Рішення № 23866781, 03.05.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0413/2-516/11

Справа № 2-516/2011 Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 22-ц/491/1182/12 Шум Л. І.

Категорія 27(П) Доповідач - Грищенко Н. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Грищенко Н. М.,

суддів: Савіної Г. О., Барильської А. П.

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: позивача - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про витребування залогового майна, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - Банк) про витребування залогового майна, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 09 жовтня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" ) було укладено

кредитний Договір № 343-МК, згідно якого Банк надав йому строковий кредит в сумі 120034 грн. строком на 5 років з 09.10.2008 року по 09.10.2013 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 25,5 % річних, а при порушення ним зобов,язань по погашенню кредиту, передбачених п.п..3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 11 Договору він сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 51 % річних.

Того ж дня 09 жовтня 2008 року був укладений Договір застави рухомого майна № 343-МК-1, згідно якого ним передано у заставу належний йому на праві власності автобус Д марки Рута - 20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Договору поруки № 343-МК/2 від 09 жовтня 2008 року поручителем по укладеному ним кредитному договору є його син ОСОБА_7 а відповідно до Договору поруки

№ 343-МК/3 від 09 жовтня 2008 року поручителем є його дружина ОСОБА_8

Порушуючи умови кредитного Договору № 343-МК від 09 жовтня 2008 року та Договору

Застави рухомого майна № 343-МК/1 від 09 жовтня 2008 року, 09 грудня 2009 року співробітниками відповідача зазначене рухоме майно було обманним шляхом у нього вилучено. При цьому був складений Акт прийому у заклад Банку його автомобіля.

Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати Банк повернути йому у користування залогове майно - автобус - Д марки Рута - 20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1., стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальних збитків 188872,59 грн., стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн., та стягнути судові витрати по справі.

12.10.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань по кредитному договору, внаслідок чого станом на 16.04.2010 року утворилась заборгованість в сумі 115889,40 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 102824.53 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7099.87 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 208,36 грн., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору (фіксованої частини) - 250 грн., (процентної складової) 5506,64 грн.

За таких обставин, Банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним Договором № 343-МК від 09.10.2008 року в сумі 115889,40 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіля - автобусу - Д марки Рута - 20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2011 року позов ОСОБА_2 до Банку про витребування залогового майна, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - в частині відшкодування матеріальних збитків задоволено у повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобовязано Банк повернути ОСОБА_2 у користування залогове майно автобус-Д марки Рута-20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 188872,59 грн. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн., а також стягнуто витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120 грн. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення. Стягнуто з Банку на користь державі судовий збір у розмірі 1700 грн.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Банк ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення зустрічних позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, не звернув уваги на наявність заборгованості за кредитним договором, безпідставно дійшов висновку про незаконність передачі заставного майна в заклад; незаконно та необґрунтовано стягнув моральну шкоду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах.

09 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_10 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" ) було укладено кредитний Договір № 343-МК, згідно якого Банк надав позивачу строковий кредит в сумі 120034 грн. строком на 5 років з 09.10.2008 року по 09.10.2013 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 25,5 % річних, а при порушення ним зобов,язань по погашенню кредиту, передбачених п.п..3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 11 Договору він сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 51 % річних. ( а.с. 10-12 т.1).

Виконання зобов'язань за кредитним Договором забезпечується договором застави рухомого майна та договорами поруки.

Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09 жовтня 2008 року був укладений Договір застави рухомого майна № 343-МК/1, згідно якого ОСОБА_10 передано у заставу належний йому на праві власності автобус - Д марки Рута - 20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.( а.с. 14-16).

Відповідно до Договору поруки № 343-МК/2 від 09 жовтня 2008 року поручителем виступає син позивача - ОСОБА_7, а згідно Договору поруки № 343-МК/3 від 09 жовтня 2008 року поручителем є дружина позивача - ОСОБА_8.( а.с. 17,18 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_10 і відмовляючи в зустрічному позові ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що у Банку не було підстав вилучення у ОСОБА_10 предмету застави, що мало місце 09.12.2009 року, оскільки вилучення предмету застави мало місце за наявності у нього заборгованості у розмірі 473 грн. 46 коп., яка була несплачена станом на 10.12.2009 року, і яка була погашена позивачем 10.12.2009 року. Суд прийшов до висновку, що позивачем по первісному позову не порушуються умови п. 23 Договору застави рухомого майна в частині виникнення права на звернення стягнення на предмет застави у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Для забезпечення виконання сторонами зобов'язань за кредитним Договором можуть застосовуватися будь-які види забезпечення передбачені гл. 49 ЦК України (застава, іпотека).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно кредитного Договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Кредитного Договору № 343-МК ОСОБА_10 зобов'язаний здійснювати погашення кредиту на дату сплати відповідно до Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в Додатку № 1 даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вищезазначений пункт кредитного Договору здійснювався належним чином до 02.12.2009 року. Станом на 02 грудня 2009 року у нього заборгованість по кредитному договору складала 1219.98 коп. , а станом на 9.12.209 року - 473.46 грн. ( Довідка а.с. 92 т. 1)

Підставою у суду першої інстанції для задоволення позову ОСОБА_2 стало те, що після передачі заставного майна в заклад Банку позивач сплатив прострочену заборгованість за кредитним договором. Тому не настало право звернення стягнення на предмет застави.

Колегія суддів, приймаючи до уваги доводи, викладені в апеляційній скарги, вважає цей висновок суду помилковим, оскільки відповідно до наданих до суду розрахунків заборгованості позивач ОСОБА_2 систематично порушував зобов'язання за кредитним договором.

Так, ним було допущено порушення по сплаті заборгованості за кредитним договором 11.09.009 р., яку він сплатив 10.10.2009 року, а з 13.10.2009 року кредит знову став простроченим. 10.10.2009 року позивач сплачує заборгованість, а з 11.11.2009 року знову не виконує зобов'язання по сплаті кредиту. 10.12.2009 року позивач останній раз сплачує заборгованість по кредиту, а з 12.01.2010 року - не виконує зобов'язання по сплаті кредиту взагалі, в зв'язку з чим у нього станом на 22.05.2011 року заборгованість складає 149878,69 грн.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року № НОМЕР_3 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно Договору застави рухомого майна № 343-МК/1 від 09.10.2008 року, позивачем передано у заставу рухоме майно автобус - Д марки Рута - 20, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності відповідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 виданого Криворізьким ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області від 27.09.2008 року.

Пунктом 17.10 вказаного Договору передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором чи за Договором застави Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад по акту прийому-передачи, який підписується сторонами.

Банком позивачу були направлені листи, відповідно до яких Банк повідомив позивача про надання залогового майна, яке вказано у Договорі, для повірки - переоцінки. У разі невиконання цих обов'язків, передбачено штраф в розмірі 2% від вартості предмета залога, вказаного у Договорі. ( а.с. 29 т.1). ОСОБА_11 25.12.2009 року повідомив позивача про те, що у нього по кредиту виникла заборгованість 10.11.209 року і на дату вилучення автомобіля (09.12.2009 року) склала 30 календарних днів. ( а.с. 32 т.1).

Маючи заборгованість станом на 09.12.2009 року, що підтверджується довідкою (а.с.92), ОСОБА_2 добровільно передав разом із свідоцтвом про реєстрацію ТЗ заставне майно, що підтверджується Актом прийому - передачі згідно умов Договору застави, який був ним підписаний ( а.с. 35 т. 1)

П. 16.2 Договору застави передбачено, що Заставодавець має право отримувати від Заставодержателя предмет застави по акту прийому-передачі при умовах погашення заборгованості за кредитним договором, строки погашення якої на момент передачі настали ( у тому числі по кредиту, відсоткам, іншім платежам), неустойки (штрафу, пені). З моменту такої передачі предмет застави вважається переданий в заставу Заставодержателю на умовах даного Договору.

Таким чином, умовами Договору застави передбачена можливість передачі предмету застави із закладу знову в заставу при умовах погашення заборгованості за кредитним договором, строки погашення якої на момент передачі настали. Оскільки позивач ОСОБА_2 після сплати заборгованості знову не став належним чином виконувати зобов'язання по сплаті кредиту, тому умови для виконання п. 16.2 Договору застави не настали і предмет застави залишився в закладі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 звертався до Центрально-Міського райвідділу Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про порушення у відношенні посадових осіб ЗАТ КБ «Приватбанк» кримінальної справи по факту незаконного вилучення у нього автобусу марки «Рута» держ. номер НОМЕР_2, по якій було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. ( а.с. 31 т.1).

Таким чином, колегія судді вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані і підлягають задоволенню в редакції позову, оскільки згідно п. 24 Договору застави від 09.10.2008 року звернення стягнення на предмет застави за вибором Заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу Заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі - продажу

з третьою особою - покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення Заставодержателем договору купівлі - продажу предмету застави від імені Заставодавця, або іншим незабороненим чинним законодавством способом.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність у суду підстави для відшкодування позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, на думку колегії суддів, ОСОБА_11 діяв в межах закону і не порушив прав і законних інтересів позивача ОСОБА_2 Тому, враховуючи роз'яснення, викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, і доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 343-МК від 09.10.2008 року, яка станом на 16.04.2010 року утворилась в сумі 115889,40 грн. і яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 102824.53 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7099.87 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 208,36 грн., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору (фіксованої частини) - 250 грн., (процентної складової) 5506,64 грн., - на предмет застави - автомобіля марки «Рута» - 20, 2008 року випуску, тип ТЗ: Автобус - D, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приват Банк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

На підставі ст. 88 ЦПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому з ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в сумі 1158 грн.89 коп. та 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачених Банком при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч. 1 ст. 309, 313- 315 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 343-МК від 09.10.2008 року, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки «Рута» - 20, 2008 року випуску, тип ТЗ: Автобус - D, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приват Банк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1158 грн.89 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» про витребування заставного майна, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: