Ухвала суду № 23848669, 06.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7561/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Приватного підприємства "Магніт плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. по справі № 2а-1670/7561/11

за позовом Приватного підприємства "Магніт плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Магніт плюс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001552310 від 08.09.2011 року , № 0001562310 від 08.09.2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність висновку відповідача щодо заниження ПП "Магніт плюс" податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн., оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту цих сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року відмовлено Приватному підприємству "Магніт плюс" у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р. та прийняти нову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів на підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Магніт плюс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.06.2004 року, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві, зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с. 7-10, 20).

25.08.2011 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Магніт плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" (код ЄДРПОУ 32528749) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки 25.08.2011 року складено акт № 6516/23-5/32996140, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП "Магніт плюс":

- вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств", що призвело до заниження ПП "Магніт плюс" податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в

результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн. (а.с. 11-17).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001552310 від 08.09.2011 року, відповідно до якого ПП "Магніт плюс" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 393 грн., в т.ч.: основний платіж -314 грн., штрафна (фінансова) санкція - 79 грн. (а.с. 37);

- № 0001562310 від 08.09.2011 року, яким ПП "Магніт плюс" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 314 грн., в т.ч.: основний платіж - 251 грн., штрафна (фінансова) санкція - 63 грн. (а.с. 36).

Також встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "Магніт плюс" мав господарські відносини з ПП "Флоратекс".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Флоратекс" на загальну суму 1 508 грн. (в т.ч. ПДВ - 251 грн. 33 коп.) позивачем надано первинні документи: копії податкової накладної, видаткової накладної, рахунку-фактури та банківської виписки, які формально відповідають вимогам Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, позивачем не надано належним чином оформлених товарно-транспортної накладної та дорожнього листа на перевезення вантажів, що унеможливлює встановлення факту передачі таких товарів від ПП "Флоратекс" до ПП "Магніт плюс", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер господарської операції.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вироком Святошинського районного суду м. Києва у справі 1-130/2011 від 20.05.2011 року гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: щодо створення та придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ПП "Флоратекс".

Таким чином, суд першої інстанції вважав правомірним висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами,

підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки № 6516/23-5/32996140 від 25.08.2011 року про заниження ПП "Магніт плюс" податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн., які ґрунтувалися на тому, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Флоратекс", а тому первинні документи, що надані таким контрагентом позивачу в межах здійснення господарських операцій, не несуть доказового змісту та не можуть бути підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України „Про податок на додану вартість", враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, ПП "Магніт плюс" у грудні 2008 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей (соди харчової вагової) у ПП "Флоратекс".

За наслідками здійснення даної господарської операції ПП "Магніт плюс" віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 1 256 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарів, в розмірі 251 грн.

Судом першої інстанції встановлено (згідно пояснень представник позивача), що ПП "Магніт плюс" у грудні 2008 року придбано товарно-матеріальні цінності (сода харчова вагова) у ПП "Флоратекс" на загальну суму 1 508 грн. (в т.ч. ПДВ - 251 грн. 33 коп.) без укладення письмового договору поставки.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною :праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно приписів п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок

платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки

товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника

податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що

обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,

що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Письмові докази свідчать про те, що позивачем на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій надано до суду першої інстанції копії податкової накладної № 0000683 від 24.12.2008 року, видаткової накладної № ФЛ-000643 від 24.12.2008 року, рахунку-фактури № ФЛ-0000622 від 23.12.2008 року, виписки Полтавської філії АБ "Київська Русь" (а.с. 27, 27-зворот, 33 - 35).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що зазначені первинні документи формально відповідають вимогам Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортну накладну тощо).

Позивачем не надано таких доказів на вимогу суду першої інстанції; надана до суду апеляційної інстанції копія договору № 11/02 від 11 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Експерт-Сервіс Авто», за яким експедитор зобов'язується доставляти позивачу ввірені йому вантажі, не свідчить про те, що цей договір виконано і що саме придбані позивачем у ПП "Флоратекс" повинні були доставлятись і були доставлені, оскільки зміст вказано договору носить загальний, а не конкретний характер (а.с.109).

Доказами реальності виконання угоди між позивачем та його контрагентом та реальності виконання вказаного договору транспортування не може слугувати надана до суду апеляційної інстанції і копія заявки, адресована позивачем перевізнику, ТОВ «Експерт-Сервіс Авто», оскільки вона не містить дати видачі, а її зміст не містить відомостей про те, коли саме повинно відбутись перевезення (а.с.110).

Більше того, надаючи зазначені документи до суду апеляційної інстанції, позивач не просив врахувати їх як належні докази на підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, не зазначив, за яких підстав ці докази не були надані до суду першої інстанції.

Колегія суддів не враховує посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивач не викликався в судове засідання суду першої інстанції і йому не було відомо про витребування судом додаткових доказів, оскільки вони спростовуються письмовими доказами -журналом судового засідання, який свідчить про те, що справа розглядалась за участі представника позивача (а.с. 83-86).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу; поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року, оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковою умовою для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Позивачем не виконано приписи зазначених Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, як і в порушення приписів ч.1 ст. 71 КАС України, не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції правомірно не врахував як належні докази у справі надані позивачем копії рахунку № 1017/2 від 26.12.2008 року та акту виконання транспортно-експедиційних послуг від 26.12.2008 року, оскільки з їх змісту неможливо встановити факт транспортування товарно-матеріальних цінностей саме від ПП "Флоратекс", тобто в розумінні ст.. 70 КАС України вони не можуть вважатись належними та допустимими доказами (а.с. 30).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортної накладної та дорожнього листа на перевезення вантажів відсутні підстави вважати, що факт передачі таких товарів від ПП "Флоратекс" до ПП "Магніт плюс" мав місце, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданої господарської операції.

Також суд першої інстанції правомірно не врахував як доказ реальності угоди між позивачем та ПП "Флоратекс" посилання представника позивача на те, що придбаний ним товар (сода харчова вагова) в подальшому реалізований ПП "Магніт плюс" на адресу СПД ОСОБА_2., оскільки зміст наданих первинних документів (податкова та видаткова накладна, довіреність) не свідчать про те, що позивачем було реалізовано саме той товар, який ним придбавався у ПП "Флоратекс" (а.с. 28-29).

Судом першої інстанції правомірно враховано вирок Святошинського районного суду м. Києва у справі 1-130/2011 від 20.05.2011 року, яким гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки він свідчить про те, що зазначені особи засуджені за злочин, пов'язаний зі створенням та придбанням суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ПП "Флоратекс" (а.с. 76-80).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з проведенням перевірки діяльності позивача та прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, на виконання приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Магніт плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р. по справі № 2а-1670/7561/11 за позовом Приватного підприємства "Магніт плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.