Вирок № 23877567, 04.05.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.05.2012 Справа № 1-132/11

В И Р О К

Іменем України

4 травня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурора Ольшанської Н.Д.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представників потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5

підсудного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого

23 березня 2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (далі - КК) з іспитовим строком на 2 роки;

23 грудня 2005 року Апеляційним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 13 травня 2009 року відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 5 травня 2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 15 днів

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

Е п і з о д № 1. 6 грудня 2009 року, приблизно о 06 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_6, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099»д. н. з. НОМЕР_1, на якому він надавав послуги як таксі, та проїжджаючи повз ресторан «Раффінато», що на вулиці Жовтнева, 29-а в м. Полтаві, побачив там потерпілого ОСОБА_3, який стояв на вході. Маючи намір вчинити на нього розбійний напад з метою заволодіння його майном, підсудний зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, побачив, що той перебував у нетверезому стані та схилив його до необхідності їхати додому, запропонувавши при цьому свої послуги як водія таксі та переконавши його у відсутності необхідності повідомляти про це своїх товаришів, з якими той відпочивав в кафе і які там в цей час знаходились. Отримавши згоду останнього, він допоміг йому сісти в автомобіль і після цього зразу ж поїхав в напрямку мікрорайону «Левада», куди необхідно було доставити потерпілого. Під час руху у вказаному напрямку підсудний, реалізуючи свій умисел на заволодіння майном потерпілого, використовуючи заздалегідь взятий для цього металевий предмет, вчинив напад на нього, поєднаний із насильством, небезпечним для його життя та здоров'я, нанісши йому удар названим предметом по голові, від чого останній знепритомнів. Після цього підсудний ОСОБА_6 викрав у потерпілого золотий ланцюжок вагою 20 г плетіння «Бісмарк»»довжиною 65 см 585 проби вартістю 7000 грн. з хрестом з комбінованого жовтого та білого золота вагою 10 г 585 проби з діамантами вартістю 3000 грн., зірвавши його з шиї останнього, шкіряний гаманець вартістю 70 грн., в якому знаходились гроші в сумі 500 грн., кредитна картка «ПриватБанк»без вартості, на рахунку якої були гроші в сумі 500 грн., які він в той же день викрав, знявши їх з рахунку через банкомат, мобільний телефон «Nokia 3720»вартістю 1080 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв'язку «МТS»вартістю 50 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 15 грн., ключі від автомобіля «Хюндай»з металевим брелком вартістю 300 грн., ключі від квартири в кількості 5 штук загальною вартістю 200 грн., спричинивши тим самим потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 12715 грн. Після заволодіння вказаним майном підсудний зупинив автомобіль, наніс декілька ударів потерпілому, який на цей час повернувся до свідомості, кулаком в область голови, від яких той знову знепритомнів та випав з автомобіля, а він з місця скоєння злочину зник. Внаслідок вчинення розбою потерпілому було завдано не лише матеріальної шкоди на вказану вище суму, а й заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, з переломами кісток черепа, двобічних епідуральних гематом лобних ділянок, гемосинуситу правої верхньочелюсної пазухи, субарахноідального крововиливу, гемоетмоідиту, гемофронтиту, гематоми м'яких тканин, дрібних крововиливів, саден шкіри обличчя, шиї, тулуба, субконюнктивального крововиливу лівого ока, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 72 від 3 лютого 2010 року кваліфікуються тільки у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Е п і з о д № 2. Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_6 обвинувачується також у тому, що він наприкінці літа 2009 року у невстановленої органами досудового слідства особи, без передбаченого законом дозволу придбав пістолет mod 914»зі змінами до конструкції, з метою подальшого його носіння та використання з особистою метою.

29 квітня 2010 року, приблизно о 03 год. 30 хв., він був затриманий працівниками міліції біля будинку № 4 по вул. Грушевського в м. Полтаві та в нього було вилучено вказаний пістолет, який згідно висновку експерта № 276 від 27 травня 2010 року являється вогнепальною зброєю, виготовлений кустарним способом із внесенням змін до конструкції сигнального пістолету, які виразилися у видаленні заглушки і який є придатним для проведення з нього пострілів штатними сигнальними патронами калібру 9 мм, комбінованим зарядом, шляхом роздільного спорядження, зі снарядом діаметром 8 мм та іншими патронами з аналогічними розмірними характеристиками, споряджених різними видами метальних зарядів, та який ОСОБА_6 придбав, носив при собі, без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, зазначивши, що розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3 6 грудня 2009 року він не вчинював, а лише підвіз його на автомобілі, на якому він надавав послуги як таксі, до парку «Перемоги» від ресторану «Раффінато»і висадив його там, оскільки тому стало зле. При цьому його не бив і ніяких протиправних дій щодо нього не вчинював. Після того як потерпілий пішов він виявив в автомобілі на місці, де той сидів, мобільний телефон «Nokia 3720», а також портмоне, в якому знаходились гроші в сумі 500 грн. і пластикова картка «ПриватБанк». Все найдене він привласнив, а з пластикової картки через банкомат зняв гроші в сумі 480 грн., які також використав на власні потреби. Ніяким іншим майном потерпілого він не заволодівав, тілесних ушкоджень йому не спричинював, а тому вини в цьому не визнає. Вважає, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження були спричинені йому невідомими особами після того як він його висадив з свого автомобіля і ті ж особи викрали у нього інше майно.

З приводу обвинувачення його у придбанні та носінні без передбаченого законом дозволу пістолета mod 914»він показав, що придбав його як стартовий пістолет для самозахисту у невідомої йому особи. Про те, що пістолет перероблений і являється вогнепальною зброєю він не знав і не здогадувався. За час, що пістолет перебував у його користуванні, він ніколи не споряджав його патронами та не проводив з нього пострілів. Тому вину у вчиненні цього злочину він також не визнав.

Таку позицію підсудного в частині, що стосується вчинення розбійного нападу суд розцінює як захисну та намір уникнути відповідальності за вчинене, оскільки його показання в частині обставин та мотивів вчинення нападу, нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, заволодіння його майном, є неспроможними та спростовуються сукупністю зібраних та досліджених в суді доказів по справі.

По епізоду придбання без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї та її носіння суд враховує показання підсудного як такі, що відповідають дійсності і такими приймає їх до уваги при оцінці його діянь.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи інші докази по справі, які були досліджені в суді, суд приходить до наступного.

Е п і з о д № 1

Вважаючи вину підсудного по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3 доведеною, суд виходить з того, що в ході досудового слідства підсудний визнавав свою вину у вчиненому спочатку в повному обсязі, а потім частково, даючи при цьому детальні показання в присутності захисника, а в окремих випадках, викладаючи їх власноруч.

Так, 29 квітня 2010 року, зразу ж після затримання, підсудному в присутності захисника було пред'явлено обвинувачення у вчиненні розбою на потерпілого за тих же обставин, вину у чому він визнав повністю, підтвердивши як факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, так і заволодіння його майном в тій кількості і в тому найменуванні, які йому інкримінувались (том 1 а. с. 104-105).

Аналогічні показання з цього приводу підсудний дав також 30 квітня 2010 року при допиті його прокурором перед внесенням подання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (том 1 а. с. 114).

При розгляді в цей же день подання слідчого про обрання відносно підсудного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді в присутності прокурора і захисника останній також визнавав свою вину у вчиненні розбійного нападу на потерпілого (том 1 а. с. 117).

Про це ж він, визнаючи свою вину, давав детальні показання під час відтворення обстановки і обставин події 30 квітня 2010 року, не лише розповідаючи про обставини скоєного, а й показуючи це на місцевості, де ним було скоєно злочин (том 1 а. с. 119-122).

В цей же день при пред'явленні підсудному нового обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в присутності захисника, останній, власноруч викладаючи показання, вину у вчиненому визнавав частково, підтвердивши факт нанесення потерпілому по одному удару кулаком і ногою в область голови, від чого той знепритомнів, та заволодіння його майном у тому ж найменуванні, яке йому інкримінувалось, заперечивши лише факт заволодіння ключами від автомобіля та квартири потерпілого, а також наголосивши на відсутності у нього наміру заподіяти тяжкі тілесні ушкодження останньому. Зазначив, що напад на потерпілого і насильство щодо нього він застосовував з метою заволодіння його майном (том 1 а. с. 127).

При пред'явленні підсудному кінцевого обвинувачення 17 червня 2010 року в присутності захисника останній, власноруч викладаючи свої показання, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину також визнав, наголосивши на визнанні ним раніше даних з цього приводу показань та щирому каятті у вчиненому (том 1 а. с. 160).

Жодного разу протягом всього досудового слідства, будучи обізнаним в своїх правах, доведених до його відома у визначеному законом порядку, добровільно даючи з першого допиту показання в присутності захисника, підсудний не заявляв і не стверджував про те, що обмовляв себе у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього недозволених методів досудового слідства з боку працівників міліції, а також не звертався з цього приводу з заявою до прокурора та не повідомляв останнього, коли ним допитувався. Не заявляв про це і при публічному розгляді подання слідчого про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді у відкритому судовому засіданні з участю його захисника та інших учасників судового розгляду за відсутності при цьому будь-яких заходів позапроцесуального примусу або загрози цього.

Аналізуючи показання підсудного, які він давав в ході досудового слідства, суд виходить з обставин, за яких вони були отримані, дотримання при цьому прав обвинуваченого, зокрема права зберігати мовчання та привілею проти самовикриття, а також права консультуватися з адвокатом перед першим допитом, і приходить до висновку, що вони не викликають сумнівів у їхній надійності й точності, оскільки отримані з дотриманням процесуальних гарантій у повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенції), якою встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього;

b) мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або - якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника -одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

є) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Всі ці вимоги органами досудового слідства при отриманні показань від підсудного були дотримані, а тому суд визнає їх якісним і надійним доказом і таким приймає до уваги. Констатуючи це, суд враховує тривалість періоду, протягом якого підсудний визнавав свою вину в ході досудового слідства при дотриманні його процесуальних гарантій, час, коли він відмовився від них, поскаржившись, що він давав їх під тиском -в ході розгляду справи в суді, а також наявність процесуального рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом його звернення про застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства за відсутністю в діях працівників міліції ознак складу злочину, їх підтвердження іншими доказами по справі, які були перевірені в суді, та повній відповідності їм.

В зв'язку з наведеним суд розцінює відмову підсудного в суді від визнання вини як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає, покладаючи показання, які він дав в ході досудового слідства разом з іншими доказами в основу його обвинувачення у вчиненні злочину.

При цьому суд приймає до уваги й такі докази його вини у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_3 в ході розгляду справи в суді показав, що ніч з 5 на 6 грудня 2009 року він провів зі своїми друзями в ресторані «Раффінато», де вони відпочивали. Протягом ночі він випив приблизно 4 бокали пива. Приблизно о 06 год. 30 хв. він вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям і стояв на вході в кафе, очікуючи своїх друзів, які також вже готувались закінчувати відпочинок та їхати додому. В цей час до нього підійшов підсудний і почав умовляти його поїхати додому, пропонуючи при цьому свої послуги як таксиста. Він погодився їхати з ним, але хотів попередити своїх друзів про це, чого підсудний зробити йому не дозволив, притримавши вхідні двері, через які він хотів зайти, та переконавши, що цього робити не потрібно. Зважаючи на свій втомлений стан та не підозрюючи ніякої небезпеки для себе, він погодився на пропозицію підсудного і сів до його автомобіля на переднє пасажирське сидіння. Як тільки вони від'їхали від кафе, то підсудний зразу ж на «відмашку»наніс йому удар металевим предметом по голові, від чого він знепритомнів. До свідомості повернувся тоді, коли автомобіль вже зупинився. Він продовжував сидіти на тому ж місці в ньому, а над ним біля відчинених дверей, нахилившись стояв підсудний. Ніяких речей, які до цього були при ньому, у нього вже не було. На шиї не було золотого ланцюга з хрестом і відчувалася біль. За своєю спиною він почув голос невідомого і хотів оглянутись, але в цей момент підсудний наніс йому один за одним два удари кулаком в область голови і він знепритомнівши знову, випав з автомобіля. Отямившись через деякий час, він зрозумів, що знаходиться в районі 3-ї міської лікарні, до якої й направився, але по дорозі знепритомнів і невідомо як опинився в 1-й МКЛ, де після огляду був направлений на лікування до травматологічного відділення, яке самовільно залишив і поїхав на таксі додому, щоб сповістити батькам про те, що з ним трапилось. З дому був госпіталізований в ПОКЛ на стаціонарне лікування, де йому було зроблено операцію. Підтвердив, що в ході розбійного нападу підсудним у нього було викрадено те майно, яке зазначено вище і саме на таку суму йому було завдано матеріальної шкоди. Категорично наголосив на тому, що саме підсудний обманним шляхом, скориставшись станом, в якому він перебував, схилив його сісти до нього в автомобіль, де наніс йому удар металевим предметом по голові, після чого пограбував, заволодівши його майном, довіз до невідомого йому місця, де знову побив, залишивши його непритомним там.

Зазначив, що злочином йому завдано 17221 грн. матеріальної шкоди, яка складається як з вартості викраденого майна, так і витрат, пов'язаних з його лікуванням, та просив стягнути її з підсудного.

Він також наголосив на тому, що вчиненням злочину щодо нього йому завдано і значної моральної шкоди, яка полягає у тих великих стражданнях і болі, які він переніс внаслідок застосування до нього підсудним насильства, у втраті життєвих зв'язків, які він поніс після вчинення на нього розбійного нападу, у погіршенні стосунків з близькими для нього людьми та втраті можливості реалізувати себе згідно отриманої ним професії, так як він став інвалідом після його жорстокого побиття підсудним. Моральну шкоду він оцінює в 50000 грн. та просить стягнути з останнього.

В ході пред'явлення під час досудового слідства для впізнання осіб (том 1 а. с. 97-98) потерпілий ОСОБА_3 впізнав підсудного як особу, яка вчинила на нього розбійний напад, заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження та заволоділа при цьому його майном.

Суд розцінює протокол впізнання підсудного потерпілим як належний доказ по справі, оскільки воно було проведено у повній відповідності з вимогами КПК України з дотриманням прав учасників його проведення та процесуального оформлення цієї слідчої дії, а тому твердження підсудного про порушення порядку проведення його впізнання вважає надуманим і оцінює критично.

Із показань свідка ОСОБА_7, батька потерпілого, які він дав в суді, слідує, що ввечері 5 грудня 2009 року його син, потерпілий ОСОБА_3, пішов відпочивати з друзями. Коли вранці наступного дня син не відповів на телефонний дзвінок, він поїхав до нього на квартиру в мікрорайон «Левада», але квартира була зачинена і він попасти туди не зміг. Він повернувся до себе додому і знаходився там. Приблизно о 12 год. 30 хв. син приїхав додому дуже побитий, його одяг був в крові. На тілі сина, верхніх і нижніх кінцівках були синяки, на шиї слід від ланцюжка, якого не було. На запитання, що сталося, син повідомив про те, що його побив невідомий і заволодів його майном. Син почував себе вкрай погано, його нудило, він неодноразово непритомнів. Оскільки з'ясувати у сина, що з ним сталося, йому достовірно не вдалося, то він через друзів сина вияснив, де вони відпочивали та почав відслідковувати місця його знаходження. В ресторані «Раффінато»він переглянув записи відеоспостереження і побачив, що син від'їжджав звідти на таксі. На його прохання йому надали копію запису. Потім він відвідав приймальне відділення 1 МКЛ, де дізнався, що син туди був доставлений каретою швидкої медичної допомоги з приміщення 3-ї міської поліклініки, але лікарню залишив. Після цього він повернувся додому та приблизно о 16 год. на власному автомобілі доставив сина в травматологічне відділення 1-ї МКЛ, звідки син був доставлений в нейрохірургічне відділення ПОКЛ, де йому й була зроблена операція. 7 грудня 2009 року після проведення операції син попросив заблокувати його кредитну картку в ПРУ КБ «ПриватБанк». Коли він прибув туди, то дізнався, що з картки невідомим вже були зняті гроші. Через службу безпеки йому вдалося отримати записи відеоспостереження з банкомату, в якому були зняті кошти та встановити зовнішність особи, яка це зробила. Все це він намагався приєднати до матеріалів справи в ході досудового слідства, але його клопотання про залучення цих доказів до справи не було задоволено. Він також повідомив, що 25 грудня 2009 року невідомий зателефонував йому на мобільний телефон та повідомив, що знайшов карту оператора мобільного зв'язку, яка належала його сину. В ході зустрічі з невідомим той передав йому цю карту, а він віддав її слідчому для приєднання до матеріалів справи. Зазначив, що сину внаслідок вчинення на нього розбійного нападу були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження та у нього було викрадено все майно і гроші, які знаходились при ньому. Внаслідок побиття син залишився інвалідом. В ході розгляду справи в суді свідок надав для приєднання до матеріалів справи диск з записом відеоспостереження території біля входу в ресторан «Раффінато» та ТРЦ «Київ», де знаходиться банкомат ПРУ КБ «ПриватБанк», в якому підсудним були зняті кошти з кредитної картки потерпілого.

На копіях запису відеоспостереження біля банкомату, в якому були зняті кошти з банківської картки, викраденої у потерпілого ОСОБА_3, наданих дирекцією ПРУ КБ «ПриватБанк» на запит слідчого про зняття готівки з картки, зображений підсудний ОСОБА_6, чого не заперечив він в ході розгляду справи в суді (том 1 а. с. 18-22).

При перегляді в суді запису відеоспостереження прилеглої до входу в ресторан «Раффінато»території встановлено, що 6 грудня 2009 року, приблизно о 06 год. 30 хв., підсудний на автомобілі «ВАЗ-21099»приїжджав до ресторану, зупинявся, підходив до вхідних в ресторан дверей, де знаходився потерпілий, спілкувався з ним, після чого той сів до нього в автомобіль, який направився по вулиці Жовтневій в напрямку центру міста.

Відповідність дійсності зображеного підтвердили в суді потерпілий ОСОБА_3 та підсудний ОСОБА_6

Згідно протоколу огляду від 14 квітня 2010 року (том 1 а. с. 92-93) громадянин ОСОБА_8, брат підсудного, добровільно видав мобільний телефон «Nokia 3720», який був викрадений у потерпілого і який з його слів йому передав ОСОБА_6

При пред'явленні для впізнання потерпілий ОСОБА_3 впізнав мобільний телефон «Nokia 3720»як той, що йому належить та був викрадений у нього підсудним під час вчинення на нього розбійного нападу (том 1 а. с. 139-140).

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 150 від 20 травня 2010 року (том 1 а. с. 134-137) залишкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону «Nokia 3720»станом цін на момент проведення експертизи, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості може складати 1080 грн.

В ході огляду, проведеного 15 грудня 2009 року, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. с. 13-15), батько потерпілого видав куртку і брюки, в які був одягнутий потерпілий під час вчинення на нього розбійного нападу, а також коробку з-під мобільного телефону «Nokia 3720», викраденого у останнього. На куртці і брюках були виявлені плями бурого кольору, схожого на кров, а серійний номер мобільного телефону зазначений на коробці співпадає з номером мобільного телефону, вилученого у громадянина ОСОБА_8

Із висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 84 від 19 січня 2010 року (том 1 а. с. 66-72) слідує, що на наданих на дослідження куртці та штанах потерпілого знайдена кров людини, де виявлений антиген В. Кров в цих слідах може походити від потерпілого ОСОБА_3

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 72 від 3 лютого 2010 року (том 1 а. с. 49-54) у потерпілого ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми забою головного мозку середнього ступеня тяжкості, з переломами кісток черепа, двобічних епідуральних гематом лобних ділянок, гемосинуситу правої верхньочелюсної пазухи, субарахноідального крововиливу, гемоетмоідиту, гемофронтиту, гематоми м'яких тканин, дрібних крововиливів, саден шкіри обличчя, шиї, тулуба, субконюнктивального крововиливу лівого ока, які умовно можна розділити на такі групи:

а) черепно-мозкова травма забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з переломами кісток черепа, двобічні епідуральні гематоми правої та лівої лобних ділянок, гематосинусит правої верхньощелепної пазухи, субарахноідальний крововилив, гемаетмоідиту, гемофронтиту, гематома м'яких тканин, крововиливи, садна шкіри обличчя, субконюнктивальний крововилив лівого ока, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

б) крововиливи шиї, тулуба, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо як легкі тілесні ушкодження.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, можливо в строк, вказаний в постанові і утворились не менш як від п'ятикратної дії травмуючого(их) фактору(ів), в напрямку спереду назад, з силою достатньою для утворення даних тілесних ушкоджень.

Суд був позбавлений можливості допитати свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які не явились в судове засідання та не були доставлені органами внутрішніх справ із-за не встановлення їх місця знаходження, а тому, виходячи з положень пункту d ч. 3 ст. 6 Конвенції не приймає до уваги протоколи їх допитів на досудовому слідстві як письмові докази по справі.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні ним розбою, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 та заволодінні його майном.

Оцінюючи доведеність вини підсудного, суд враховує також, що він раніше засуджувався за вчинення умисних аналогічних злочинів, в тому числі і за розбій, за які відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки був звільнений умовно-достроково, не відбувши покарання до кінця.

Надуманим суд розцінює твердження підсудного про те, що потерпілий міг бути побитий та пограбований кимось іншим після того як він висадив його з автомобіля біля парку «Перемоги». Про надуманість цього твердження свідчать, як зазначено вище, показання підсудного, які він давав в ході досудового слідства, визнаючи свою вину у вчиненому та підтверджуючи обставини вчинення розбою, які підтверджуються іншими доказами по справі. В суді встановлено, що підсудний і потерпілий до 6 грудня 2009 року не були знайомі між собою, між ними не існувало ніяких стосунків, а тому об'єктивно у потерпілого не було підстав для обмови підсудного у вчиненні злочину. Крім того, підсудний і в суді не заперечує факту перевезення потерпілого від ресторану «Раффінато»на автомобілі та заволодіння частиною його майна, що підтверджується безперечними доказами по справі. Саме неспростовністю цих доказів суд обґрунтовує позицію підсудного в суді, яка примушує його частково визнавати свою вину у вчиненому, тобто у крадіжці майна потерпілого, і не сприймає це як каяття останнього за необдуманий вчинок, про що він стверджує в суді.

Критично суд оцінює і показання підсудного про те, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп'яніння, а тому не може об'єктивно і правдиво свідчити про обставини скоєння щодо нього злочину. В суді встановлено, що потерпілий дійсно вживав пиво протягом ночі, але його стан не був таким, що позбавляв можливості пам'ятати події, які з ним відбувалися. Співставляючи показання підсудного і потерпілого до початку вчинення злочину щодо нього, суд вбачає їх узгодженість і відповідність між собою в частині, що стосується змісту їх розмови і поведінки кожного із них, а тому вважає, що потерпілий об'єктивно сприймав реальність, діяв відповідно до ситуації і пам'ятає про події, які з ним відбувалися та дає про них правдиві свідчення, які відповідають іншим доказам по справі.

При цьому суд враховує, що частину подій потерпілий не пам'ятає із-за стану непритомності, в якому перебував після заподіяння йому підсудним тілесних ушкоджень внаслідок нанесення ударів в область голови, не розцінюючи це як неправдиві свідчення, про що стверджує підсудний.

При оцінці діянь підсудного суд враховує також і намагання штучно створити докази його непричетності до скоєного шляхом підшукування свідків нібито очевидців події, які бачили потерпілого цілком здорового після того як він висадив його з автомобіля біля парку «Перемоги». Очевидна надуманість цих намірів дала підстави суду відмовити в задоволенні клопотання підсудного про допит таких осіб в якості свідків по справі.

Суд також критично оцінює показання підсудного про те, що в ході досудового слідства його били працівники міліції, примушуючи обмовляти себе у вчиненні злочину, оскільки про цей факт він нікому не повідомляв аж до розгляду справи по суті в суді, будучи обізнаним при цьому зі своїми правами та при повному дотриманні його права на захист. Наявність у нього синяка на нижній кінцівці, про що він стверджує в суді, суд не розцінює як свідчення застосування до нього насильства, так як відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про його застосування до підсудного, а механізм його утворення в ході досудового слідства не встановлювався, оскільки про наявність ушкодження підсудний тоді не заявляв.

З цих же підстав суд не приймає до уваги і його твердження про те, що він боявся повідомити про факти застосування щодо себе насильства своєму адвокату, так як думав, що той може повідомити про це працівникам міліції. Надуманість цього твердження є очевидною, оскільки захисник з самого початку був найнятий ним для захисту своїх прав і в силу своїх обов'язків зобов'язаний надавати правову допомогу, не розголошуючи при цьому будь-яких даних, які стали йому відомими при здійсненні захисту. Скарг на дії захисника підсудний протягом всього часу розгляду справи не подавав, що свідчить про його повну довіру захиснику, а отже про надуманість цього твердження.

Е п і з о д № 2

Не визнаючи вину у вчиненні цього злочину, підсудний показав, що влітку 2009 року у незнайомої йому особи він придбав стартовий пістолет для самозахисту. Чим він був споряджений, він не знав, так як жодного разу не розглядав його. Ніяких змін в конструкцію пістолета він не вносив і пістолет залишався таким як він його придбав. Патронів в патронник не вставляв, нічого з пістолету не викручував. В такому ж виді пред'являв пістолет в магазин «Сапсан», де йому підтвердили, що він не являється вогнепальною зброєю. Пострілів з пістолета не робив, патронами його не споряджав, а тому не знав, що пістолет придатний для проведення з нього пострілів та являється вогнепальною зброєю.

В ході досудового слідства підсудний також не визнавав своєї вини у вчиненні злочину, наголошуючи на тому, що придбаваючи пістолет, він не знав, що той перероблений для стрільби з нього бойовими патронами.

Відповідно до протоколу огляду від 29 квітня 2010 року, який був досліджений в суді (том 3 а. с. 5), у підсудного ОСОБА_6 було вилучено пістолет mod 914».

Відповідно до висновку балістичної експертизи № 276 від 27 травня 2010 року (том 3 а. с. 17-20) наданий на дослідження пістолет, який вилучено 29 квітня 2010 року у підсудного ОСОБА_6, являється переробленою вогнепальною зброєю зі стартового пістолету mod 914»модель 914-S, серійний номер «НОМЕР_2», шляхом самостійного видалення заглушки каналу ствола.

Даний пістолет придатний для проведення пострілів, штатними стартовими патронами калібру 9 мм, комбінованим зарядом, шляхом роздільного спорядження, зі снарядом діаметром 8,4 мм та іншими патронами з аналогічними розмірними характеристиками, спорядженими різними видами метальних зарядів.

Суд був позбавлений можливості допитати як свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були понятими при вилученні у підсудного пістолета і які не явились в судове засідання та не були доставлені органами внутрішніх справ із-за не встановлення їх місця знаходження, а тому, виходячи з положень пункту d ч. 3 ст. 6 Конвенції не приймає до уваги протоколи їх допитів на досудовому слідстві як письмові докази по справі.

Суд дослідив усі докази надані органами досудового слідства і вичерпав можливості збирати нові, а тому приходить до висновку про необхідність виправдання підсудного по цьому епізоду його злочинної діяльності за недоведеністю його вини, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України злочин, вчинення якого інкримінується підсудному, може бути вчинено лише умисно.

В ході досудового слідства не зібрано, а при розгляді справи в суді стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б безперечно свідчили про вчинення підсудним злочину умисно.

Сам підсудний заперечує, що придбаваючи пістолет він знав про те, що він є переробленим та придатним для проведення з нього пострілів бойовими патронами.

Не встановлено також, щоб підсудний після придбання пістолету вносив до нього будь-які конструктивні зміни або переробляв його, пристосовуючи для стрільби бойовими патронами. Навпаки, він заперечив цей факт, а також наголосив, що пересвідчувався у тому, що придбаний ним пістолет дійсно є стартовим, показуючи його фахівцям з магазину продажу зброї «Сапсан».

Ці обставини органами досудового слідства не перевірялись, а твердження підсудного не були спростовані.

Органами досудового слідства також не була встановлена особа, яка збула пістолет підсудному та не було з'ясовано, в якому стані (з внесенням змін до конструкції пістолета чи ні) був проданий пістолет підсудному.

Також не було встановлено будь-яких даних, які б свідчили про те, що підсудний використовував пістолет та проводив з нього постріли, що давало б змогу йому пересвідчитись у тому, що пістолет придатний для проведення з нього пострілів бойовими патронами.

Все це, на думку суду, викликає сумніви у тому, що підсудний, придбаваючи пістолет, знав про те, що він є придатним для проведення з нього пострілів бойовими патронами, а отже про наявність в його діяннях умислу, тобто суб'єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про недоведеність вини підсудного ОСОБА_6 у придбанні без передбаченого законом дозволу та носінні вогнепальної зброї, а отже до необхідності виправдання його за цим епізодом злочинної діяльності.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, знову вчинив напад на потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень останньому.

Обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудного, який раніше засуджувався за вчинення умисних, тяжких аналогічних злочинів, в тому числі і розбою, має непогашену у встановленому порядку судимість та невідбуте покарання за попереднім вироком, період вчинення злочину, а саме вчинення злочину під час відбування покарання за іншими вироком, поведінку підсудного під час вчинення злочину і після цього, і приходить до висновку про підвищену суспільну небезпечність як особи підсудного, так діянь, які ним вчинені, та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та соціальної реабілітації.

Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки встановлено, що після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання підсудний вчинив інший злочин.

По справі потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 17221 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. (т. 4 а. с. 57-64).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку підсудним збитки були відшкодовані частково в сумі 1200 грн., але ця сума не включена потерпілим до суми заявленого ним позову. Потерпілим надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди, яка складається з витрат, понесених ним на придбання ліків та лікування в сумі 3716 грн., а також збитків, завданих йому викраденням його майна на суму 13505 грн., тобто на загальну суму 17221 грн. В цій частині позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось, оскільки внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень підсудним він втратив життєві зв'язки, у нього погіршились стосунки з близькими для нього людьми, він втратив можливість реалізувати себе згідно отриманої ним професії, так як став інвалідом після його жорстокого побиття підсудним. Його із-за цього, навіть через значний час після скоєного підсудним, не покидають великі фізичний біль, душевні страждання та моральні переживання. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає повному задоволенню, а саме в сумі 50000 грн.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення з засудженого витрат на правову допомогу адвоката в справі за цивільним позовом потерпілого.

Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи по справі становлять 202,82 грн. і підлягають стягненню з підсудного (том 1 а. с. 133-137). Судові витрати за проведення інших судових експертиз по справі суд відносить за рахунок держави, оскільки вину підсудного у вчиненні інших злочинів не доведено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_6 визначити у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року.

За ч. 1 ст. 263 КК України засудженого ОСОБА_6 виправдати за недоведеністю його вини у скоєнні злочину.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з 29 квітня 2010 року, зарахувавши в нього час його перебування під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі (том 1 а. с. 106-112, 117).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_6 на його користь 17221 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог потерпілого про відшкодування витрат за надання правової допомоги відмовити за відсутністю для цього правових підстав.

Задовольнити позови прокурора і стягнути з засудженого на користь Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради (Банк ГУДК у Полтавській області, Код банку 34698804 МФО 831019 р/р № 35410003002032 (бюджет) ЗКПО-01999655) 96,28 та 2571,96 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (том 1 а. с. 148, 151).

Речові докази по справі: мобільний телефон «Nokia 3720», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3, картонну коробку з-під мобільного телефону, а також карту оператора мобільного зв'язку, які зберігаються в кімнаті речових доказів Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (том 1 а. с. 29-30, 42-43, 141-142), - повернути йому ж; пістолет oraki-mod 914»калібру 9 мм, серійний № НОМЕР_2, який зберігається в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (том 3 а. с. 22-23), - знищити, а диск з записом відеоспостереження, який приєднаний до справи, - зберігати при ній.

Стягнути з засудженого ОСОБА_6 202,82 грн. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи по справі, перерахувавши їх одержувачу НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області (рахунок отримувача № 35220002003664, Банк отримувача: ГУДК України в Полтавській області, Код -25574067, МФО-831019).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяА.Г. Савченко