Ухвала суду № 23853301, 18.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/4711/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Абилгазінової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК-УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "СТІК-УКРАЇНА" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, у теперішній час - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби, (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0001072350/0 від 31 травня 2011 року про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 455 232 грн. (за основним платежем -455 231 грн.; штрафні (фінансові) санкції -1 грн.);

- №0001912350/0 від 16 серпня 2011 року про сплату податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 805 704, 18 (за основним платежем -805 702, 18 грн.; штрафні (фінансові) санкції) -2 грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про нікчемність правочинів, укладених підприємством, у зв'язку з чим визначив позивачу податкові зобов'язання з ПДВ. На думку позивача, ці висновки є помилковими, оскільки укладені ним правочини відповідають вимогам законодавства, та направлені на реальне настання правових наслідків, про що свідчить виконання договорів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року адміністративний позов ТОВ "СТК-Україна" до ДПІ у Приморському районі міста Одесі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі міста Одесі №0001072350/0 від 31 травня 2011 року про збільшення ТОВ "СТК-Україна" суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 455 232 грн. та №0001912350/0 від 16 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 805 704, 18 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Приморському районі міста Одесі подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом, ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17 травня 2011 року ДПІ склало акт №2921/23-513/34599502 "Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ "СТК-Україна" з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" за січень 2011 року", яким встановило порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2011 року на суму 455 231 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0001072350/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на 455 232 грн. (455 231 грн. за основним платежем, 1 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

30 травня 2011 року за №31885/23-5 та 23 червня 2011 року за №36762/23-5 ДПІ направило запити позивачу про надання інформації та її документального по господарських відносинах з ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" відповідно за лютий та квітень 2011 року.

Листами від 08 та 30 червня 2011 року позивач надав ДПІ інформацію з питань правових взаємовідносин з ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" за лютий, квітень 2011 року з наданням копій первинних документів.

02 серпня 2011 року ДПІ склало акт №5044/23-5/34599502 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СТК-Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, квітень 2011 року", яким встановило порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року в сумі 415 703, 64грн, за квітень 2011 року в сумі 389 998, 54грн.по господарським відносинам з ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД", правочини якого визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (а.с. 109-114).

На підставі акта перевірки №5044/23-5/34599502 від 02 серпня 2011 року ДПІ 16 серпня 2011 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0001912350/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 805 704, 18 грн. (805 702, 18 грн. за основним платежем, 2 грн. (штрафні (фінансові) санкції

В акті перевірки від 17 травня 2011 року відсутні посилання на первинні документи.

Згідно з актом перевірки від 17 травня 2011 року, висновки ДПІ фактично базуються на акті ДПІ у Печерському районі міста Києва від 11 квітня 2011 року №379/23-5/36927332 невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" при продажу товарів (послуг).

01 вересня 2010 року позивач уклав договір №01/09/2010 з ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД", згідно з яким постачання товару та транспортні витрати здійснюються постачальником ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" за його рахунок на склад, або на торговельну точку покупця за адресою: місто Одеса, Балтська дорога, 51

На виконання умов договору позивач отримав у січні 2011 року товар. Зазначений товар був повністю оплачений позивачем.

В основу висновків акта №5044/23-5/34599502 від 02 серпня 2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СТК-Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, квітень 2011 року" перевіряючі поклали акт перевірки (№688/23-3/37046350 від 09 червня 2011 року) ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" (згідно з яким, останнє не надало на лист ДПІ документів щодо своєї фінансово-господарської діяльності за період з 17 липня 2010 року по 30 квітня 2011 року, також, його директор ОСОБА_1 пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства).

У позивача наявні всі бухгалтерські документи, які свідчать про придбання товарів у січні 2011 року у ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД", у лютому, квітні 2011 року у ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" та використання в господарській діяльності (подальша їх реалізація контрагентам ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Адвентіс" та іншим), а саме податкові, видаткові накладні, сертифікати відповідності на товар, товарні накладні та інші.

Контрагенти позивача - ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" і ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" на час складання та виконання договорів знаходились в ЄДР та були зареєстровані також платниками ПДВ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що товарність господарських операцій позивача достатньо підтверджується наданими ним документами, а податкового органу про нікчемність укладених позивачем правочинів є необгрунтованими і, тому, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а також нормам діючого законодавства.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі міста Одесі вказується, що правочини позивача, укладені з контрагентами: ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" і ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД", відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, є нікчемними, у зв'язку з чим позивач неправомірно формувало податковий кредит по господарським операціям з цими контрагентами.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Крім того, колегія суддів вважає можливим зазначити наступне.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до ст. 198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що факт придбання позивачем товарів у ТОВ "ВІКТРЕЙД ЛТД" та у ТОВ "АВИТЕК ГРУП ЛТД" для використання у власній господарській діяльності підтверджується відповідними бухгалтерськими документами (податковими, видатковими, товарними накладними, сертифікатами відповідності і т.п.).

Жодного обґрунтованого доводу на спростування вказаного факту апелянт не надав, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту та необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко