Ухвала суду № 23850694, 24.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/5012/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О. Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1870/5012/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо"

до Державної податкової інспекції в м.Суми про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейдо", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. з податку на додану вартість на загальну суму 670458,00 грн., в т.ч. 446972,00 грн. - за основним платежем, 223486,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Суми щодо невизнання податковою звітністю уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманого Державною податковою інспекцією в місті Суми 10.09.2011 р.;

-зобов'язати Державну податкову інспекцію в місті Суми забезпечити відображення показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманого 10.09.2010 р., по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо".

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що не погоджується щодо визначення в акті перевірки порушення пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп.7.3.1. п. 7.3. ст. 7. пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначене заниження податку па додану вартість за квітень 2010 року на суму 310546,00 грн. та за травень 2010 року на суму 136426,00 грн. не відповідає дійсності і не підтверджено жодними доказами. Позивач має всі необхідні первинні бухгалтерські документи для підтвердження формування податкового кредиту. Більш того, всі первинні документи надавались під час проведення перевірки складу перевіряючих, перевірені суцільним порядком.

Позивачем з ТОВ «Валсір» було укладено договір комісії за №0201-01-К від 02.01.2009 р., в якому зазначено, згідно п. 4.4. договору про те, що передача товару здійснюється за товарною накладною і на комітента покладена відповідальність за дії третіх осіб у разі виконання передачі товару за його дорученням третіми особами. Тобто, щодо перевізних документів, а саме: подорожній лист, товарно-транспортна накладна та інші, що надаються перевізнику комітентом позивач не зобов'язаний вимагати від перевізника та їх зберігати. Оскільки, згідно умов договору комісії між TOB «Кейдо»та TOB «Валсір», підставою для передачі товару є товарна накладна.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи ні за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, і на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції, в т.ч. і неподання звітності до контролюючої о органу.

Щодо зазначеного в Акті стосовно запитів до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо того, що від TOB «Валсір» не надійшло пояснень та документальних підтверджень з питань взаємовідносин з TOB «Кейдо»за певні періоди, то при уважному ознайомленні з викладеним на в акті перевірки TOB «Кейдо» від 07.12.2010 року, де чітко зазначено про підтвердження взаєморозрахунків між TOB «Валсір»та TOB «Кейдо»та отримання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва письмових підтверджень від TOB «Валсір», більш того зазначено в Акті перелік податкових накладних. Окрім цього, позивач зазначає, що ТОВ «Валсір»подав необхідну звітність до податкового органу, на обліку в якого перебуває, а саме: податкова декларація з податку па додану вартість за березень 2010 року; податкова Декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року; податкова накладна від 31.03.2010 року; податкова накладна від 31.05.2010 р.

Окрім цього, відповідач в Акті посилається на те, що у TOB «Валсір»анульовано свідоцтво платника ПДВ, хоча на момент здійснення господарських операцій з TOB «Кейдо»ТОВ «Валсір»був платником ПДВ і мав відповідне свідоцтво встановленого зразка, а за даними офіційного сайту ДПА України станом на 14 березня 2011 року ТОВ «Валсір»є платником ПДВ і має свідоцтво №100328700.

Щодо ненадання договорів, актів і таке інше до перевірки по операціях з ТOB «Валсір», то ця обставина не відповідає дійсності і спростовується тим, що в Додатку 4 до Акту перевірки зазначено складом перевіряючих ДПА в Сумській області про те, що всі документи перевірені суцільним порядком.

В Акті перевірки чітко зазначено про те, що перевіряючими проводилось опрацювання розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованою співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковою кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2009-червень 2010 року на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. №266 «Про організацію взаємодії станів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Вищезазначений Наказ №266 згідно Листа Міністерства юстиції України від 18.06.2009 року за №1072-09-24 «Про незаконність наказу ДПАУ від 18.04.2008 р. №-266 та Листа Міністерства юстиції України від 05.10.2009 року за №24-7/200 «Щодо незаконності наказів ДПАУ від 18.08.2005 р. №350, від 18.04.2008 р. №266 та від 05.12.2008 р. №761»визнано таким, що підлягає скасуванню як незаконний. Отже, статусу нормативно-правового акту, згідно вимог чинного законодавства зазначений Наказ №266 не має, а отже, і співставлення, що проводились в перевірки не мають жодного доказового значення.

Позивач не згоден і з розрахунками наведеними в акті перевірки в п. 3.2.2 "Податковий кредит».

Позивачем було подано до ДПІ в м. Суми уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, про що є відмітка "отримано ДПІ м. Суми за №128438 від 10 вересня 2010 р.. Звітний період, за який виправляється помилка в уточнюючому розрахунку - квітень 2010 року.

Відповідно до уточнюючого розрахунку в квітні 2010 року підприємством було збільшено податкового кредиту на 176508 грн., а саме: 61391,96 грн. (частково податкова накладна 30.04.2010 року №304001 всього на суму 368351,76 грн. по ТОВ "Валсір", в тому числі ПДВ 61391,96 грн.), та 42900,76 грн. (податкова накладна від 30.04.2009 р. №283 на суму 257404,56 грн., в тому числі 42900,76 грн. по підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна").

Отже, позивач приходить до висновку, що прийняте податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми є незаконним та підлягає скасуванню.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що TOB «Кейдо» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з TOB «Валсір» які не підтверджуються результатами перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, в тому числі за березень 2010 р. в сумі 108023,26 грн. згідно податкової накладної від 31.03.2010 року №3103-01 (побутова техніка); за травень 2010р. в сумі 85589,67 грн., в тому числі згідно податкової накладної від 31.05.2010 року №3103-01 (побутова техніка) на суму 19759,67 грн., та 65830,00 грн. згідно податкової накладної від 31.05.2010 року №3103-051 (побутова техніка).

Також зазначили, що в ході проведення перевірки позивачу було надіслано лист №13176/10/23-208 від 01.09.2010 року про надання документів для проведення перевірки, який в той же день було отримано директором позивача та в якому було чітко зазначено про необхідність надання первинних документів щодо придбання та транспортування ТМЦ, руху тарів в межах підприємства, банківські документи, акти звірок з постачальниками, податкові накладні та інші документи на підтвердження виконання умов договору поставки.

Проте, на зазначений лист отримана відповідь від позивача №84 від 02.09.2011 року, яким позивач фактично зазначив про неможливість надання даних документів.

Тобто, в ході перевірки товаротранспортні накладні, акти прийому-передачі або податкові накладні, акти звірки, довіреності на отримання ТМЦ, складські відомості, та інші документи, які б свідчили про постачання товару від TOB «Валсір»на TOB «Кейдо»не надані.

Не зважаючи на факт відсутності документів, ДПІ в м. Суми були вжиті заходи на підтвердження податкового кредиту позивача, а саме: в ході проведення позапланової виїзної перевірки TOB «Кейдо»направлено запити до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з метою підтвердження відомостей щодо проведених взаєморозрахунків з TOB «Валсір», в тому числі №13902/10/23-208 від 13.09.2010р.

Згідно отриманих від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідей на запити встановлено, що керівництву TOB «Валсір» направлено лист «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» з питань взаємовідносин з TOB «Кейдо»за період квітень - серпень, жовтень, листопад 2009р., січень, березень, травень 2010р., на який отримано відповідь від 20.10.2010р. №2309/1. Згідно даної відповіді встановлено, що на запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва TOB «Валсір»не надано податкових накладних №3103-01 від 31.03.2010р. на суму 648139,58 грн., в т. ч. ПДВ - 108023,26 грн. та №3105-01 від 31.05.2010р. на суму 118558,02 грн., в т. ч. ПДВ - 19759,67 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що починаючи з березня 2010р. TOB «Валсір» не звітувало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Тобто, фактично в ході проведення перевірки склалася ситуація при якій, позивач не надав документів, які б підтвердили факт поставки, а також перевіривши контрагента ТОВ "Валсір" встановлено неможливість здійснення поставки зазначених у договорі ТМЦ.

Також, в ході проведення перевірки TOB «Кейдо»не надано документів, які при фактичному здійснені господарських операцій в обов'язковому порядку є складовою частиною комплекту перевізних документів, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, видаткові накладні, акти приймання-передачі, довіреності на отримання ТМЦ, документи що підтверджують погрузку-вигрузку товару та оплату перевезення робіт.

Таким чином, відповідач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідно до вимог податкового законодавства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 527 Цивільного кодексу України, ст.159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 20.03.2012 року представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання 24.04.2012 року сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 26.08.2010 року по 08.09.2010 року, на підставі направлень від 26.08.2010 №1, від 09.09.2010р. №2, від 03.11.2010р. №9 та від 02.12.2012 р. №11, виданих Державною податковою адміністрацією в Сумській області, фахівцями ДПІ в м. Суми та ДПА в Сумській області, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства з період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт №31/23-209/35171674 від 07.12.2010 р.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0001562314/0/98041 від 23 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку па додану вартість на підставі порушень пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, пп 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість па суму 446972,00 грн. за основним платежем та 223486,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього на загальну суму 670458,00 грн.

Позивач не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки стосовно порушень податкового законодавства, подавав до ДПА в Сумській області заперечення на Акт перевірки від 15.12.2010 року (а.с. 66-71 том.1)

20.12.2010 року ДПА в Сумській області надано відповідь №19943/7/23-208 на заперечення щодо акту перевірки, яким в задоволенні заперечення на акт перевірки відмовлено (а.с. 73-79 том.1).

30.12.2010 року позивач не погодившись із податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до відповідача про скасування зазначеного рішення (а.с. 80-83 том.1)

14.02.2011 року відповідачем прийнято рішення, яким в задоволенні скарги ТОВ «Кейдо» - відмовлено, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. залишено без змін (а.с. 93-98 том.1).

25.02.2011 року позивач не погодившись із податковим повідомленням рішенням звернувся зі скаргою до ДПА в Сумській області (а.с. 84-87 том.1).

14.04.2011 року ДПА в Сумській області прийнято рішення, яким в задоволенні скарги ТОВ «Кейдо» - відмовлено, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. залишено без змін (а.с. 99-102 том.1).

29.04.2011 року позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України (а.с. 88-91 том.1)

04.07.2011 року Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення, яким в задоволенні скарги ТОВ «Кейдо» - відмовлено, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. залишено без змін (а.с. 103-104 том.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення, оскільки податковий кредит було сформовано відповідно до вимог ст. 7 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі реально здійснених господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи податкове зобов'язання по операціям з ТОВ «Валсір» відповідач виходив з того, що ТОВ «Валсір» не є платником ПДВ, не звітує до податкових органів та позивачем не надано документів які б підтверджували рух товарів.

З матеріалів справи встановлено, що 02.01.2009 року між позивачем та ТОВ «Валсір» укладено договір комісії №0201-01-к (а.с. 105-107 том.1).

Відповідно до розділу 4 зазначеної угоди, купівля та продаж товару здійснюється комісіонером на умовах договорів поставки (купівлі продажу). Передача товару, який купується та продається комісіонером, згідно із умовами договору здійснюється за товарною накладною. За дорученням комітента передача товару може бути здійснена третьою особою, яка є вантажовідправником комітента, при цьому відповідальність за дії третіх осіб несе комітент (а.с. 105 том.1).

Відповідно до умов договору комісії ТОВ «Валсір» надавав ТОВ «Кейдо» побутову техніку, що підтверджується накладними про приймання передачу товару №0108-01, №0108-02, №0108-03, №0108-04, №0108-05, №0108-06, №0108-07, №0108-08 від 01.09.2009 року, №ВП16 від 30.04.2010 року, №ВП-17 від 30.04.2010 року, №ВП-18 від 30.04.2010 року, №ВП19 від 18.06.2010 року (а.с. 191-243 том.1, а.с. 99- 110 том.2).

Крім того, ТОВ «Валсір» надано позивачу податкову накладну №310301 від 31.03.2010 року (а.с. 118-136 том.1), податкову накладну №304001 від 30.04.2010 року (а.с. 143-149 том.1).

Оплата за придбаний товар в акті перевірки не заперечується відповідачем та підтверджується випискою по рахунку №2600511095 (а.с. 52 том.2) та звітами по дебетовим та кредитних операціях по рахунку (а.с. 53-56 том.2).

Перевезення зазначеного товару здійснювалося ПП ОСОБА_3, що підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними (а.с. 58-59 том.2).

Крім того, на підтвердження реальної угоди позивачем надано звіти комісіонера від 31.01.2010 року, №300301 від 31.03.2010 року,№ПК15 від 30.04.2010 року (а.с. 114-127 том.2).

Відповідно до 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Отже, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) до бюджету, а тому не відшкодованим залишається бюджетна заборгованість з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, складені контрагентом позивача податкові накладні, підтверджують факт сплати позивачем відповідних сум ПДВ у складі вартості отриманих товарів та послуг.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентом ТОВ «Кейдо» правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди у зв'язку із відсутністю доказів недобросовісності такого платника.

Окрім цього, відповідач в Акті перевірки посилається на те, що у TOB «Валсір» анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Проте, як вбачається із матеріалів справи на час здійснення господарських операцій з TOB «Кейдо» та ТОВ «Валсір» був платником ІІДВ і мав відповідне свідоцтво встановленого зразка до 03.09.2010 року (а.с. 26 том.1, а.с. 130 том.2).

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами, і на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції, в т.ч. і неподання звітності до контролюючого органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит було сформовано відповідно до вимог ст. 7 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі реально здійснених господарських операцій.

Що стосується податкового зобов'язання за квітень 2010 року в розмірі 202522 грн. по операціям з реалізації побутової техніки ТОВ «САВ-С» та податкового зобов'язання за травень 2010 року по операціям з ТОВ «Валсір» в розмірі 116666,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою визначення зазначених зобов'язань стало те, що відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем неправомірно занижено податкові зобов'язання за квітень 2010 року у розмірі 202 522 грн. по операціям із ТОВ"Сав-С" та подвійного віднесення до складу податкового кредиту у розмірі 116 666 грн. по ТОВ "Валсір".

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем дійсно визнано вказані помилки.

10.09.2010 року позивачем у зв'язку із самостійним виявленням помилки подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року по операціям із ТОВ"Сав-С" №128438 від 10.09.2010 року, в якому в рядку 2.1. визначив суму податкових зобов'язань у розмірі 202522 грн. (а.с. 137 -139 том.1)

Також, позивачем подано розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) № 128436 від 10.09.2010 року, в якому в розділі 1 "Податкові зобов'язання" зазначено, що платником податку-покупцем виступало лише ТОВ"Сав-С", а тому згідно коригування вбачається що сума податкових зобов'язань у розмірі 202 522 грн. сформована саме по покупцю ТОВ"Сав-С".

10.09.2010 року позивачем у зв'язку із самостійним виявленням помилки подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року по операціям з ТОВ «Валсір» , в якому в рядку 2.1. визначив суму податкових зобов'язань в розмірі 116 666 грн. (а.с. 140-141 том.1).

Відповідачем було прийнято зазначені уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань, що підтверджується відміткою про отримання (а.с. 137,140 том.1, ).

Згідно п.п 4.1.2. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент перевірки), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань. незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Отже, керуючись зазначеною нормою, контролюючий орган мав би звернутися до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). Такого звернення з боку контролюючого органу не було, а отже податкова декларація вважається прийнятою.

Крім того, чинним законодавством передбачено вичерпний перелік із 3-х підстав для повернення декларації.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, вважається узгодженим з моменту подання податкової декларації. В цій нормі права також визначено право платника податку змінити розмір узгодженого податкового зобов'язання саме шляхом подання уточнюючого розрахунку. Форма уточнюючого розрахунку визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, з моменту подання уточнюючого розрахунку податкове зобов'язання вважається узгодженим у розмірі визначеному позивачем.

Крім того, ТОВ «Кейдо» було добровільно сплачено на користь державного бюджету штрафні санкції в зв'язку з самостійним виявленням позивачем вказаної помилки, що підтверджується платіжними дорученнями №795 від 06 вересня 2010 року та №802 від 24 вересня 2010 року (а.с 131-132 том.2)

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на час проведення перевірки були відсутні правові підстави для визначення відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 202522 грн. по операціям із ТОВ "Сав-С", та були відсутні правові підстави для визначення відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116666 грн. по операціям із ТОВ «Валсір».

Щодо посилання представника відповідача про неприйняття зазначених уточнюючих розрахунків під час перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка проводилася з 26.08.2010 року по 08.09.2010 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 09.09.2010 року по 22.09.2010 року на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 08.09.2010 року №345 (а. с. 13 том.1).

Згідно наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.09.2010 року №369 перевірка була зупинена з 22.09.2010 року на 30 робочих днів у зв'язку з не завершенням перевірок платників податків з якими ТОВ «Кейдо» мав правові відносини. У зв'язку з хворобою директора Товариства перевірка була поновлена з 03.11.2010 року на 1 робочий день на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 29.10.2010 року №436 . Після закінчення лікарняного, згідно наказу Державної податкової адміністрації в Сумській області від 01.12.2010 року №498 перевірка була поновлена з 02.12.2010 року на 1 робочий день (а.с. 13 том.1).

Зазначені уточнюючі розрахунки були подані 10.09.2010 року під час проведення перевірки.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було прийнято вказані уточнюючі розрахунок податкових зобов'язань, що підтверджується відмітками про отримання.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, вважається узгодженим з моменту подання податкової декларації. В цій нормі права також визначено право платника податку змінити розмір узгодженого податкового зобов'язання саме шляхом подання уточнюючого розрахунку. Форма уточнюючого розрахунку визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, з моменту подання уточнюючого розрахунку податкове зобов'язання вважається узгодженим у розмірі визначеному позивачем.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Проте, чинним законодавством не визначено порядок подання уточнюючих розрахунків під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 4.4.1. ст..4.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки редакція п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" не передбачає роз'яснення щодо дії платника податків у разі коли ним виявлено самостійно факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та враховуючи тривалість перевірки з 26.08.2010 року по 02.12.2010 року, колегія суддів зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції про протиправність дії Державної податкової інспекції в місті Суми, щодо невизнання податковою звітністю уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманого Державною податковою інспекцією в місті Суми 10.09.2011 р. та зобов'язання Державну податкову інспекцію в місті Суми забезпечити відображення показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, отриманого 10.09.2010 р., по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0001562314/0/98041 від 23.12.2010 р. винесене з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року по справі № 2а-1870/5012/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1870/5012/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.