Ухвала суду № 23849151, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-15347/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Сидорук Т.П.

представника відповідача - Часник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-15347/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" звернувся до суду із адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення -рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 09.11.2011 р. № 0000462300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 448,00 грн., з яких: 61 315,00 грн. - основний платіж, 15 133,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції та № 0000472300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74 334,00 грн., з яких: 63 227,00 грн. - оснований платіж, 12 107,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення № 0000462300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76448,00 грн., з яких: 61315,00 грн. - основний платіж, 15133,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Скасовано повністю податкове повідомлення - рішення № 0000472300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74334,00 грн., з яких: 63227,00 грн. - основний платіж, 12107,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1 ст. 138, п. 188.1 ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Красноградською МДПІ у Харківській області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Красноградський млин" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складений акт № 1029/23/31889680 від 27.10.2011 року (далі -акт перевірки) ( а.с. 22 - 62 том 1).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 60528 грн. у тому числі: за 9 місяців 2010 року в сумі 59945 грн., за 2010 рік в сумі 60528., п.138.1 ст.138 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 787 грн.;

- п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 63227 грн., у тому числі: за серпень 2010 року в сумі 17748 грн., за вересень 2010 року - 30209 грн., за жовтень 2010 року - 466 грн., за травень 2011 року - 14804 грн.

- пп. 242.1.3 п.242.1 ст.242 ПКУ в результаті чого занижено податкове зобов'язання екологічного податку, що справляється за розміщенням відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах за І квартал 2011 року на 1086,96 грн.

- ст. 3, 4, 6 - 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 167 - 169 ПКУ щодо не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2461,88 грн. та п. 19.2 ст. 19 зазначеного закону щодо неналежного заповнення податкового розрахунку за формою 1 ДФ.

На підставі вказаного акту перевірки, 09.11.2011 р. Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000462300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 448,00 грн., з яких: 61 315,00 грн. - основний платіж, 15 133,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.18 том 1) та № 0000472300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74 334,00 грн., з яких: 63 227,00 грн. - основний платіж, 12 107,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.19 том 1), що отримані позивачем 11.11.2011 р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків акту перевірки про порушення позивачем приписів чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень № 0000462300 від 09.11.2011 року, № 0000472300 від 09.11.2011 року з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносно заниження позивачем валових доходів за 2010 рік у розмірі 242 112,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 48 423,00 грн., що відбулося, на думку податкового органу, внаслідок передачі позивачем у власність ПП фірмі "Юкон-Агро" власної продукції, а саме: у серпні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 38 420 кг та висівок в кількості 21 728 кг.; у вересні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 54 330 кг та висівок в кількості 63 636 кг.; у жовтні 2010 року муки 1 ґатунку в кількості 885 кг та висівок в кількості 840 кг колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП фірма "Юкон-Агро" (код ЄДРПОУ 34236955) укладені договори про надання послуг з виготовлення борошна з давальницької сировини № 122 від 19.08.2011 р. та № 129 від 06.09.2010 р. (том 1, а.с. 122-131).

Базисний вихід готової продукції (продуктів переробки зерна) встановлений наказом позивача № 117-1 п від 23.07.2007 р. та передбачений в умовах п. 2.1. договорів переробки давальницької сировини, становить: борошно вищого ґатунку -47%, борошно 1 ґатунку -22%, борошно 2 ґатунку -5%, висівки і мучка 23,1 %.

У відповідності до умов п. 1.1. договорів переробки давальницької сировини, позивач (Виконавець) здійснює приймання з автомобільного та залізничного транспорту зерно пшениці, забезпечує його зберігання та переробляє його у борошно.

На підставі реєстрів накладних на отримане зерно із визначенням якості (типова форма ЗХС-3), ПП фірма "Юкон-Агро" передало Позивачу у серпні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 1 101 400 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 19 від 11.08.2010 р. у кількості 262 340 кг., № 20 від 12.08.2010 р. у кількості 344 440 кг., № 30 від 28.08.2010 р. у кількості 184 280 кг., № 31 від 26.08.2010 р. у кількості 145 560 кг., № 33 від 27.08.2010 р. у кількості 164 780 кг.; зерно пшениці 6 кл. у кількості 84 620 кг. згідно реєстру № 32 від 27.08.2010 р.; у вересні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 1 080 240 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 35 від 03.09.2010 р. у кількості 300 840 кг., № 37 від 06.09.2010 р. у кількості 147 660 кг., № 49 від 14.09.2010 р. у кількості 169 780 кг., № 50 від 15.09.2010 р. у кількості 72 820 кг., № 53 від 20.09.2010 р. у кількості 130 600 кг., № 55 від 23.09.2010 р. у кількості 165 440 кг., № 54 від21.09.2010 р. у кількості 93 100 кг.; зерно пшениці 3 кл. загальною кількістю 70 460 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 34 від 03.09.2010 р. у кількості 29 960 кг., № 52 від 16.09.2010 р. у кількості 40 500 кг.; у жовтні 2010 р. зерно пшениці 2 кл. загальною кількістю 245 380 кг., у т.ч. згідно реєстрів № 62 від 04.10.2010 р. у кількості 123 520 кг., № 58 від 121 860 кг.; зерно пшениці 3 кл. у кількості 71 200 кг. згідно реєстру № 63 від 04.10.2010 р. (а.с. 149 - 150, 180 - 189, 198 - 202 том 1)

На виконання умов п. 2.7. договорів переробки давальницької сировини, згідно письмових заяв ПП фірма "Юкон-Агро" (№ 155 від 18.08.2010р., № 160 від 01.09.2010 р., № 160 від 07.09.2010 р., № 169 від 15.09.2010 р., № 170 від 21.09.2010 р., № 201 від 12.10.2010 р. (а.с.132, 151- 154, 190 том 1), Позивач, із переданого Замовником зерна по якості та кількості, переробив у серпні 2010 р. 606 780 кг. пшениці 2 класу, згідно накладних на відпуск зерна в переробку (далі -накладних) № 212 від 18.08.2010 р. у кількості 36 780 кг. (а.с. 134 том 1), № 214 від 19.08.2010 р. у кількості 30 000 кг.(а.с. 135 том 1), № 216 від 20.08.2010 р. у кількості 55 500 кг. (а.с. 136 том 1), № 217 від 20.08.2010 р. у кількості 54 500 кг. (а.с. 137 том 1), № 220 від 25.08.2010 р. у кількості 50 000 кг.(а.с. 138 том 1), № 218 від 25.08.2010 р. у кількості 41 000 кг.(а.с. 139 том 1), № 219 від 26.08.2010 р. у кількості 48 000 кг.(а.с. 140 том 1), № 221 від 27.08.2010 р. у кількості 99 000 кг. (а.с. 141 том 1), № 222 від 27.08.2010 р. у кількості 50 500 кг.(а.с. 142 том 1), № 223 від 28.08.2010 р. на суму 68 500 кг.(а.с. 143 том 1), № 224 від 28.08.2010 р. у кількості 73 000 кг.(а.с. 144 том 1); у вересні 2010 р. 1 316 320 кг. пшениці 2 кл. згідно накладних № 227 від 01.09.2010 р. у кількості 105 000 кг. (а.с. 159 том 1), № 229 від 02.09.2010 р. у кількості 104 500 кг.(а.с. 160 том 1), № 232 від 06.09.2010 р. у кількості 105 000 кг.(а.с. 161 том 1), № 233 від 07.09.2010 р. у кількості 116 000 кг.(а.с. 162 том 1), № 235 від 08.09.2010 р. у кількості 138 000 кг.(а.с. 163 том 1), № 236 від 09.09.2010 р. у кількості 60 000 кг.(а.с. 164 том 1), № 237 від 14.09.2010 р. у кількості 166 000 кг.(а.с. 165 том 1), № 238 від 15.09.2010 р. у кількості 140 000 кг.(а.с. 166 том 1), № 239 від 16.09.2010 р у кількості 114 000 кг.(а.с. 167 том 1), № 240 від 21.09.2010 р. у кількості 37 500 кг.(а.с. 168 том 1), № 242 від 22.09.2010 р. у кількості 105 320 кг.(а.с. 169 том 1), № 225 від 31.08.2010 р. у кількості 125 000 кг.(а.с. 158 том 1); 70 460 кг. пшениці 3 кл. згідно накладних № 241 від 21.09.2010 р. у кількості 40 500 кг.(а.с. 170 том 1) № 234 від 08.09.2010 р. у кількості 29 960 кг.; 84 620 кг. пшениці 6 кл. згідно накладних № 228 від 01.09.2010 р. у кількості 13 500 кг (а.с. 173 том 1), № 230 від 02.09.2010 р. у кількості 40 000 кг.(а.с. 172 том 1), № 231 від 06.09.2010 у кількості 11 120 кг.(а.с. 171 том 1), № 226 від 31.09.2010 р. у кількості 20 000 кг.(а.с. 174 том 1); у жовтні 2010 р. 11 000 кг. пшениці 2 кл. згідно накладної № 254 від 18.10.2010 р у кількості 11 000 кг.(а.с. 192 том 1); 11 000 кг. пшениці 3 кл. згідно накладної № 255 від 12.10.2010 р. у кількості 11 000 кг (а.с. 193 том 1).

Факт переробки зерна, підтверджується актами приймання-передачі робіт по переробки давальницької сировини, що складені між позивачем та ПП фірма "Юкон-Агро" від 25.08.2010 року (а.с. 133 том 1), від 02.09.2010 року (а.с. 155 том 1), від 08.09.2010 року (а.с. 156 том 1), від 22.09.2010 року (а.с. 157 том 1) та від 12.10.2010 року (а.с. 191 том 1).

У відповідності до абзацу 2 пункту 4.4. статті 4 розділу VI "Переробка зерна на борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємствах" Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р., розрахунок виходів готової продукції оформляється формою № 117 (для борошна), формою № 121 (для комбікормів), складається в цілому за партією та за кожним окремим власником. Для розрахунку виходів продукції кожного окремого власника приймається фактична якість зерна, переданого у виробництво.

Згідно п. 4.5. ст. 4 розділу VI "Переробка зерна на борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємствах" Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р., кількість продуктів переробки, які належать власнику, розраховуються в порядку, викладеному в договорі (розрахунковий вихід, фактичний вихід, інші варіанти розрахунку).

У відповідності до умов п. 4.2. договорів переробки давальницької сировини з урахуванням додаткових угод до них від 19.08.2010 року, від 01.09.2010 року, від 06.09.2010 року та від 01.10.2010 року, згідно "Актів про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна" (форма 117), кількість продуктів переробки зерна, які належать ПП фірма "Юкон-Агро" складає: у серпні 2010 р. по розрахунковому виходу: борошна вищого ґатунку - 280 900 кг., 1 ґатунку - 131 450 кг., 2 ґатунку - 30 000 кг., висівки - 146 348 кг., зернові відходи -19 539 кг. (а.с. 145 - 148 том 1); у вересні 2010 року по фактичному виходу: борошна вищого ґатунку -711 700 кг., 1 ґатунку -275 200 кг., 2 ґатунку - 71 550 кг., висівки - 372 027 кг., зернові відходи -47 136 кг. (а.с. 175 - 178 том 1); у жовтні 2010 р. по розрахунковому виходу борошна: вищого ґатунку - 10 050 кг., 1 ґатунку - 4 700 кг., 2 ґатунку - 1 050 кг., висівки - 5 560 кг., зернові відходи -653 кг.(а.с. 194 - 197 том 1)

У відповідності до звітів про рух хлібопродуктів та тари на елеваторах та складах (форма ЗХС-37) за серпень, вересень та жовтень 2010 р., згідно яких на складі позивача було оприбутковано готової продукції за ПП фірма "Юкон-Агро" у серпні 2010 року борошна: вищого сорту - 280 900 кг., 1 сорту - 131 450 кг., 2 сорту - 30 000 кг., висівки - 146 348 кг., зернові відходи -19 539 кг.; у вересні 2010 року борошна: вищого сорту -711 700 кг., 1 сорту -275 200 кг., 2 сорту - 71 550 кг., висівки - 372 027 кг., зернові відходи -47 136 кг. та у жовтні 2010 року борошна: вищого сорту - 10 050 кг., 1 сорту - 4 700 кг., 2 сорту - 1 050 кг., висівки - 5 560 кг., зернові відходи -653 кг.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів за 2010 рік у розмірі 242 112,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 48 423,00 грн., а тому і порушення ним приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спростовуються матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відносно порушення позивачем вимог п. 188.1. ст. 188 ПК України внаслідок не нарахування ТОВ "Красноградський млин" податку на додану вартість на залишкову вартість списаних основних засобів в сумі 24 022,55 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року у розмірі 4 804 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Красноградський млин" 29.03.2011 р., відповідно до наказу позивача № 1-п від 04.01.2011 р. та Актів списання основних засобів (типова форма ОЗ-3) (а.с. 225 - 250 том 1, а.с. 1 - 5 том 2) списано (ліквідовано) 30 (тридцять) одиниць основних засобів та малоцінних необоротних активів загальною залишковою балансовою вартістю 9 087,37 грн., у зв'язку з тим, що ці об'єкти ремонту не підлягають, а саме: електричний двигун Бізон (введений в експлуатацію 30.11.2003 р., інвентарний № 1/31/1, залишковою вартістю 12,81 грн.); електричний двигун Бізон (введений в експлуатацію 30.11.2003 р., інвентарний № 1/31/2, залишковою вартістю 12,81 грн.); електричний двигун 22 квт (введений в експлуатацію 31.10.2003 р., інвентарний № 1/25, залишковою вартістю 831,88 грн.); електричний двигун 18,5 квт (введений в експлуатацію 31.10.2003 р., інвентарний № 1/20, залишковою вартістю 565,71 грн.); компресор (введений в експлуатацію 30.10.2003 р., інвентарний № 1/28, залишковою вартістю 998,25 грн.); насос К-65-50-160с (введений в експлуатацію 29.12.2006 р., інвентарний № 1/331, залишковою вартістю 600,88 грн.); конденсатор (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/28/18-23, залишковою вартістю 4,08 грн.); котел Е-1,6 0,9 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/79, залишковою вартістю 768,27 грн.); котел Е-1,6 0,9 с а (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/219, залишковою вартістю 438,33 грн.); Бурат ЦМБ-8 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/148/2, залишковою вартістю 10,84 грн.); автомат газованої води (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/89, залишковою вартістю 11,49 грн.); лебідка елеваторна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/110/1, залишковою вартістю 21,70 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/1, залишковою вартістю 5,96 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/2, залишковою вартістю 5,95 грн.); дозатор борошна (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/141/3, залишковою вартістю 5,95 грн.); трієр УТК-6 стац. (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/161, залишковою вартістю 78,75 грн.); холодильник "Норд" (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/67, залишковою вартістю 108,24 грн.); конвеєр ТПШ ЗМ (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 2/42/1, залишковою вартістю 173,86 грн.); телефон TESLA (введений в експлуатацію 30.07.2008 р., інвентарний № 2/50, залишковою вартістю 18,34 грн.); транспортер (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/249, залишковою вартістю 2 011,15 грн.); транспортер 50/50 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/270, залишковою вартістю 5,71 грн.); стіл журнальний (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/482, залишковою вартістю 243,75 грн.); ліжко (введений в експлуатацію 31.01.2009 р., інвентарний № 1/483, залишковою вартістю 469,84 грн.); калькулятор (введений в експлуатацію 31.12.2007 р., інвентарний № б/н, залишковою вартістю 00,00 грн.); маслений радіатор (введений в експлуатацію 30.12.2007 р., інвентарний № б/н, залишковою вартістю 00,00 грн.); насос ЕЦВС-10-140 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/235, залишковою вартістю 51,99 грн.); насос глибинний (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/239, залишковою вартістю 996,75 грн.); бензоколонка (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 1/261, залишковою вартістю 76,93 грн.); транспортер ТСН-3 (введений в експлуатацію 30.09.2004 р., інвентарний № 3/8, залишковою вартістю 390,91 грн.); механічний майстер (введений в експлуатацію 31.12.2002 р., інвентарний № 2/14, залишковою вартістю 166,24 грн.).

У відповідності до п п. 189.9. ст. 189 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) у разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Пунктом 146.18 статті 146 Податкового кодексу України визначено, що виведення з експлуатації будь-якого об'єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище приписів та матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що оскільки основні засоби та малоцінні необоротні активи згідно наказу позивача № 1-п від 04.01.2011 р. та актів списання основних засобів, складених у відповідності до типової форми, встановленої наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку", були ліквідовані внаслідок неможливості їх подальшого використання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для оподаткування податком на додану вартість операцій зі списання (ліквідації) основних фондів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України спростовуються матеріалами справи, а тому визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2011 р. у розмірі 4 804 грн. є необґрунтованим.

Відносно доводів податкового органу про те, що укладена угода між позивачем та ТОВ "ТФ "Діаніт" (код ЄДРПОУ 36235885) не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки даний платник мав взаємовідносини з Приватним підприємством Приватною фірмою "Текомс", податкові зобов'язання яких за січень, березень, червень, липень 2011 року є нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Красноградський млин" у відповідності до умов договору № 4 від 12.01.2011 р (а.с. 16 том 2) придбало у ТОВ "ТФ "Діаніт" трієрний блок ЗАФ 20 загальною вартістю 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ -10 000,00 грн.

Факт здійснення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ "ТФ "Діаніт" трієрного блоку ЗПФ 20 підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 19.01.2011 року (а.с. 18 том 2), на зворотному боці якої, міститься відмітка "ТОВ "Красноградський млин" "Пропуск-штамп на ввозимые материальные ценности", що товар ввезений на територію Позивача 21.01.2011 р. о 15 годині 32 хвилини.

Поставка трієрного блоку ЗАФ 20, у відповідності до вимог п. 4.1. договору № 4 від 12.01.2011 року, здійснювалась власним транспортним засобом позивача (вантажний автомобіль - ГАЗ - 3307 СС, державний номер НОМЕР_1) (а.с. 137 том 2) згідно подорожнього листа від 19.01.2011 року (а.с. 33 том 2) та інших документів (наказ № 3-к від 19.01.2011 р. "Відрядження" та посвідчень про відрядження)(а.с. 30 - 32 том 2), що свідчать про факт знаходження працівників позивача (головного інженера та водія ОСОБА_3.) у відрядженні у період з 19.01.2011 р. по 21.01.2011 р. у м. Херсон в ТОВ "ТФ "Діаніт" для отримання та перевезення вказаного товару.

За придбаний трієрний блок ЗАФ 20 Позивач розрахувався грошовими коштами в безготівковій формі, згідно платіжного доручення № 35 від 14.01.2011 року, що підтверджується банківською випискою (а.с. 20 том 2).

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним правовідносинам як ТОВ "Красноградський млин" , так і ТОВ "ТФ "Діаніт" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий правочин укладеними, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Красноградський млин") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично поставлених товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Красноградський млин" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "ТФ "Діаніт", який, в свою чергу, виконав вимоги чинного законодавства, видавши ТОВ "Красноградський млин" належним чином оформлену податкову накладну на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Красноградський млин" та ТОВ "ТФ "Діаніт" правочину, та, як наслідок, правомірність формування ТОВ "Красноградський млин" податкового кредиту на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "ТФ "Діаніт".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000462300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76448,00 грн., з яких: 61315,00 грн. - основний платіж, 15133,00 грн. - штрафні (фінансові санкції), та № 0000472300 від 09.11.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74334,00 грн., з яких: 63227,00 грн. - основний платіж, 12107,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000462300 від 09.11.2011 року та № 0000472300 від 09.11.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-15347/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.