Постанова № 23850402, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 2а-11228/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

Представник позивача - Максимейко О.Ю.

Представник відповідача - Жданова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі № 2а-11228/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст-А", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, № 0000040818/0 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2011р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Металіст-А" з питань взаємовідносин з ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» за період з січня 2008р. по грудень 2009р. За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, 0000040818/0. Позивач не погоджується з висновками СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, зробленими під час перевірки, щодо визнання нікчемним договору, укладеного між позивачем та ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» від 02.07.2007 р. через те, що даний договір, укладений без мети реального настання правових наслідків. Так позивач вважає, що даний висновок спростовується актами перевірок фахівців СЄС та Інспекції з благоустрою м. Харків, оскільки дані документи підтверджують систематичність виконання робіт контрагентом позивача за договором від 02.07.2007р. та первинними документами, які не були враховані відповідачем під час перевірки.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП) з поданим позовом не погодився. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача - ПФ «ЦСІ «Аграрій» від 09.11.2010р., згідно якого встановлена відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням та відсутність ведення господарської діяльності, відсутність первинної бухгалтерської документації, через що договір між позивачем та ПФ «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» від 02.07.2007 р. визнано нікчемним.

Відповідачем під час перевірки ТОВ "Металіст-А" від 10.02.2011р. також встановлено, що вищезазначений договір не був спрямований на реальне настання наслідків, не має на меті одержання реального економічного ефекту в результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності, натомість покликаний безпідставно набути право на податкову вигоду (безпідставно сформувати податковий кредит та валові витрати) та незаконно заволодіти коштами бюджету у вигляді податку на додану вартість та податку на прибуток, що є підставою вважати його нікчемним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

На думку відповідача, операції позивача з ПФ "ЦСІ «Аграгрій» не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Правил торгівлі на ринках м. Харкова, затверджених рішенням ХІІ сесії Харківської міської ради VI скликання від 26.02.2003 року № 18/03, Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.03.2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.2.2008 року за № 1070, Цивільного кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Металіст-А" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.07.2003р., що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та взято на податковий облік з 01.01.2005р. до СДПІ ВПП у м. Харкові за № 382.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ ВПП у м.Харкові) було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Металіст-А щодо правових відносин з платником податків ПФ «ЦСІ „Аграрій" за період січень 2008 року - грудень 2009 року, за наслідками якої було складено акт перевірки від 10 лютого 2011 року № 318/18-010/22632077. Згідно акту перевірки від 10.02.2011р. відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року № 0000030818/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 794097,50 грн. та №0000040818/0, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у загальній сумі 2046002,50грн.

Згідно з висновками акту перевірки № 318/18-010/22632077 встановлено порушення ТОВ "Металіст-А" вимог ч.5 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ТОВ «Металіст - А» із ПФ «ЦСІ «Аграрій»; п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «Металіст - А» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню послуг по вивезенню твердих побутових відходів (ТБО) у ПФ «ЦСІ «Аграрій» на загальну суму 635 275,67 грн.; п 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1004 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями в результаті ТОВ «Металіст - А» завищено валові витрати на загальну суму 6547199 -грн.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що платник податків скористався правом досудового оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача була залишена без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Саме з посиланням на пункт 5.1. статті 5, підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд першої інстанції зазначив, що необхідною умовою для включення до валових витрат та до податкового кредиту є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що отримання позивачем економічної вигоди від отримання послуг ПФ «ЦСІ «Аграрій» за договором підряду, як складової господарської діяльності підтверджується наступними фактами.

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся (з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року) ТОВ «Металіст-А» виконувало функції адміністрації Центрального, Кінного та Новосалтівського ринків м. Харкова, тобто було відповідальним щодо стягнення та перерахування до бюджету ринкового збору, надавало основні та додаткові послуги суб'єктам господарювання, які здійснювали торгівельну діяльність на зазначених ринках (пункт 1.1. розділу 1 Правил торгівлі на ринках м. Харкова, затверджених рішенням XII сесії Харківської міської ради IV скликання від 26.02.2003 року № 18/03 зі змінами і доповненнями (далі - Правила торгівлі на ринках м. Харкова).

Основним видом діяльності ТОВ «Металіст-А» у період, що перевірявся, було передавання у суборенду власного та орендованого рухомого та нерухомого майна, розташованого та території Центрального, Кінного та Новосалтівського ринків м. Харкова.

Відповідно до пункту 8.16. розділу 8 Правил торгівлі на ринках м. Харкова, до обов'язків адміністрації ринків належить забезпечення постійного вивезення відходів та сміття з території ринків.

Так, на виконання пункту 8.16. розділу 8 Правил торгівлі на ринках м. Харкова, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металіст-А» уклало договір № 173 від 02.07.2007 року з ПФ ЦСІ «Аграрій» та виконання робіт з вивезення відходів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 7.7. наведених Правил, адміністрація ринку має право за окрему плату надавати продавцям низку послуг, зокрема утримання торгівельного об'єкту у належному стані.

Витрати, пов'язані з виконанням робіт з вивозу відходів, відповідно до договору № 173 від 02 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Металіст-А» та АФ «ЦСІ «Аграрій», включені у повному обсязі до собівартості послуг, що надавалися ТОВ «Металіст-А» у період, що перевірявся, суб'єктам господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність на території Кінного, Центрального та Новосалтівського ринків, а також відображені у собівартості ставок за оренду/суборенду майна.

Суб'єкти господарювання, які здійснювали під час періоду, що перевірявся, свою торгівельну діяльність на території ринків, в свою чергу, в повному обсязі компенсували витрати ТОВ «Металіст- А», пов'язані з наданням зазначених послуг. Через це в процесі надходження загального об'єму грошових коштів, отриманих ТОВ «Металіст-А» від надання в тимчасове користування власного та орендованого майна, а також від надання послуг з обслуговування торгівельних місць/об'єктів важливим фактором є надання послуг з вивозу відходів. Нарахування за надані послуги включені до податкового зобов'язання з ПДВ та в повному обсязі до валових доходів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач у період, що перевірявся, мав економічну вигоду від здійснення основного виду господарської діяльності - здавання в оренду та суборенду майна, розташованого на території ринків м. Харкова, а витрати, пов'язані з вивезенням відходів відображені у собівартості ставок за оренду/суборенду майна та послуг, що надавалися суб'єктам господарювання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у межах цього спору суд першої інстанції не може посилатися на підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та застосовувати термін «звичайна ціна», з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом (пункт 39.14. Податкового кодексу України).

Відповідачем не доведено те, що рівень цін у Договорі якимось чином не відповідає звичайним цінам.

Відповідно до Акту № 18-010/22632077 від 10.02.2011 року перевірки, складеному відповідачем, підставою для збільшення сум грошового зобов'язання було визнання Договору № 173 від 02.07.2007 року нікчемним через те, що він начебто не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а не як не рівень цін, встановлених за домовленістю сторін у Договорі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач під час проведення позапланової перевірки не мав на меті дослідження рівня цін у Договорі, тому норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть братися до уваги під час розгляду цього спору.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на формування податкового кредиту, оскільки договір № 173 від 02.07.2007 року є нікчемним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України (зі змінами та доповненнями), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, п. 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів зазначає, що Договір № 173 від 02 липня 2007 року є, фактично, договором підряду. Пунктом 4.2.1. Договору № 173 від 02 липня 2007 року передбачено, що Підрядник (ПФ «ЦСІ «Аграрій») має право залучати третіх осіб (субпідрядників) для виконання робіт, зазначених у предметі договору, тобто для вивозу відходів з об'єктів Замовника.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як Замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання Замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення свого обов'язку.

У цьому випадку, відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, генеральний підрядник є відповідальним перед замовником та субпідрядником, проте не виконує самостійно жодних видів робіт, що передбачені договором підряду.

Як свідчать матеріали справи, ПФ «ЦСІ «Аграрій» скористалося своїм правом на залучення субпідрядників до виконання робіт з вивозу відходів з території об'єктів ТОВ «Металіст-А» (Кінний, Центральний, Новосалтівський ринки), а саме:

- з 01 січня 2008 року (початок періоду, що перевірявся) по 01 травня 2008 року вивіз відходів фактично здійснювався Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів»;

- з 01 травня 2008 року по 31 серпня 2009 року (кінець періоду, що перевірявся) вивіз відходів фактично здійснювався Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська компанія з поводження з відходами».

Факти регулярного виконання з боку ПФ ЦСІ «Аграрій» обов'язків за Договором № 173 від 02.07.2007 року, а саме - систематичний та своєчасний вивіз відходів з об'єктів ТОВ «Металіст-А» підтверджується наступними документами, складеними під час проведення планових перевірок на Кінному, Центральному та Новосалтівському ринках фахівцями контролюючих органів, а саме:

- Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від № 2250-3.3,3.1,3.4 18-28 грудня 2008 року;

- Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від № 3.3/133 25-27 березня 2009 року;

- Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта № 3.3/86 від 2-12 грудня 2008 року; Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта № 76 від 20 вересня 2009 року.

- Актом Інспекції з благоустрою міста Харкова від 25 березня 2009 року, які є наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що зазначені акти не бралися до уваги судом першої інстанції під час вирішення спору.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що ПФ «ЦСІ «Аграрій» могла здійснювати діяльність щодо поводження з відходами лише за умови наявності ліцензії, колегія суддів зазначає, що ПФ «ЦСІ «Аграрій» самостійно не здійснювало жодних робіт з вивезення відходів. Відходи з об'єктів ТОВ «Металіст-А» вивозили субпідрядники ПФ «ЦСІ «Аграрій», а саме КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» та ТОВ «Міська компанія з поводження з відходами». Обидва зазначені підприємства мають ліцензії на вивіз відходів.

Колегія суддів вважає, що твердження суду першої інстанції з посиланням на Правила надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2008 року за № 1070 щодо необхідності узгодження графіка надання послуг, графіка вивезення відходів, надання інформації на тарифи на послуги не відповідають обставинам справи, з огляду на настуне.

Вимогами наведених Правил передбачено, що:

- вивезення побутових відходів - діяльність, пов'язана з послідовним виконанням технологічних операцій поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування,

- побутові відходи - відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення; побутові відходи включають тверді побутові відходи та рідкі побутові відходи,

- тверді побутові відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, які втратили свої споживчі властивості для подальшого використання.

Відповідно до Правил надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів (затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за № 457/4678 який діяв на час укладання та виконання зазначеного правочину (скасовано згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 391 від 18 грудня 2008) та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 13 травня 2008 р. № 123 (скасовано Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 168 від 06 червня 2008 року), Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.02.2008 року за № 1070 передбачено що під час укладання договору про надання послуг з вивезення відходів сторони повинні узгодити графік їх надання, виконавець зобов'язаний пред'явити правила надання послуг, графік вивезення відходів, тарифи на надання послуг, інформації про пільги передбачені законодавчими актами для певних категорій населення.

Як свідчать матеріал справи, графік вивезення відходів складався між Підрядником ПФ «ЦСІ «Аграрій» та співпідрядникми КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» та ТОВ «Міська компанія з поводження з відходами». Що стосується інформації на тарифи на послуги, то така інформація була надана. Ціна на послуги була визначена у Договорі між Позивачем та ПФ «ЦСІ «Аграрій» та у договорах субпідряду між ПФ «ЦСІ «Аграрій» та КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» та ТОВ «Міська компанія з поводження з відходами».

Що стосується посилання суду першої інстанції на порушення кримінальної справи проти посадових осіб ПФ "ЦСІ «Аграрій", колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Таким чином, зазначена постанова не є належним доказом по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх рішень не довів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати понесені ТОВ "Металіст-А" за реальним договором, що створює юридичні наслідки, тому віднесення ТОВ "Металіст-А" ПДВ з таких витрат до податкового кредиту на суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а отже позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 КАС України, колегія суддів зазначає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року по справі № 2а-11228/11/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011р. по справі № 2а-11228/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-А" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2011 року №№ 0000030818/0, 0000040818/0 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 17.04.2012 р.