Постанова № 23858236, 20.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1891/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Селецький О.А.,

представника відповідача - Камуз О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління АТ " Ощадбанк " до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство " Державний ощадний банк України " в особі філії - Полтавське обласне управління АТ " Ощадбанк " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року ВП № 236905585 та від 28.09.2011 року ВП №29368899 в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_3, а саме: транспортний засіб , автобус марки Богдан А 09202, випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та зняти арешт із вказаного рухомого майна з подальшим повідомленням відповідного органу (установи) для зняття арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Полтавське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" (найменування змінено на Публічне акціонерне товаириство "Державний ощадний банк України") та фізичною особою - ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 2203/1714 від 05.09.2007 року. Відповідно до умов договору, клієнту банком був наданий кредит в сумі 195 500 грн. терміном на 60 місяців під 16,5 % річних зі строком остаточного погашення 28.08.2012 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави майна від 05.09.2007 року, транспортного засобу - автобус марки Богдан А 09202, випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначав, що відповідач, накладаючи арешт на транспортний засіб, які знаходиться в заставі у позивача, не врахував вимоги ст. 20 Закону України "Про заставу", а також положення договору застави, якими передбачено першочергове право позивача на реалізацію предмета застави у разі порушення основного зобов'язання, таким чином порушив права позивача як заставодержателя за умов, що ОСОБА_3 має невиконані кредитні зобов'язання перед банком в розмірі 52 147,05 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що державний виконавець при накладенні арешту на майно боржника діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вживав необхідних заходів щодо своєчасного та повного виконання рішень, вказаних у виконавчих документах.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що 05.09.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (Банк) в особі заступника начальника філії - Полтавське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено кредитний договір № 2203/1714 за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 195 500 грн на строк 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних не пізніше 28 серпня 2012 року. (а.с. 7-9).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором між ОСОБА_3 (майновий поручитель позичальника, Заставодавець) та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі заступника начальника філії - Полтавське обласне управління ВАТ "Ощадбанк (Заставодержатель) укладено договір застави майна від 05.09.2007 року. Даний договір 05.09.2007 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1207. (а.с. 10-12).

За умовами договору Заставодавець надає Заставодержателю в заставу належний йому на праві власності транспортний засіб (предмет застави), а саме: автобус марки Богдан А 09202, випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі зазначеного договору 25.09.2007 року проведено державну реєстрацію застави рухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційного запису про приватне обтяження зазначеного транспортного засобу. (а.с. 14).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 29368899 від 28.09.2011 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції накладено арешт на все майно в межах суми стягнення - 5567,41 грн., що належить ОСОБА_3, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу. (а.с. 38).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 23690585 від 17.01.2011 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції накладено арешт на все майно в межах заявлених позовних вимог - 37 616,18 грн., що належить ОСОБА_3, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу. (а.с. 39).

З наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 17.01.2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 23690585 від 17.01.2011 року та 15.12.2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29368899 від 28.09.2011, зареєстровано публічні обтяження всього, належного ОСОБА_3, майна, в тому числі і спірного рухомого майна. (а.с. 15-17).

Вважаючи протиправним накладення арешту на рухоме майно, що перебуває у нього в заставі, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно з приписами частини 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві умови, за яких на перебуваючі у заставі позивача автотранспортні засоби можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 року № 2654-XII, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 16 Закону України "Про заставу" визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Судом встановлено, що право застави рухомого майна, про звільнення якого з-під арешту заявлено вимогу, виникло у позивача з 05.09.2007 року, тобто з моменту нотаріального посвідчення договору застави, укладеного між позивачем та ОСОБА_3.

Судом встановлено та не спростовано в ході судового розгляду справи представниками сторін, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного рухомого майна, право застави на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, кредитний договір та договір застави недійсними не визнано.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 12.07.2001 року № 2658-III, обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 12 вказаного закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, право застави позивача зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 25.09.2007 року, та в силу статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є чинним у відносинах з третіми особами.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що приватне обтяження спірного рухомого майна на підставі договору застави від 05.09.2007 року зареєстроване обтяжувачем - Філія - Полтавське обласне управління "Ощадбанк" 25.09.2007 року, тоді як публічні обтяження зазначеного рухомого майна на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження зареєстровані 17.01.2011 року та 15.12.2011 року, тобто пізніше реєстрації застави.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріорітетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Отже, право застави на автобус марки Богдан А 09202, випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, виникло у позивача до винесення рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення на користь КС "Аккорд" боргу в сумі 5567,41 грн. та рішення Октябрського районного суду м. Полтави про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 37 616,18 грн., на підставі яких відкриті виконавчі провадження та накладено арешт на вказаний транспортний засіб.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в спірних правовідносинах відсутні визначені частиною 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" необхідні умови, за яких на перебуваючий у заставі позивача транспортний засіб можливо було б звернути стягнення за виконавчими листами для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що предмет договору застави не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. Накладення арешту на рухоме майно, що перебуває у заставі позивача, обмежує забезпечене заставою право останнього на задоволення своїх вимог за кредитним договором, а тому накладення на нього арешту є протиправним, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна - автобус марки Богдан А 09202, випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову ВП №23690585 головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2011 року та постанову ВП № 29368899 головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2011 року - скасувати в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на майно боржника ОСОБА_3: транспортний засіб автобус марки "Богдан А09202", випуску 2007 року, жовтого кольору, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зняти арешт зі вказаного майна.

Повернути з Державного бюджету України на користь Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк" судовий збір у сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков