Ухвала суду № 23882667, 22.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р.Справа № 2а-13619/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13619/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305 про стягнення з ТОВ "НТП "Котлоенергопром" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115501,00 грн., у т.ч. основного платежу 115500,00 грн., фінансової санкції 1,00 грн. у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115501,00 грн., в т.ч. основного платежу 115500,00 грн., фінансова санкція 1,00 грн. у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вказане клопотання, оскільки, по-перше, до нього не було додано довіреності на представника Кучеренко (який підписав клопотання), по-друге, в клопотанні не наведено причин неможливості прибути в судове засідання та не надано доказів в їх підтвердження.

Згідно з ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 35072985), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 04.07.2007 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 100050404 НБ № 055997, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 14.06.2007 року № 20709.

Відповідно до довідки АА № 122397 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» за КВЕД є діяльність у сфері інжинірингу, монтаж інших машин, та устаткування загального призначення, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, виробництво печей та пічних пальників, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, газопровідні роботи.

11.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка відповідача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Технобудальянс» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 115501,00 грн. (з яких за основним платежем - 11500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.)

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» до ДПА у Харківській області була подана скарга про перегляд податкового повідомлення-рішення .

Рішенням ДПА у Харківській області про результати розгляду скарги від 30.08.11р. №3859/10/25-203 податкове повідомлення рішення від 20 липня 2011 року №0003242305 залишене без змін, а скарга ТОВ «Науково-технічне підприємства «Котлоенергопром» - без задоволення.

ТОВ «Науково-технічним підприємством «Котлоенергопром» була подана повторна скарга про перегляд податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року №0003242305 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 30.09.2011 №2729/6/10-2115 податкове повідомлення рішення від 20 липня 2011 року №0003242305 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НТП «Котлоенергопром» з ТОВ "Технобудальянс";

- п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, за рахунок чого донараховано ПДВ на загальну суму 115500 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму ПДВ 115500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115500,00 грн., з яких за основним платежем - 115500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн., а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, згідно з п. 201.1. ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 01.11.2010 року між позивачем (надалі - Замовник) та ТОВ "Технобудальянс» (надалі - Виконавець) був укладений договір № 2005, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проекту теплової технологічної схеми (паровий котел - утилізатор - споживач пару) з підвищенням коефіцієнту якісної дії котла на 5%.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи на умовах даного Договору.

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) складає 310000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 51666,67 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за виконані Виконавцем роботи здійснюються на підставі акту здачі-прийому робіт, підписаного обома сторонами, і рахунку. Замовник здійснює оплату виконаних робіт Виконавцю поетапно протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів здачі-приймання робіт (п.3.2 Договору).

Розділом IV Договору передбачений порядок здачі і приймання робіт, відповідно до якого при завершенні етапу робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-прийому робіт (п.4.1). Замовник зобов'язаний в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання ним акту здачі-прийому робіт і рахунки направити Виконавцю підписаний акт здачі-прийому робіт. В цьому випадку роботи вважаються виконаними остаточно і підлягають сплаті відповідно до п. 3.2 даного Договору (п.4.2).

Згідно з п. 7.3. Договору строк дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Відповідно до графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору № 2005 від 01.11.2010 року) строк виконання робіт визначений з 01.11.2010 року до 28.02.2011 року.

На підставі Договору № 2005 від 01.11.2010 року ТОВ "Технобудальянс" позивачу була виписана податкова накладна № 223 від 28.02.2011 року на суму 310000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51666,67 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - розробка проекту теплової технологічної схеми «паровий котел - утилізатор - споживач пару» з підвищенням КПД на 5%).

08.11.2010 року між позивачем (надалі - Замовник) та ТОВ «Технобудальянс» (надалі - Виконавець) був укладений договір № 2006, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проекту переводу котлів ДКВР паровиробництвом 6,5 т/ч і 10 т/ч природного газу на лузгу соняшника (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи на умовах даного Договору.

Вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) складає 383000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63833,33 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за виконані Виконавцем роботи здійснюються на підставі акту здачі-прийому робіт, підписаного обома сторонами, і рахунку. Замовник здійснює оплату виконаних робіт Виконавцю поетапно протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів здачі-приймання робіт (п.3.2 Договору).

Розділом IV Договору передбачений порядок здачі і приймання робіт, відповідно до якого при завершенні етапу робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-прийому робіт (п.4.1). Замовник зобов'язаний в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання ним акту здачі-прийому робіт і рахунки направити Виконавцю підписаний акт здачі-прийому робіт. В цьому випадку роботи вважаються виконаними остаточно і підлягають сплаті відповідно до п. 3.2 даного Договору (п.4.2).

Відповідно до п. 7.3. Договору строк дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Відповідно до графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору № 2006 від 01.11.2010 року ) строк виконання робіт визначений з 01.11.2010 року до 28.02.2011 року.

На підставі договору № 2006 від 08.11.2010 року ТОВ "Технобудальянс" позивачу була виписана податкова накладна № 264 від 28.02.2011 року на суму 383000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63833,33 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - розробка проекту переводу котлів ДКВР паро виробництвом 6,5 т/ч і 10т/ч природного газу на лузгу соняшника).

Факт виконання робіт за договорами № 2005 від 01.11.2010 року та №2006 від 08.11.2010 року підтверджується актами здачі-прийому робіт за лютий 2011 року, підписаними сторонами, що, в свою чергу, відповідає умовам Договорів.

Розрахунки між ТОВ «Технобудальянс» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Технобудальянс", що підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «НТП «Котлоенергопром». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «НТП «Котлоенергопром» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «Технобудальянс», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Технобудальянс», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Крім того, необхідно зауважити на те, що Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 11-Л від 19.04.2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром» 22.04.2011 року була видана Ліцензія серії АГ № 576180 строком дії з 19.04.2011 року до 19.04.2016 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, перелік яких наведений у Додатку до Ліцензії АГ № 576180.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.08.2010 року № 20-Л ТОВ "Технобудальянс» 31.08.2010 року видана Ліцензія Серії АВ № 555249 строком дії з 26.08.2010 року по 26.08.2013 рік на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, перелік яких зазначений в Додатку до ліцензії АВ № 555249.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «НПФ Техенергоремонт» від 29.09.2011 року № 30-09, складений на ім'я генерального директора ТОВ «НТП «Котлоенергопром», в якому директор ТОВ «НПФ Техенергоремонт» просить керівництво підприємства позивача розробити техніко-економічну пропозицію з переводу котла ДКВр-10-13-350 на спалювання лузги для Харківського жиркомбінату, та лист від 27.10.2011 року № 16-10 про прискорення розробки згідно листа від 29.09.2011 року за № 30-09, договір № 02025 від 11.01.2011 року між позивачем (надалі - Виконавець) та Харківським філіалом ТОВ «Агрокосм» Харківський жировий комбінат» (надалі - Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе реконструкцію котла ДКВР 10-13 з зміною природного газу на лузгу соняшника екологічних вимог до продуктів згорання.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1) складає 840000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 140000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений договір 02.11.2011 року був направлений керівництву Харківської філії ТОВ «Агрокосм» Харківський жировий комбінат» для погодження, проте на час розгляду справи і винесення рішення від останнього відповіді не отримано.

Також, в матеріалах справи наявний лист ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» від 10.10.2011 року № 15-1/25/2507-11182, складеного на ім'я генерального директора позивача, в якому керівництво ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» просить керівництво позивача до кінця жовтня 2011 року направити до ОКС проект договору на завершення проектних робіт та виробництво монтажних робіт, з урахуванням раніше виконаних об'ємів робіт, відповідно договору № 850/07У від 25.10.2007 року «Реконструкція тушильного блоку № 15 № 15 УСТК-3 в коксовому цеху № 3, а також доукомплектувати раніше виданий проект по даному об'єкту.

На виконання зазначеного листа позивачем був розроблений проект договору № 3023, сторонами якого є ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» (Замовник за умовами договору) та позивач (Підрядник за умовами договору), відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених даним договором, Підрядчик бере на себе зобов'язання закінчити проектні роботи (з урахуванням виконаних об'ємів робіт), виконати поставку обладнання і будівельно-монтажних робіт по реконструкції КСТК-25/39 блоку № 15 УСТК в коксовому цеху № 3, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельну площу, прийняти об'єкт і сплатити виконані роботи разом з відповідною документацією, яка є невід'ємною частиною договору, та листом від 10.11.2011 року № 785/1 направлений на адресу ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод».

На час розгляду справи та винесення рішення договір сторонами також не підписаний.

На підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» позивачем був наданий до суду договір № 850/07У від 25.10.2007 року, на який посилається ПАТ «Авдєєвський коксохімічний завод» в листі № 785/11 від 10.11.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище договори не підписані, а відтак не узгоджені сторонами, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог належності та допустимості доказової бази по справі, суд правомірно не врахував зазначені договори як достатні та беззаперечні, проте, з урахуванням дати їх складання та наявності листів про направлення їх на узгодження, а також приймаючи до уваги факт необхідності часу для їх підписання, наявності підтверджуючих документів договірних відносин у минулому та їх урахування для продовження договірних відносин у майбутньому, суд правомірно прийняв до уваги направленість і спрямованість дій позивача на здійснення господарської діяльності та отримання прибутку і надав відповідну оцінку зазначеним документам.

Згідно з положеннями ст. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З приводу викладеного в Акті перевірки від 11.07.2011 року № 3203/2305/35072985 та в апеляційній скарзі твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Технобудальянс» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акта перевірки, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Технобудальянс» і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Технобудальянс».

В той же час, згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. ... фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. ... ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Технобудальянс» з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочинів ТОВ "Технобудальянс» з позивачем висновками Акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 07.06.2011 р. № 1024/23-304/37190526 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобудальянс" (код ЄДРПОУ 37190526) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року", колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування наказів та визнання неправомірними дій, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування наказів та визнання неправомірними дій задоволено у повному обсязі.

Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №331 від 16.03.2011 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс"; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс", за наслідками якої складено довідку №437/23-304/37190526 від 28.03.2011 року; скасовано наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №628 від 13.05.2011 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс"; визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудальянс", за наслідками якої складено довідку №1024/23-304/37190526 від 07.06.2011 року.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в Акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 07.06.2011 р. № 1024/23-304/37190526, не беруться колегією суддів до уваги в якості допустимих доказів по цій справі.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а отже, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту в даному випадку підприємством позивача та не є підставою для позбавлення останнього цього права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.228 ЦК України та п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0003242305.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13619/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2012 р.