Ухвала суду № 23882087, 13.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.Справа № 2а-11736/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі № 2а-11736/11/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1441,68 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (61004, м. Харків, вул. Примакова, 40/42 код ЄДРПОУ 22682980, р/р 256033012096 в ХОУ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1441.68 грн. (одна тисяча чотириста сорок одна гривня шістдесят вісім копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зміст постанови суперечить нормам діючого законодавства в сфері державного пенсійного страхування, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, розгляд справи проводити за його відсутності.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, є платником фіксованого податку та взята на облік в УПФУ в Жовтневому районі міста Харкова як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем за період липень-грудень 2010 року щомісяця повинна була сплачуватись сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, і повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу у наступних розмірах: липень- вересень 2010 року - 294,82 грн., жовтень-листопад 2010 року - 301,12 грн., грудень 2010 року - 306,10 грн., але відповідачем, всупереч вимог закону, було сплачено фіксований податок за ставкою 100,00 грн. - 10 грн. щомісячно, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1441,68 грн.

Підприємцю відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку страхувальника була виставлена вимога про сплату боргу № Ф-2659 від 04.05.2011 року на суму 1441,68 грн.

Проте, заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1441,68 грн. не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем у спірних правовідносинах обов'язку по здійсненню платежу, а тому позов є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Таким чином, відповідач є страхувальником-платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке згідно функціональних повноважень, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в цілях забезпечення фінансування пенсійних виплат громадянам України зобов'язане здійснювати контроль за сплатою страхових внесків, а в разі порушення термінів сплати застосовувати до порушників фінансові санкції відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154-VI встановлено з 1 липня 2010 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 грн. 00 коп., з 1 грудня 2010 року -922 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на розмір страхового внеску, що складі для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно 33,2 %.

Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році місячному розмірі становить ; з 1 січня -288,51 грн. (869 грн. х 33,2%), з 1 квітня -293 49 грн. (884 грн. х 33,2%), з 1 липня -294,82 грн.(888 грн. х 33,2%), 1 жовтня - 301,12 грн. (907 грн. х 33,2 %), з 1 грудня -306,10 грн. (922 грн. х 33,2 %).

Відповідач сплачує фіксований податок за ставкою 100 грн., до Пенсійного фонду надходить 10%, або 10 грн.

Отже, сума щомісячної доплати до мінімального страхового внеску становить:

за липень - серпень - 284,82 грн. (294,82 - 10,0), за жовтень - 291,12 грн. (301,12 - 10,0), за грудень - 296,10 грн. (306,10 - 10,0)

Таким чином, за 2010 рік ОСОБА_1 повинна сплатити до Пенсійного фонду України з урахуванням частини сум фіксованого податку 1541,68 грн., фактично відповідачем сплачено 100,00 грн. ( з урахуванням частини сум фіксованого податку), а отже сума несплачених страхових внесків складає 1441,68 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для відповідача є квартал.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що страхові внески підлягають сплаті до Пенсійного фонду України незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 зазначеного Закону, не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем на час розгляду справи сума страхового внеску в розмірі 1441,68 грн. сплачена в добровільному порядку, тому позивачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-2659 від 04.05.2011 року.

Доказів оскарження вказаної вимоги до органів пенсійного фонду чи в судовому порядку матеріали справи також не містять.

Представник апелянта в судовому засіданні підтвердив, що в судовому порядку вказана вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржувалася.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що орган пенсійного фонду не мав права звертатися із зазначеним позовом, оскільки ФОП ОСОБА_1 в рамках процедури узгодження вимоги про сплату боргу направляла до УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова заяву від 07.09.2011 року, в якій викладені заперечення, однак не отримано відповіді на цю заяву, колегія суддів зазначає на таке.

Як свідчать матеріали справи, дійсно, 07.09.2011 року ФОП ОСОБА_1 зверталася до позивача. Проте, це звернення стосувалося вимоги про сплату боргу від 02.08.2001 р., на яку ФОП ОСОБА_1 отримала відповідь від 08.09.2011р.

Посилання відповідача на те, що за результатами розгляду заяви орган пенсійного фонду повинен був прийняти рішення до уваги не приймаються, оскільки в заяві відповідач не просила скасувати вказану вимогу, у зв'язку з чим управління не розглядало заяву в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем у спірних правовідносинах обов'язку по здійсненню платежу, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1441,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, необхідно зауважити на те, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року (абз.4 п.7); стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

Матеріали справи не містять фактичних даних, які б засвідчували зміну в установленому чинним законодавством порядку дати виконання відповідачем обов'язку по проведенню платежів у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на нього не розповсюджуються правила Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він знаходиться на спрощеній системі оподаткування, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. по справі № 2а-11736/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.