеної суми у декларації, не прийнято рішення про зменшення ТОВ «Лентакс-Юг» суми бюджетного відшкодування на цю суму, суд вважає, що цю суму належить стягнути на користь позивача.

На час перегляду справи, в порядку апеляційного провадження, бюджетне відшкодування позивачу здійснено.

Вимоги позивача про зобов'язання податкового органу утриматися від вчинення дій, пов'язаних з використанням акту то в їх задоволенні також належить відмовити.

Акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Тому, акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.

Суд не вправі заборонити податковому органу використовувати у своїй діяльності акт перевірки. Захист прав платника податків, у такому випадку повинен здійснюватися через оскарження рішень, дій та бездіяльності, які випливають з цього акту.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаїва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

головуючий О.В. Яковлєв

судді А.В. Бойко

В.Л. Романішин