Ухвала суду № 23880904, 08.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р.Справа № 2а-12908/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі № 2а-12908/11/2070

за позовом Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівськийсклозавод"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області звернулась до суду із позовом, у якому просило відкоригувати від'ємне значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, а саме зменшення рядка 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 17118 грн. за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2011 року відмовив у задоволенні позову.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив із хибності судження Чугуївської ОДПІ щодо визначення звичайних цін товару, що був предметом договору поставки, укладеного відповідачем із ТОВ «Кварц постач» у перевіряємому періоді.

Чугуївська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначила, що внаслідок порушення п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України відповідачем здійснено неправомірне завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Малинівський склозавод» в частині правомірності нарахування податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 28.02.2011., про що складено акт № 467/2311/32858847 від 02.06.2011 р.

В ході перевірки встановлено порушення відповідачем п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті зменшено ряд. 22.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 31037 грн. та зменшено ряд. 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 17118 грн.

На підставі висновків акту перевірки Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002092311 від 15.06.2011р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011р. в розмірі 17118 грн., а також застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 8 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України до вступу в дію ст. 39 (яка набирає чинності з 1 січня 2013 року) цього Кодексу застосовується п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпунктами 1.20.3-1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках суб'єкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу співставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у спів ставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності-однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Суб'єкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає співставними з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо.

Відповідно до п.п. 1.20.6. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Висновки Чугуївської ОДПІ щодо порушення відповідачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі господарських взаємовідносин ТОВ «Малинівський склозавод» із ТОВ «Кварц постач» у перевіряємий період.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Малинівський склозавод» та ТОВ «Кварц постач» укладено договір поставки № 1 від 19.11.2007 року. За договором поставки ТОВ «Малинівський склозавод» придбав у ТОВ «Кварц постач» пісок кварцовий сухий насипом. Договір поставки №1 від 19.11.2007 року укладено у селищі Старовірівка Шевченківського району Харківської області.

Згідно п. 3.1 договору продукція поставляється автотранспортом, покупця на умовах ЕХ\У с. Старовірівка. Згідно п. 4.3 договору перевезення продукції автотранспортом здійснюється за рахунок покупця - ТОВ «Малинівський склозавод». Відповідно до пп. 4.2, 4.3, 4.4 остаточна ціна цього Договору визначається шляхом підсумовування вартості партій продукції, зазначеної у заявках Покупця, згідно специфікаціям до даного Договору, які є невід'ємною його частиною. Перевезення Продукції автотранспортом здійснюється за рахунок покупця.

Відповідно до специфікацій № 5-СП від 27.09.2010 р., № 6-СП від 27.01.2011 р. передбачено поставку піску кварцового марки (ПК-030-3 ДСТУ Б. В. 2.7.-131:2007, ПК-020-3 ДСТУ Б. В. 2.7.-131:2007) на умовах відстрочки платежу на строк в 21 банківський день.

Чугуївською ОДПІ зроблений висновок, що ТОВ "Малинівський склозавод" придбано сировину за економічно необґрунтованими цінами, внаслідок чого допущено порушення п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. - завищено базу оподаткування операції з поставки товарів (послуг) з податку на додану вартість в сумі 240774 грн. та зайво віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальній сумі 48154,8 грн. у тому числі за січень 2011 р. у сумі 17 118 грн. та за лютий 2011 р. у сумі 31037 грн.

Однак колегія суддів вважає за необхідне вказати, що при проведенні перевірки позивачем до відповідача запит щодо обґрунтування рівня договірних цін на товари, які були придбані у ТОВ «Кварц постач», не направлявся. У ході планової перевірки за період з 01.01.2010 р. - 31.12.2010 р. (акт № 313/2310/32858847 від 15.04.2011р.) до ТОВ «Малинівський склозавод» Чугуївська ОДПІ зверталась з запитом про застосування звичайної ціни, а саме запит Чугуївської ОДПІ № 2409/10/23-030 від 28.03.2011 та відповідь ТОВ «Малинівський склозавод» № 256 від 08.04.2011 р.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано фактичних даних та доказів, які б переконливо показували наявність співставних умов, відсутність наміру продавця передати товар, а покупця прийняти товар за ціною визначеною в договорі, наявності будь-якого примусу при виконанні договору, юридичної або фактичної залежності обох сторін, необізнаності сторін договору щодо інформації про ціни, що склались на ринку таких товарів.

Крім того, податковим органом під час проведення перевірки не був взятий до уваги той факт, що 'ТОВ "Кварц-постач" згідно з умовами договору і додаткових угод до нього постачав на адресу позивача товар на умовах відстрочки платежу на строк в 21 банківський день, про що, зокрема, зазначено у специфікації №5-СП від 27.09.2010 р., № 6-СП від 27.01.2011 р., а умови постачання піску ТОВ ВКФ "Старк", яке є розробником кар'єру іншим підприємствам, податковим органом не з'ясовувались, з чого слідує, що податковим органом під час перевірки не встановлювався рівень справедливих ринкових цін, а також не досліджувалися умови інших договорів поставки піску кварцового, які б були об'єктивно співставними.

Як вбачається з видаткових накладних № КП-0000005 від 05.01.2011 р., № КП-0000006 від 05.01.2011 р., № КП-0000022 від 14.01.2011 р., № КП-0000050 від 21.01.2011 р., № КП-0000049 від 21.01.2011 р., № КП-0000081 від 28.01.2011 р., № КП-0000043 від 07.02.2011 р., № КП-0000042 від 07.02.2011 р., № КП-0000092 від 20.02.2011 р., № КП-0000091 від 20.02.2011 р., № КП-0000102 від 24.02.2011 р., № КП-0000101 від 24.02.2011 р., № КП-0000113 від 27.02.2011 р. № КП-0000112 від 26.02.2011 р., які підтверджують факт поставки піску кварцового; копії сертифікатів якості № 211 від 07.02.2011 р., № 446 від 20.02.2011 р., № 494 від 24.02.2011 р. ТОВ "Кварц-постач" в період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. поставлявся пісок кварцовий сухий насипом (марки ПК-030-3 ДСТУ Б В.2.7-131:2007), однак як вбачається з запиту Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Куп'янської ОДПІ від 14.04.2011 року позивач просив надати інформацію, щодо відпускних цін ТОВ ВКФ «Старк» на продаж піску кварцового марки ВС-ОЗО-В ГОСТ 22551-77 та марки ВС-020-В ГОСТ 22551-77.

Куп'янська ОДПІ листом №800/7/23-212 від 30.05.2011 року повідомила, що ціна на пісок сухий становить 102 грн. без ПДВ за 1 т.

Із паспорту радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу від 13.01.2011 року, виданого Куп'янською районною санітарно-епідеміологічною станцією вбачається, що пісок кварцовий ДСТУ Б В.2.7-131:2007, що поставлявся ТОВ «Кварц постач» та пісок кварцовий ГОСТ 22551-77, на який було зроблено запит відрізняються за своїм хімічним складом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем в акті перевірки, суд приходить до висновку, що позивачем при визначенні звичайної ціни не враховані умови договору поставки №1 від 19.11.2007 року між ТОВ «Малинівський склозавод» та ТОВ «Кварц постач» а саме, відстрочка платежу на строк в 21 банківський день, обсяг постачання товару, також пісок кварцовий ГОСТ 22551-77, ціна на який бралась для співставлення з ціною піску поставленого ТОВ «Кварц постач» інший ніж той який поставлявся контрагентом, а саме пісок кварцовий ДСТУ Б.В. 2.7-131:2007.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судження Чугуївської ОДПІ, згідно з яким у спірних правовідносинах звичайною ціною є ціна поставки піску кварцового від ТОВ «Кварц постач» до ТОВ «Малинівський склозавод» (102 грн. за одну тону), є хибним та необґрунтованим.

Також слід зазначити, що правомірність визначення цін на сировину, придбану за договором поставки № 1 від 19.11.2007 року ТОВ «Малинівський склозавод» та ТОВ «Кварц постач» із застосування звичайних цін до неї у 2009 році встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2а-11700/10/2070, яке набрало законної сили.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Чугуївської ОДПІ Харківської області необґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі № 2а-12908/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є.