Ухвала суду № 23853604, 06.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Пасічник С.С.

УХВАЛА

іменем України

"06" березня 2012 р. Справа № 2а/1770/2549/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Бєляєвій Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_3, представника за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протипривними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.01.2011 року № 0000142342.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» посилалося на безпідставне визначення податковим органом коштів, що перераховувались ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» на виконання договорів комісії, як кредитних, й кваліфікацію їх як поворотної фінансової допомоги, що, в свою чергу, виключає необхідність збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків; крім того, вважає, що не повинно було збільшувати й валові доходи у 2 кварталі 2009 року на суму 19212 грн. 80 коп. як безповоротної фінансової допомоги від фірми «Технопек с.р.о.», оскільки немає підстав вважати, що для товариства настав строк виконання зобов'язання за контрактом № 365-01/10 від 07.10.2004 року щодо сплати фірмі вказаної суми, а відтак остання не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги; також вказує на те, що товариство правомірно відповідно до приписів чинного законодавства віднесло як до валових витрат 4 кварталу 2009 року суму 189335 грн. 00 коп., так і включило до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року та до податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2009 року суми витрат та суми ПДВ по операції придбання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-цивільне будівництво».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000132342 від 14 січня 2011 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108 868, 00 грн., з яких 87 094, 00 - основний платіж та 21 774, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000142342 від 14 січня 2011 року повністю.

Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, що в цілому призвело до неправильних висновків та прийняття необгрунтованого та незаконного рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" в письмових запереченнях від 02.03.2012р. та його представник в судовому засіданні, вважаючи постанову обгрунтованою та законною, просять останню залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державна податкова інспекція в м. Рівне своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалася, незважаючи на її своєчасне та належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвали суду про призначення справи до розгляду та судової повістки.

Вислухавши представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом, ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Хлібодар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року.

Згідно висновків, наведених в акті, товариством допущено, зокрема, порушення підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98016 грн. 00 коп., у тому числі донараховано податку за дев'ять місяців 2010 року 11280 грн. 00 коп., за 2009 рік 86736 грн. 00 коп., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і, як наслідок, заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 6540 грн. 00 коп.

14.01.2011 року на підставі акта перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року ДПІ у м. Рівне прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132342, яким ТзОВ «Хлібодар» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 122520 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 98016 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24504 грн. 00 коп.,

- № 0000142342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 8175 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 6540 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1635 грн. 00 коп.

Позивач частково визнав та сплатив донараховану суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13652 грн. 58 коп. (з них за основним платежем - 10922 грн. 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2730 грн. 52 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2011 року № 3859, № 3860 про перерахування коштів у бюджет, в іншій частині оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000132342 та повністю податкове повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0000142342 в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПА у Рівненській області про результати розгляду первинної скарги № 5781/25-16/65 від 24.03.2011 року та ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 10350/6/25-0515 від 03.06.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, донараховані суми податків - без змін.

Досліджуючи визначене податковим органом порушення, а саме заниження валових доходів в розмірі 107128 грн. 00 коп. через не відображення у їх складі суми умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу, надану за договорами комісії комітентами ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» та не повернуту на кінець звітного періоду, судова колегія зазначає наступне.

ТзОВ «Хлібодар» (комісіонером) укладено такі договори комісії:

- № 02-22/04 від 22.06.2004 року з ЗАТ «Рівне-Борошно» (комітентом), за яким позивач зобов'язувався від свого імені та за рахунок комітента придбати пшеницю 3 класу за ціною 720 грн. 00 коп. за одну тонну в кількості 1500 тонн в термін до 04.06.2005 року (пункти 1.1, 1.3); відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобов'язання за договором з моменту перерахування грошових коштів у повному обсязі згідно з пунктом 1.2, який, в свою чергу, передбачає, що для виконання договору комітент зобов'язується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 1008000 грн. 00 коп. шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комісіонера. Додатковою угодою від 30.06.2004 року внесені зміни до договору комісії № 02-22/04 від 22.06.2004 року, укладеного з ЗАТ «Рівне-Борошно», пункт 1.3 договору викладено в такій редакції: комісіонер зобов'язується придбати товар для комітента протягом 60 календарних днів з моменту перерахування комітентом грошових коштів, вказаних у пункті 1.2 чинного договору, у повному розмірі;

- № 11-12 від 11.12.2006 року з ТзОВ «Колос» (комітентом), за умовами якого позивач зобов'язувався придбати від свого імені та за рахунок комітента борошно житнє в кількості 620 тонн, на виконання договору комітент зобов'язується забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 600000 грн. 00 коп. шляхом перерахування вказаних грошових коштів на банківський рахунок комітента (пункти 1.1, 1.2), комісіонер зобов'язується придбати товар для комітента протягом семи календарних днів з дати отримання повідомлення про таке придбання (пункт 1.3); відповідно до пункту 1.4 договору комісіонер приступає до виконання зобов'язання за договором з моменту перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 1.2 договору, в повному обсязі, але не раніше отримання повідомлення від комітента згідно з пунктом 1.3 договору.

На виконання договорів комітентами ТзОВ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» проведено часткове перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2009 року у ТзОВ «Хлібодар» обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 903095 грн. 62 коп. по договорах комісії від 22.06.2004 року № 02/22/04ДК та від 09.08.2005 року з ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» на придбання зерна пшениці, в одному випадку, і борошна житнього, в іншому.

Одночасно, в акті вказано, що станом на 01.04.2009 року на розрахунковому рахунку ТзОВ «Хлібодар» обліковувались кошти в сумі 226422 грн. 69 коп. (овердрафт), а 30.09.2010 року - в сумі 33186 грн. 29 коп., тобто перераховані кошти в розмірі 903095 грн. 62 коп. на виконання договорів комісії використані позивачем не за цільовим призначенням, а тому, як вважає податковий орган, ці кошти згідно з підпунктами 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є поворотною фінансовою допомогою, наданою комітентами комісіонеру, що в податковому обліку потребує збільшення валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Проте, з таким висновком податкового органу не можна погодитись.

Статтями 1011, 1014 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Будь-яких обмежень щодо використання коштів комісіонером протягом періоду, коли строк виконання зобов'язань за дорученням другої сторони не настав, цивільним законодавством не встановлено.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідні такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

З огляду на наведені приписи, кошти, перераховані комітентами ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос» позивачу як комісіонеру для виконання договору комісії не можна вважати поворотною фінансовою допомогою, оскільки у них відсутні перераховані вище ознаки (умови) поворотної фінансової допомоги такі як поворотність (договір комісії не передбачав повернення коштів, такі кошти передавалися комітенту для придбання товару на користь комісіонерів, в одному випадку вони й не повернуті і у позивача діє зобов'язання придбати товар для комітента при перерахуванні коштів у повному розмірі, необхідному для виконання договору), безоплатність надання та строковість.

Крім того, відповідно до умов договорів комісії, строк виконання зобов'язань комісіонером ТзОВ «Хлібодар» не настав, а тому висновок про нецільове використання коштів, перерахованих комітентами, є передчасним. Лише у випадку невиконання своїх зобов'язань позивачем за договорами комісії через відсутність коштів, які були перераховані на ці цілі ЗАТ «Рівне-Борошно» та ТзОВ «Колос», можна було б визначати питання нецільового використання коштів.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Отже, оскільки позивачу були передані кошти саме на підставі договорів комісії й, при цьому, зобов'язання комітентів щодо повного перерахування грошових коштів не були виконані повністю, що згідно з умовами договорів позбавляло можливості позивача як комісіонера приступити до виконання своїх зобов'язань, суд вважає, що отримані платежі за умовами договорів комісії не є поворотною фінансовою допомогою, а тому у ТзОВ «Хлібодар» не було підстав збільшувати валові доходи на суму умовно нарахованих відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Також не можна погодитись й з висновком податкового органу про заниження ТзОВ «Хлібодар» валових доходів у розмірі 19212 грн. 80 коп. на суму безповоротної фінансової допомоги, якою визнана сума кредиторської заборгованості позивача перед фірмою «Технопек с.р.о.», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року зазначено, що станом на 01.04.2009 року, на 01.10.2010 року згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Хлібодар» обліковується кредиторська заборгованість перед фірмою «Технопек с.р.о.» в сумі 2780,84 євро (19212 грн. 80 коп.).

Як встановлено судом, у ТзОВ «Хлібодар» рахується заборгованість по зовнішньоекономічному контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року, укладеному на поставку позивачу обладнання та запасних частин до обладнання хлібопекарської промисловості на загальну суму 40742,77 євро. Товар отримано товариством згідно з вантажними митними деклараціями № 200044 від 05.01.2005 року на суму 29071,73 євро (209824 грн. 22 коп.) та № 511 від 28.01.2005 року на суму 11671,04 євро (80635 грн. 10 коп.). Позивачем розрахунки проведені частково на загальну суму 37961,93 євро.

Відповідно до угоди від 19.10.2004 року про внесення змін до контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року порядок розрахунків має здійснюватися частинами в такому порядку: 30% - протягом тижня з моменту підписання контракту, 63,17 % - протягом тижня з моменту отримання рахунку від фірми «Технопек с.р.о», 6,83% - протягом тижня з моменту отримання позивачем від фірми «Технопек с.р.о.» письмової вимоги про здійснення остаточного розрахунку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає серед іншого згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога це, в тому числі сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальний строк позовної давності становить три роки.

Водночас статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року від 14.06.1974 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 року, яка набрала чинності 01.04.1994 року (далі - Конвенція), встановлено, що для країн-учасниць (до якої належить й Словакія), які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності становить чотири роки.

Відповідно до статті 9 Конституції України вищезазначена Конвенція є частиною національного законодавства України. Оскільки Конвенцією, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством України, то застосовуються правила Конвенції, тобто до договорів міжнародної купівлі-продажу, укладених підприємствами після набрання чинності Конвенцією про позовну давність, застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений статтею 8 цієї Конвенції.

Згідно статей 9, 12 Конвенції перебіг строку позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

За даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Хлібодар» в нього обліковується кредиторська заборгованість перед фірмою «Технопек с.р.о.» в сумі 2780,84 євро (192212 грн. 80 коп.), що становить 6,83% від загальної суми поставки, яка складає 40742,77 євро. Відповідно до умов поставки по контракту № 365-01/10 від 07.10.2004 року, з врахуванням змін від 19.10.2004 року, розрахунок за поставлений товар позивач здійснює частинами, зокрема суму, яка становить 6,83% вартості поставки покупець зобов'язаний сплатити протягом тижня з моменту отримання від фірми «Технопек с.р.о.» письмової вимоги про здійснення остаточного розрахунку. Таку вимогу позивач не отримував, розрахунок не проводив.

Відтак, строк сплати позивачем заборгованості в сумі 2780,84 євро (19212 грн.80коп.) перед фірмою «Технопек с.р.о.» не настав, строк позовної давності для її стягнення не минув, так як він починає спливати від дня, коли відбулось порушення, тобто невиконання покупцем письмової вимоги постачальника про проведення кінцевого розрахунку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забргованість ТзОВ «Хлібодар» перед іншою юридичною особою (фірмою «Технопек с.р.о.») в сумі 2780,84 євро (192212 грн.80коп.) відповідач неправомірно відніс до безповоротної фінансової допомоги та збільшив на її суму валові доходи позивача.

Що ж до завищення, як вважає податковий орган, валових витрат на суму 189335 грн. 00 коп. через відображення підприємством у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які не належать до витрат звітного періоду та в бухгалтерському обліку підприємства за 4 квартал 2009 року не відображені, то колегія суддів зазначає наступне.

До таких витрат позивач включив: суму орендної плати по договору оренди у ВАТ «Сарненський хлібзавод» на користування цехом по випіканню хлібобулочних виробів, будівлею магазину та прохідної на суму 75000 грн. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), суму орендної плати за користування офісним приміщення, орендованим у ТзОВ «Кодекс ЛТД», на суму 10800 грн. 00 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), суму витрат за надання послуг доставки хлібобулочних виробів, які надавалися підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 36668 грн. 80 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_7 на суму 25211 грн. 20 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року), підприємцем ОСОБА_8 в розмірі 41655 грн. 10 коп. (акти виконаних робіт від 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року).

Матеріали справи містять первинні документи бухгалтерського обліку, які засвідчують проведення відповідних господарських операцій, зокрема, надання в оренду приміщень та обладнання, надання послуг перевезення (доставки) товарів, що не заперечується ДПІ у м. Рівне; відсутні у контролюючого органу зауваження і щодо документального оформлення таких витрат.

У вересні 2009 року ДПІ у м. Рівне проводилась попередня планова перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом № 1217/23-100/32358874 від 22.09.2009 року. В цьому акті зазначено про завищення ТзОВ «Хлібодар» валових витрат на зазначену вище суму 189335 грн. 00коп. через віднесення до їх складу витрат по послугах, які не підтверджені актами виконаних робіт, зокрема по таких господарських операціях: оренда у ВАТ «Сарненський хлібзавод» об'єктів нерухомості (цеху по випіканню хлібобулочних виробів, будівлі магазину та прохідної) на суму 75000 грн., оренда у ТзОВ «Кодекс ЛТД» офісного приміщення на суму 10800 грн. 00 коп., доставка хлібобулочних виробів, які надавалися підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 36668 грн. 80 коп., підприємцем ОСОБА_7 на суму 25211 грн. 20 коп.. підприємцем ОСОБА_8 в розмірі 41655 грн. 10 коп.

Донараховану суму податку на прибуток за результатами акту перевірки по описаному порушенні в розмірі 47333 грн. 00 коп. та ще по одному порушенню (завищення валових доходів на 12320 грн. 00 коп.) в розмірі 3080 грн. 00 коп., визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.09.2009 року № 004452342/0 в сумі 60497 грн. (в тому числі за основним платежем 50414 грн. 00 коп., за фінансовими санкціями 20083 грн. 00 коп.) позивач визнав та сплатив (платіжні доручення на перерахування коштів № 224 від 09.10.2009 року на суму 50414 грн. 00 коп. та № 225 від 09.10.2009 року на суму 10083 грн.00коп.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відображені ТзОВ «Хлібодар» у 4 кварталі 2009 року в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток витрат на придбання послуг на суму 189335 грн. 00 коп., з врахуванням матеріалів попередньої перевірки включені до складу валових витрат лише один раз й такі витрати сформовані у 4 кварталі 2009 року після надходження від контрагентів та відновлення усіх первинних документів, що засвідчують факт отримання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат належать суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

З огляду на встановлені обставини справи та норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат 189335 грн. 00 коп., які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, по реальних господарських операціях, які придбані для їх подальшого використання у власній діяльності і які лише один раз включені до складу валових витрат 2009 року. Такі дії позивача узгоджуються з приписами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє формувати валові витрати звітного періоду з витрат минулих періодів через несвоєчасне отримання підтверджуючих документів від контрагентів.

Що ж до відображення таких витрат у розмірі 189335 грн. 00 коп. в декларації з податку на прибуток за 2009 рік в рядку 04.1 (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), а не в рядку 04.13 (інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12), то ця обставина не впливає на кінцевий результат обчислення загальної суми валових витрат, так як витрати беруть участь в такому розрахунку в будь-якому випадку (загальна сума валових витрат визначається сумою показників усіх рядків 04 декларації) і це порушення не тягне нарахування податку та застосування штрафних санкцій.

Відносно ж донарахування податковим органом ТзОВ «Хлібодар» як податку на прибуток, так і податку на додану вартість по господарській операції придбання ремонтних робіт у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», то суд вказує на таке.

В акті перевірки № 1/23-100/32358874 від 05.01.2011 року зазначено про завищення валових витрат у розмірі 32701 грн. 00 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6540 грн. 00 коп. через нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Хлібодар» та ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», відсутність фактичного виконання робіт та правових наслідків.

Як встановлено судом, ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво» (підрядник) виконав для позивача ремонтні роботи в магазині «Рум'янець» в місті Рівному по вул. Чорновола 35 та в магазині в місті Костопіль по вул. Грушевського 26а.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт на кожен з об'єктів за вересень 2009 року від 30.09.2009 року та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року вартість робіт на об'єкті в місті Рівному по вул. Чорновола 35 склала 15789 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 2631 грн. 60 коп., на об'єкті в місті Костопіль по вул. Грушевського 26а - 23451 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 3908 грн. 60 коп.

Виконані ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво» ремонтні роботи включали в себе шпатлювання стін та стель, фарбування, улаштування цементної стяжки, улаштування покриття з керамічних плиток, влаштування укосів, очищення приміщення від сміття тощо. Матеріали для виконання підрядних робіт надав замовник (позивач), про що свідчать видаткова накладна № 100901 від 10.09.2009 року, акти на списання товарно-матеріальних цінностей від 30.09.2009 року.

Магазини, в яких проводився ремонт, позивач використовує для реалізації власних хлібобулочних виробів. На час проведення ремонтних робіт торгівля в них була зупинена, продавці тимчасово переведені на роботи в інші магазини ТзОВ «Хлібодар», про що видано наказ по основній діяльності підприємства № 31/08 від 31.08.2009 року.

Отже, наведені господарські операції мають реальний характер.

На вартість придбаних робіт продавцем ТзОВ «Промислово-цивільне Будівництво» було виписано податкові накладні № 080903 від 08.09.2009 року на суму 15789 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 2361 грн. 60 коп., № 080904 від 08.09.2009 року на суму 23451 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3908 грн. 60 коп., розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі.

В подальшому, ТзОВ «Хлібодар» віднесло до валових витрат за 3 квартал 2009 року витрати на суму 32701 грн. 20 коп., сплачений податок на додану вартість у сумі 6540 грн. 00 коп. включило до складу податкового кредиту за вересень 2009 року.

Датою збільшення валових витрат відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість». Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Посилання податкового органу в акті перевірки на безтоварність операцій надання робіт (послуг) з огляду на те, що ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво» зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, проте, не знаходиться за юридичною адресою, й чисельність працюючих в товаристві становить одну особу, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, нематеріальних активів, то ці посилання не є прийнятними, оскільки на такі обставини податковий орган робить вказівку вже на момент перевірки позивача, тобто після виконання підрядних робіт у вересні 2009 року.

В свою чергу, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують факт реального виконання ремонтних робіг на об'єктах нерухомості в місті Рівному та місті Костополі, позивач придбавав такі роботи в межах господарської діяльності, сума витрат сплачена ТзОВ «Хлібодар» підряднику й правомірно включена позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених документів, що підтверджують надання робіт (послуг), та податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Також суд враховує, що висновки податкового органу щодо відсутності у ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво» матеріальних та трудових ресурси ґрунтуються лише на припущеннях та аналітичних даних, разом з тим зустрічна перевірка контрагента не проведена, не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, можливість залучення робітників для виконання разових ремонтних робіт за договорами підряду тощо.

Крім того, в матеріалах справи наявна податкова звітність ТзОВ «Промислово-цивільне будівництво», подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва, аналізуючи яку суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції. Так, з податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2009 року вбачається, що кількісний склад працівників становить 3 особи, з декларації з податку на прибуток за цей же період слідує, що підприємство задекларувало валовий дохід в розмірі 31314157 грн. 00 коп., тобто відобразило доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у значних розмірах.

Підсумовуючи наведене, оскаржена постанова суду, якою податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 14.01.2011 року № 0000132342 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 108868 грн. 00 коп. (з них 87094 грн. 00 коп. - основний платіж, 21774 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та від 14.01.2011 року № 0000142342 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8175 грн. 00 коп. (у тому числі за основним платежем - 6540 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1635 грн. 00 коп.) визнані протиправними та скасовані, є обгрунтованою та законною, а тому, з врахуванням приписів ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28"вересня 2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" вул.Біла 35,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул.Відінська , 8,Рівне,33023