Постанова № 23863794, 26.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/9463/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (дов.№32 від 30.12.2011р.),

1-го відповідача -ОСОБА_2 (копія дов.№06/5451 від 30.12.2011р.),

2 -го відповідача -ОСОБА_3 (копія дов.№1Д-08 від 28.12.2011р.),

третьої особи -ОСОБА_4 (дов.№174/10 від 21.02.2012р.),

третьої особи -ОСОБА_5 (дов.№2916 від26.12.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№676Х/2) Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго", м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2012р. у справі №5023/9463/11 (суддя Жиляєв Є.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", Харківська область,

до 1) Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків,

2) Закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго", м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м.Київ

про визнання недійсними актів та стягнення 97299271,01 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" с.Подвірки, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"; визнати недійсними акти приймання-передачі природного газу №4/156, 35/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29.08.2008р. між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», ЗАТ "Укргаз-енерго", ПАТ "Харківміськгаз"; стягнути з ЗАТ «Укргаз-енерго»на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»97299271,01 грн. попередньої оплати за природний газ згідно з договором №156/77/Т-08 від 29.01.2008р.; також просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на невідповідність актів приймання-передачі природного газу №4/156, №5/156, №6/156 вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також на неналежне виконання з боку другого відповідача покладених на нього обов'язків за договором на постачання природного газу № 156/77/Т-08 від 29 січня 2008 року, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі №11/118-09 (а.с.4-а.с.7, том 1).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2012р. (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю; визнано недійсними акти приймання -передачі природного газу №4/156, №5/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 29.01.2008р. між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", ЗАТ "Укргаз-енерго", ПАТ "Харківміськгаз"; стягнено з ЗАТ "Укргаз-енерго" на користь ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"97299271,01 грн. попередньої оплати за природній газ згідно з договором №156/77/Т-08 від 29.01.2008р.; стягнено з ЗАТ "Укргаз-енерго" на користь ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"57401,00 грн. судового збору (а.с.37-а.с.41, том 2).

ЗАТ "Укргаз-енерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2012р. у справі №5023/9463/11; прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог; покласти на позивача судові витрати у справі №5023/9463/11. При цьому апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено при порушенні норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ЗАТ "Укргаз-енерго" щодо належного виконання останнім умов договору та можливості виконувати свої зобов'язання постачання природного газу. Як стверджує апелянт, і позивач, і другий відповідач дізналися про факт постачання природного газу позивачу за період з квітня по червень 2008 року з ресурсу ДК «Газ України»лише наприкінці 2010 року.

У судовому засіданні представник другого відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з урахуванням доводів, викладених у відзиві (вх.№2922 від 03.04.2012р.) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ЗАТ «Укргаз-енерго»не виконало належним чином зобов'язання щодо постачання позивачу у квітні-червні 2008 року 72 836,00 тис. куб.м. природного газу на умовах договору №156/77/Т-08, а тому позивач має право вимагати від ЗАТ «Укргаз-енерго»повернення 97299271,01 грн. попередньої оплати за природний газ згідно з договором №156/77/Т-08 від 29.01.2008р. Також посилається на те, що факти вчинення постачальником за договором №156/77/Т-08 дій, спрямованих на його виконання (подання заявок, отримання коштів, оформлення поставки актами приймання-передачі №4/156, №5/156, №6/156) без реального виконання зобов'язання поставки природного газу не впливає на застосування ст.193 ГК України, ст.693 ЦК України та не спростовує висновків місцевого господарського суду. Просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник першого відповідача зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3563) зазначає, що ПАТ «Харківміськгаз»не підписував акти приймання-передачі природного газу №4/156, №5/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29.01.2008р. Об'єми газу, що вказані в спірних актах дійсно були протранспортовані ПАТ «Харківміськгаз», але постачальником даного газу було ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», що підтверджується підписаними актами.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи представників сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та першого та другого відповідачів, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2008 року між ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" та ЗАТ "Укргаз-енерго" було укладено договір №156/77/Т-08 на постачання (передачу у власність) останнім позивачу природного газу, імпортованого за зовнішньоекономічними контрактами, в обсязі 575000000,00 кубічних метрів протягом періоду з 01.02.2008 р. до 31 грудня 2011 року з метою його споживання для власних потреб (а.с.17-а.с.25, том 1).

Згідно з п.1.1. п. 2.1.1. даного договору №156/77/Т-08 у квітні 2008 року ЗАТ "Укргаз-енерго" повинно було поставити позивачу 50 000,00 тис. куб. м. природного газу, у травні 2008р. - 40 000,00 тис. куб. м., в червні 2008р. - 34 000,00 тис. куб. м. (а.с.17, том 1).

Додатковими угодами №3 від 31.03.2008 р., №4 від 25.04.2008 р., №5 від 29.05.2008 р. до договору №156/77/Т-08 було встановлено ціну на природний газ квітня-травня 2008 р. в сумі 1326,93 грн. за тис. м. куб., червня 2008 р. - 1371,79 грн. за тис. м. куб.(а.с.26-а.с.31, том 1).

У відповідності до п. 6.2. договору №156/77/Т-08 покупець здійснює попередню оплату за газ, що передається за даним договором щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки, на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцеві (а.с.20, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що він свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору протягом 03.04.2008р. - 16.07.2008р. позивач перерахував ЗАТ "Укргаз-енерго" 97299271,01 грн. в якості попередньої оплати за природний газ за квітень-червень 2008р. по договору №156/77/Т-08, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. у справі №11/118-09, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.46-а.с.49, том 1).

В матеріалах справи міститься розрахунок позовних вимог ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»відповідно до реєстру платіжних доручень на попередню оплату за договором №156/77/Т-08, в якому, зокрема, вказано дату, номер платіжного документу та суму оплати (а.с.63-а.с.66, том 1), а також належним чином завірені копії платіжних доручень про оплату за природний газ (а.с.85-а.с.167, том 1).

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт здійснення позивачем попередньої оплати за газ підтверджується у відповідності до п.6.2 договору №156/77/Т-08.

В ході судового розгляду другий відповідач не спростував факту здійснення позивачем попередньої оплати за газ.

Судом першої інстанції встановлено, що за змістом п.3.2., п.3.3., п.6.2. договору №156/77/Т-08 після укладення позивачем технічної угоди щодо порядку обліку газу з газорозподільним підприємством ПАТ "Харківміськгаз" в пунктах приймання-передачі газу, підписання сторонами додаткових угод про встановлення ціни газу на відповідний місяць поставки, а також здійснення попередньої оплати, ЗАТ "Укргаз-енерго" повинно було поставити природний газ відповідно до заявки позивача або, у разі її відсутності, в обсязі, визначеному п. 2.1.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. вищезазначеного договору №156/77/Т-08 право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 4.4. договору №156/77/Т-08 передбачено, що обсяг газу, визначений згідно з п.4.3 даного договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільним підприємством.

Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов'язковим для сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Акт приймання - передачі газу є невід'ємною частиною даного договору (а.с.19-а.с.20, том 1).

Отже, за змістом п.4.4. договору №156/77/Т-08 підписані ЗАТ "Укргаз-енерго" та надані для підписання позивачу акти приймання-передачі природного газу підлягали погодженню з ПАТ "Харківміськгаз", як газорозподільним підприємством.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі №4/156, №5/156, №6/156 за участю газорозподільного підприємства ПАТ "Харківміськгаз" про поставку ЗАТ "Укргаз-енерго" на ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", протягом квітня-червня 2008р. природного газу в обсязі 72 836,00 тис. куб. м. (30 523,00 тис. куб. м., 27 805,00 тис. куб. м., 14 508,00 тис. куб. м. відповідно) (а.с.32-а.с.34, том1).

В матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії судового рішення господарського суду Харківської області у справі №15/160-10, та постанови Вищого господарського суду України по справі № 33/81-09, якими встановлено, що у ЗАТ "Укргаз-енерго" у квітні-червні 2008 року були відсутні обсяги (ресурси) імпортованого природного газу для постачання позивачу на умовах договору №156/77/Т-08 (а.с.50-а.с.60, том1).

В ході судового розгляду справи перший відповідач звернув увагу на те, що ПАТ «Харківміськгаз»не підписував акти приймання-передачі природного газу №4/156, №5/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29.01.2008р, оскільки об'єми газу, що вказані в спірних актах дійсно були протранспортовані ПАТ «Харківміськгаз», але постачальником даного газу було ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», що підтверджується підписаними актами.

Також судовими рішеннями у справах №33/81-09, №37/461 встановлено, що фактично спожиті позивачем протягом квітня-червня 2008р. 72 836,00 тис. куб. м. природного газу належали до ресурсу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та були оформлені договорами №294-06/08-813/396 від 27.06.2008р., №406-06/08-2128 від 06.11.2008р., актами прийому-передачі природного газу за відповідні місяці.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1623/2011, зокрема, зазначено, що відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення спору.

У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом .

У відповідності до п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ЗАТ "Укргаз-енерго" не виконало належним чином зобов'язання щодо постачання позивачу у квітні-червні 2008 р. 72 836,00 тис. куб. м. природного газу на умовах договору № 156/77/Т-08 від 29.01.2008 року у сумі 97 299 271,01 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ЗАТ "Укргаз-енерго" на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»грошових коштів в сумі 97299271,01 грн., сплачених в якості попередньої оплати за природний газ по договору №156/77/Т-08.

Щодо визнання судом першої інстанції недійсними актів приймання-передачі природного газу: № 4/156, № 5/156, № 6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29 січня 2008 року, то судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, вказані норми права не передбачають такого способу захисту прав, як визнання недійсними актів приймання-передачі природного газу: № 4/156, № 5/156, № 6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29 січня 2008 року.

Заявлена позивачем вимога про визнання недійсним акт прийому-передачі природного газу за договором не може бути предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача на підставі якої суд приймає рішення. Відповідно до ст. 12 ГПК України зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених в законодавстві. Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Судової палати у господарських спорах Верховного Суду України від 19.08.2008р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2012р. у справі №5023/9463/11 в частині визнання недійсними актів приймання-передачі природного газу №4/156, 35/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29.08.2008р. між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», ЗАТ "Укргаз-енерго", ПАТ "Харківміськгаз" не відповідає чинному законодавству, прийнято з порушенням вимог процесуального права, тому в цій частині підлягає скасуванню, в іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 85, 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ «Укргаз - енерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2012 року по справі №5023/9463/11 скасувати в частині визнання недійсними актів приймання-передачі природного газу №4/156, 35/156, №6/156 за договором №156/77/Т-08 від 29.08.2008р. між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», ЗАТ "Укргаз-енерго", ПАТ "Харківміськгаз" та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2012 року по справі №5023/9463/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шутенко І.А.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.04.2012р.