Постанова № 23849242, 05.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р. Справа № 2а-3437/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Антоненко Д.О.

представників відповідача - Константинов Д.С., Гнатченко О.О.

прокурора - Сорока М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дверная Служба" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі № 2а-3437/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

за участю Прокуратури Московського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Дверная Служба" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №№ 0002162302/0, 0000372200/0 від 14.12.2010 року, №№ 0001822302/1, 0002162302/1, 0000372200/1 від 14.12.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Дверная служба» значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом 32562863, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться у ДПІ в Московському районі м. Харкова.

ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ПП «Дверная служба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01. 04. 2009 року по 30. 06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01. 04. 2009 року по 30. 06.2010 року, про що складено Акт перевірки за № 9602/23/32562863 від 08.11.2010 року (а.с. 11-72, т.1).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Московському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем: п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено валовий дохід від операцій з реалізації цінних паперів у другому кварталі 2009 року на загальну суму 14747833,23 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3686959 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати від операцій з ТОВ «Едан Плюс» на загальну суму 470632,50 грн., в тому числі, у першому кварталі 2010 року на 305632, 50 грн., у другому кварталі 2010 року на 165000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 117659 грн.; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходів з джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%), у тому числі, за 2 квартал 2009 року у сумі 137,14 грн., З кварталі 2008 року в сумі 527,02 грн., у 4 кварталі 2009 року у сумі 579,71 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 879,18 грн.; п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит в березні 2010 року за результатами безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торнадо» на загальну суму 677089,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме завищено податковий кредит в березні, травні, червні 2010 року за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ -Дніпропетровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ТОВ «Тевес-Юніон» на загальну суму 591761,33 грн., п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит в квітні 20140 року за рахунок внесення до податкового кредиту сум від операцій з ТОВ «Едан Плюс» на загальну суму 33000 грн.; п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме неподання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010 року.

На підставі акту перевірки за № 9602/23/32562863 від 08.11.2010 року року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0002162302/0, 0000372200/0, 0002152302/0 від 14.12.2010 року. (а.с. 73, 74, т.1).

За результатами адміністративного оскарження відповідач скасував податкове повідомлення-рішення № 0002152302/0 в частині та прийняв нове податкове повідомлення-рішення щодо податку на прибуток №0001822302/1 від 03.03.2011 року, в іншій частині скарга була залишена без задоволення та з ПДВ та податку на прибуток іноземних юридичних осіб винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0002162302/1 та 0000372200/1 від 03.03.2011 року з ідентичним первинному розміром податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з порушення позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту. Також судом першої інстанції вказано на порушення позивачем порядку визначення суми податку з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень формування валових витрат за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ "Едан плюс" колегія суддів зазначає наступне.

ПП "Дверная служба" віднесено до складу валових витрат суми по видатковим накладним, актам виконаних робіт від ТОВ «Едан Плюс» у першому кварталі 2010 року на суму 305632,50 грн., у другому кварталі 2010 року на суму 165000 грн.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції.

Вартість виконаних ТОВ "Едан плюс" послуг зі зберігання підтверджується договором відповідального зберігання від 04.01.2010 року, актами здачі-прийняття виконаних робіт за спірний період, виписками з банківського рахунку про оплату вартості послуг, складською квитанцією, що долучені позивачем до матеріалів справи (том 2, а.с. 37 - 47).

Колегія суддів зауважує, що зазначені первинні документи містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що документи по операціям з наведеним контрагентом відповідають вимогам до первинних документів, встановленим приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому витрати у першому кварталі 2010 року на суму 305632,50 грн., у другому кварталі 2010 року на суму 165000 грн. обґрунтовано включено позивачем до складу валових витрат.

При цьому порушення ПП "Дверная служба" п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) при включенні до складу валових витрат суми 470632,50 грн. від ТОВ «Едан Плюс» (у тому числі в першому кварталі 2010 року - 305632,50 грн.. в другому кварталі 2010 року - 165000 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 117659 грн., податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, отриманих від контролюючого органу за місцем реєстрації ТОВ "Едан плюс".

Так, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено перевірку ТОВ «Едан Плюс», за результатами якої складено акт №4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року. Вказаною перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ «Едан плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Едан плюс».

Крім того, в акті № 4231/23-104/36032757 від 21.09.2010 року зазначено, що до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова надійшли відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання банкрутом ТОВ «Едан плюс» (код 36032757). Фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в рамках проведення перевірки здійснено вихід за адресою: 61162, Харківська обл., м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 12, кв. 354, та встановлено, що ТОВ «Едан плюс» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт відсутності за юридичною адресою СГД №771/23-104/36032757 від 03.09.2010 року.

Такі доводи податкового органу необґрунтовано прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки відсутність ТОВ "Едан плюс" за своїм місцезнаходженням, відсутність у штаті ТОВ "Едан" відповідної кількості працівників, основних фондів складських приміщень, транспортних засобів для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору, актів приймання-передачі виконаних робіт, виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманих послуг, накладними тощо.

З урахуванням системного аналізу приписів чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення ПП "Дверная служба" п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при включенні до складу валових витрат суми 470632,50 грн. від ТОВ «Едан Плюс» (у тому числі в першому кварталі 2010 року - 305632,50 грн.. в другому кварталі 2010 року - 165000 грн.), а тому і заниження податку на прибуток на суму 117659 грн.

Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ "Торнадо" та ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон» колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг).

Позивачем - ПП "Дверная служба" в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (вх. №9001266578 від 20.04.2010 року) проведені коригування показників, а саме: в рядку 16.1 колонки Б вказана сума податку на додану вартість 677089 грн., зазначене коригування відбулось внаслідок включення ПП "Дверная служба" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість березня 2010 року суми по податковим накладним, виписаним ТОВ "Торнадо" в червні 2009 року.

Згідно ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року порушено справу № Б-24/95-09 про банкрутство ТОВ "Торнадо" та згідно постанови від 03.09.2009 року до справі № Б-24/95-09 ТОВ "Торнадо" визнано банкрутом, скасовано державну реєстрацію 10.11.2009 року, номер запису №14801170011007518.

При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до уваги доводи податкового органу про те, що включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2010 року відбулося після скасування державної реєстрації ТОВ "Торнадо", оскільки станом на момент видачі податкової накладної (червень 2009 року) державна реєстрація контрагента позивача скасована не була, ТОВ "Торнадо" мало законні підстави для надання позивачеві податкової накладної, а згідно чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відносно ненадання позивачем поштових документів, які підтверджують дату отримання податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах, колегія суддів зауважує, що у разі коли платник податків отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, не позбавляється права на включення вказаної і ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо".

Завищення податкового кредиту за рахунок безпідставного включення до нього сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон», податковий орган обґрунтовує тим, що по підприємствах ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон» згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України лічаться розбіжності у зв'язку невизнанням декларацій з ПДВ податковою звітністю або неподанням декларацій за березень, травень, червень 2010 року. Згідно проведеного аналізу даних поданої ПП "Дверная служба" податкової звітності з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2010 року встановлено, що ПП "Дверная служба" мало взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон» на загальну суму ПДВ 591761,33 грн. Враховуючи вищенаведену інформацію встановлено віднесення ПП "Дверная служба" до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємствами ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ- Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон», які у періоді взаємовідносин з ПП "Дверная служба" не подали в строк податкову декларацію з податку на додану вартість та відповідно не задекларували свої податкові зобов'язання.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПП "Дверная служба") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що правочини між позивачем та ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон» укладено право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Виходячи з норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПП "Дверная служба" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ «Горизонт-1», ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Електрощит-Сервіс», ПП «Тевес-Юніон», які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПП "Дверная служба" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про правомірність віднесення ПП "Дверная служба" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень, травень, червень 2010 року у розмірі 591761,33грн.

Враховуючи надану вище правову оцінку правовідносинам позивача з ТОВ "Едан плюс", колегія суддів дійшла висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту к квітні місяці 2010 року сум від операцій з ТОВ "Едан плюс" на загальну суму 33000грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0002162302/0 від 14.12.2010 року, № 0001822302/1 від 03.03.2011 року, № 0002162302/1 від 03.03.2011 року належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0002162302/0 від 14.12.2010 року, № 0001822302/1 від 03.03.2011 року, № 0002162302/1 від 03.03.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", а тому позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.16. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що нерезиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пунктом 1.21. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Відповідно до п. 13.1. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п.13.5 ст.13 зазначеного Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків з джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. Базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено здійснення виплати ПП "Дверная служба" доходу нерезидентам ((Alaventa Ltd Kinp, „TRANS-PACIFIC INTERNATIONAL COMPANY LIMITED" Китай, Юни Ламан Контейнет Лайн ЛТД" Кіпр) із джерелом їх походження з України за надання транспортних послуг з перевезення вантажів (фрахтування) та експедирування вантажу усіма видами транспорту.

За результатами співставлення наданої позивачем інформації про обсяг транспортно-експедиційних послуг, які здійснювались іноземними перевізниками по території України, податковим органом виявлено неповне визначення позивачем суми податку з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України, а саме: за період з 01.04.09 р. по 30.06.10 року не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%) у сумі 2123,05 грн. (у т.ч. за II квартал 2009р. - в сумі 137, 14 грн., III квартал 2009 р. - в сумі 527,02 грн., IV квартал 2009р. - в сумі 579,71 грн., II квартал 2010р. у сумі 879,18 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 6369,15грн., а тому відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000372200/0 від 14.12.2010 року та № 0000372200/1 від 03.03.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дверная Служба" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі № 2а-3437/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Дверная Служба" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0002162302/0 від 14.12.2010 року, № 0001822302/1 від 03.03.2011 року, № 0002162302/1 від 03.03.2011 року.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Дверная Служба" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000372200/0 від 14.12.2010 року та № 0000372200/1 від 03.03.2011 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний у строк до 12.03.2012 р.