Ухвала суду № 23824535, 24.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6714/10/14/0170

24.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Горошко Н.П. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська Мехколона № 8"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.03.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- ОСОБА_1, довіреність № 6/10.0.25 від 19.03.12

прокурор, Автономної Республіки Крим- Гукасян Христина Артушівна - посвідчення №698 від 19.05.2011,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 22.07.11 у справі № 2а-6714/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська Мехколона № 8" (вул. Севастопольське шосе, с. Чистеньке, Автономна Республіка Крим, 97570)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки (вул. Бєлова, 2, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона №8»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі №0000482301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1795495,97грн., у тому числі: 897354,41грн. за основним платежем, 898141,56грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі № 0000472301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1819769,84грн., у тому числі: 872476,47грн. основного зобов'язання та 947293,37грн. застосованих штрафних санкцій.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона № 8»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000482301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1797857,44грн., та № 0000472301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2044220,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не відповідають вимогам чинного законодавства, регламентуючого порядок нарахування, утримання та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість висновки, здійснені відповідачем за наслідками перевірки у акті № 798/23-02/35437796 від 11.05.2010 з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Одеська будівельна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатера», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іжереро», Приватним підприємством «Шев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Владен», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройіндустрія-Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Дизайн»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 відповідно до частини шостої, сьомої статті 160, з урахуванням вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснено заміну відповідача на його правонаступника- Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000482301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1797857,44грн., у тому числі: 898928,72грн.- основне зобов'язання та 898928,72грн.- штрафні санкції; та № 0000472301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2044220,54грн., у тому числі:1022110,27грн.- основне зобов'язання та 1022110,27грн.- штрафні санкції.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став акт №798/23-02/35437796 від 11.05.2010 невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона № 8»з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Одеська будівельна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатера», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іжереро», Приватним підприємством «Шев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Владен», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройіндустрія-Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Дизайн»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту5.2 і підпункту 5.3.9 пункту5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009, в результаті чого позивачем занижено оподатковуваний прибуток на суму 3595714,84 грн. і, відповідно, податок на прибуток на 898 928,71 грн. (3595714,84x25%) .

За результатами перевірки також позивачу було здійснене донарахування податку на додану вартість в сумі 1022110,27 грн. у зв'язку з порушенням позивачем підпункту7.2.4 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009 та завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело де заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету на суму 1022110,27 грн.

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків відповідача, які викладені в акті перевірки від №798/23-02/35437796 від 11.05.2010.

Судова колегія дослідивши висновок експерту № 52/10 від 31.01.2011, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Слід зазначити, що матеріалами справи частково не підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість (у тому числі первинними документами позивача та висновком № 52/10 від 31.01.2011 судово-економічної експертизи).

Валові витрати виробництва та обігу-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і, охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день видачі їх з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)-дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пункт 5.1 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно абзацу «4»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем податку на прибуток, а саме: завищення валових витрат за 2008 рік на суму 1003333,33грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профєврострой». Відповідач вказує, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»не встановлено, але покупець не несе відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності покупця щодо такої (позиція викладена у Постанові Верховного суду України №21-358).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»були укладені господарські договори 1-з від 15.01.2008, 2-з від 26.02.2008., 3-з від 26.02.2008, 4-з від 26.02. 2008, 08/Оіс від 19.09.2008, 09/01с від 11.11.2008,10/01 від 19.11.2008 на виконання субпідрядних робіт. У листопаді-грудні 2008року згідно зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»(субпідрядник) виконав, позивачем (генпідрядник) отримано будівельні послуги (роботи) на суму 1204000,00 грн., у тому числі 200666,67грн. податок на додану вартість (1003333,33 грн. без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленими актами виконаних робіт (КБ-2в) (додаток № 2 до висновку експерту від 31.01.2011).

Експертом встановлено, що зазначені акти виконаних робіт у повному обсязі сумі 1003333,33 грн. без податку на додану вартість відображені в регістрі бухгалтерського обліку по кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка № 23 «Виробництво».

Заявником апеляційної скарги не враховано, що будівельні роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»(субпідрядник), були придбані позивачем (генпідрядник) у рамках виконання своїх зобов'язань перед замовниками за договорами генерального підряду (додаток № 2 до висновку експерта), а, отже, пов'язані з господарською діяльністю підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За датою підписання актів виконаних робіт відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач включив до валових витрат за 2008 рік вартість придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»субпідрядних робіт в сумі 1003333,33 грн. У січні-лютому 2009року позивач перерахував грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Профєвробуд»за отримані будівельні послуги (роботи) в розмірі 356500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-59416,67грн.(додаток № 4 до висновку експерта). Відповідно до даних бухгалтерської довідки в травні 2009року позивач в погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»відвантажило йому будівельні матеріали на суму 847 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -141 250,00 грн. Погашення заборгованості в сумі 847500,00грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Профєврострой»відображено в регістрі бухгалтерського обліку позивача за травень 2009року за дебетом рахунка № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з кредитом рахунка № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Видаткова накладна, що підтверджує відвантаження ТОВ «Кримська мехколона № 8»будівельних матеріалів ТОВ «Профєврострой»на суму 847500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-141250,00 грн., вилучена ВПМ Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі згідно Протоколу виїмки від 10.06.2010.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням висновку експертизи, витрати позивача на придбання будівельних послуг (робіт) на суму 1003333,33 грн. без податку на додану вартість у ТОВ «Профєвробуд»в листопаді-грудні 2008року в повному обсязі підтверджені первинними бухгалтерськими документами і пов'язані з господарською діяльністю позивача, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення валових витрат позивачем за 2008рік на 745 673,01грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»в листопаді-грудні 2008року не підтверджуються щодо завищення валових витрат за 2008 року у розмірі 741871,78 грн. через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у листопаді-грудні 2008року позивачем були придбані будівельні матеріали у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»на суму 894807,61 грн., у тому числі 149134,60 грн.податок на додану вартість (745 673,01 грн. без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленими видатковими накладними, на які зазначено у додатку №5 до висновку експерта.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що зазначені видаткові накладні в повному обсязі в сумі 745673,01 грн. без податку на додану вартість відображені в регістрі бухгалтерського обліку позивача за листопад-грудень 2008року по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка № 20 «Виробничі запаси». За період з листопада 2008 року по січень 2009 року позивач перерахував грошові кошти ТОВ «Іжереро»за отримані будівельні матеріали в розмірі 890716,64 грн., у тому числі 148 452,77 грн. податок на додану вартість, що підтверджується висновком експерта (додаток № 4). Сума заборгованості позивача в розмірі 4090,97 грн., у тому числі 681,83 грн. податок на додану вартість перед ТОВ «Іжереро»залишається не погашеною станом на 31.12.2009. Будівельні матеріали на суму 740495,67 грн. без податку на додану вартість, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро», були оприбутковані на складі позивача згідно матеріальної відомості і передані матеріально відповідальними особами згідно з накладними на внутрішнє переміщення (додаток № 6 рядка № 1-81 до висновку експерта). Будівельні матеріали за накладними № 143 від 22.12.2008 та № 148 від 23.12.2008 на загальну суму 5177,34 грн. без податку на додану вартість були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»безпосередньо матеріально відповідальною особою, тобто на склад зазначені матеріали не оприбутковувалися, у зв'язку з чим відсутні матеріальні відомості і накладні на внутрішнє переміщення матеріалів (додаток № 6 рядка № 66-68 та 80-81). Будівельні матеріали вартістю 745673,01 грн. без податку на додану вартість, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро», було витрачено позивачем згідно матеріальним звітам МОЛ та списані в бухгалтерському обліку на підставі актів списання (додаток № 7 рядка № 1-81), у тому числі: будівельні матеріали вартістю 741871,78 грн. без податку на додану вартість були використані на об'єктах замовників згідно актів здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в, актів приймання-здачі обладнання, змонтованого на об'єкті, актів виконаних робіт-самостійно розробленої форми (СРФ) (додаток №7); будівельні матеріали вартістю 3801,23 грн. без податку на додану вартість були списані на об'єкти замовника, однак не включені у відомості ресурсів до актів приймання-здачі виконаних робіт замовнику (додаток №7). Акти виконаних робіт форми-СРФ використовуються позивачем при наданні будівельних робіт комерційним організаціям, при цьому будівельні матеріали, використані на об'єктах будівництва, докладно з найменувань і кількості в актах СРФ не вказуються. Отже, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»будматеріали, були включені до актів виконаних робіт, і, отже, використані у господарській діяльності позивачем.

Судова колегія зазначає, що згідно до висновку експерту встановлено, що згідно з первинними бухгалтерськими документами позивача будівельні матеріали, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»: в сумі 741871,78грн. пов'язані з господарською діяльністю позивача і підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в сумі 3801,23 грн. не пов'язані з господарською діяльністю позивача і підлягають включенню до графи «запаси, використані не у господарській діяльності»додатка К1/1 декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік відповідно до пункту5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем в зазначеному вище Додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008рік не відображало вартість матеріалів, які були використані не у господарській діяльності, наслідком чого є заниження приросту балансової вартості запасів, і, відповідно, валових доходів підприємства за 2008 рік на суму 3801,23 грн. Отже, первинними бухгалтерськими документами позивача висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат позивача за 2008рік на 745673,01грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Іжереро»в листопаді-грудні 2008року не підтверджуються щодо завищення валових витрат за 2008 рік у розмірі 741871,78грн. та підтверджуються щодо заниження валових доходів за 2008 р. у розмірі 3801,23 грн. на вартість запасів, використаних не в господарській діяльності.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення валових витрат за 2008рік на суму 150000,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у Приватного підприємства «Шев». За даними відповідача місцезнаходження Приватного підприємства «Шев»не встановлено, проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що покупець не несе відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності покупця про такої.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Шев»бул укладені договори 1-05с від 28.08.2008, 1-06с від 14.10.2008, 1-07с від 20.11.2008 на виконання субпідрядних робіт. У жовтні 2008 року згідно зазначених вище договорів Приватне підприємство «Шев»(субпідрядник) виконав, а позивач (генпідрядник) отримав будівельні послуги (роботи) на суму 180000,00 грн., у тому числі 30000,00 грн. податок на додану вартість(150000,00 грн.без врахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленими актами виконаних робіт (КБ-2в). Зазначені роботи в повному обсязі в сумі 150000,00 грн. без податку на додану вартість відображені в регістрі бухгалтерського обліку позивача за жовтень 2008року по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка № 23 «Виробництво».

Заявником апеляційної скарги не враховано, що будівельні роботи, виконані Приватним підприємством «Шев»(субпідрядник), були придбані позивачем (генпідрядник) у рамках виконання своїх зобов'язань перед замовниками за договорами генерального підряду, пов'язані з господарською діяльністю та підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За датою підписання актів виконаних робіт, відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач включив до валових витрат за 2008 рік вартість придбаних у Приватного підприємства «Шев»субпідрядних робіт в сумі 150 000,00грн. У січні 2009року позивач перерахував грошові кошти Приватному підприємству «Шев»за отримані будівельні послуги (роботи) в розмірі 180000,00 грн., у тому числі 30000,00 грн. податок на додану вартість (додаток № 4 до висновку експерту). Отже витрати позивача на придбання будівельних послуг (робіт) на суму 150000,00 грн. без податку на додану вартість у приватного підприємства «Шев»в жовтні 2008року в повному обсязі підтверджені первинними бухгалтерськими документами і пов'язані з господарською діяльністю позивача відповідно до підпункту 5.2.1 пункту5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Недоречними визнаються посилання в апеляційній скарзі щодо завищення валових витрат за 2009 рік у розмірі 743671,00грн. через наступне.

В акті перевірки зазначено, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортіс»не встановлено. Але, покупець не несе відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності покупця щодо такої.

Слід зазначити, що у травні 2009 року позивачем придбані будівельні матеріали у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортіс»на суму 895400,40грн., у тому числі 149233,40 грн. податок на додану вартість (746167,00грн.без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленої видаткової накладної (додаток № 3 до висновку експерта). Зазначена видаткова накладна в повному обсязі в сумі 746 167,00 грн. без податку на додану вартість відображена в регістрі бухгалтерського обліку позивача за травень 2009року по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка № 20 «Виробничі запаси». У липні 2009року позивач перерахував грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Гортіс»за отримані будівельні матеріали в розмірі 289730,40 грн., у тому числі 48288,40грн. податок на додану вартість (додаток № 4). Відповідно до даних бухгалтерської довідки в липні 2009року позивач в погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортіс»відвантажив йому будівельні матеріали на суму 605670,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100945,00 грн. Погашення заборгованості в сумі 605670,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гортіс»відображено в регістрі бухгалтерського обліку позивача за липень 2009року за дебетом рахунка №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з кредитом рахунка №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Видаткова накладна, що підтверджує відвантаження ТОВ «Кримська мехколона № 8»будівельних матеріалів ТОВ «Гортіс»на суму 605670,00 грн.,у тому числі податок на додану вартість 100945,00 грн., вилучена ВПМ Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі згідно Протоколу виїмки від 10.06.2010. Будівельні матеріали на суму 746167,00 грн. без податку на додану вартість, придбані у ТОВ «Гортіс», були оприбутковані на складі позивача згідно матеріальної відомості і передані матеріально відповідальними особами згідно з накладними на внутрішнє переміщення (додаток № 6 рядка № 83-89). Будівельні матеріали вартістю 746167,00 грн. без податку на додану вартість, придбані у ТОВ «Гортіс», було витрачено позивачем згідно матеріальним звітам МОЛ та списані в бухгалтерському обліку на підставі актів списання (додаток № 7 рядка № 83-89), у тому числі: будівельні матеріали вартістю 743671,00 грн. без податку на додану вартість були використані на об'єктах замовників згідно актів здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в, актів приймання-здачі обладнання, змонтованого на об'єкті, актів виконаних робіт - самостійно розробленої форми (СРФ); будівельні матеріали вартістю 2496,00грн. без податку на додану вартість були списані на об'єкти замовника, однак не включені у відомості ресурсів до актів приймання-здачі виконаних робіт замовнику (додаток № 7). Експерт підтвердив, що вартість матеріалів за актами виконаних робіт перевищує вартість матеріалів за актами списання, що свідчить про те, що придбані у ТОВ «Гортіс»будматеріали, були включені до актів виконаних робіт, і, отже, використані у господарській діяльності позивача.

Так висновком експерта встановлено, що будівельні матеріали, придбані у ТОВ «Гортіс»: на суму 743671,00 грн. пов'язані з господарською діяльністю позивача підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже первинними бухгалтерськими документами позивача висновки акту перевірки відповідача щодо завищення валових витрат позивача за 2009 року на 745673,01 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Гортіс»в травні 2009року не підтверджуються щодо завищення валових витрат за 2009 року у розмірі 743671,00 грн.

Не визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі про завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 542425,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю «БК«Владен»через наступне. Як вбачається з акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю БК «Владен»відобразило в податковій звітності за 1-е півріччя 2009року суму валових доходів меншу, ніж за операціями з позивачем. Проте, у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Владен»були укладені договори 02/04 від 02.04.2009, 05/05 від 05.05.2009, 06/05 від 06.05.2009, 03-09-с від 15.05.2009, ОЗ-10-з від 15.05.2009, 03-1 і-з від 19.05.2009 ,03-12-з від 01.06.2009, ОЗ-13-з від 01.06.2009, ОЗ-14-з від 04.06.2009 на виконання субпідрядних робіт. У травні-червні 2009 року згідно зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Владен»(субпідрядник) виконав, а позивач (генпідрядник) отримало будівельні послуги (роботи) на суму 650 910,00 грн., у тому числі 108485,00 грн. податок на додану вартість (542425,00 грн. без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленими актами виконаних робіт. Зазначені роботи в повному обсязі в сумі 542425,00 грн. без податку на додану вартість відображені в регістрі бухгалтерського обліку позивача за травень-червень 2009року по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка №23 «Виробництво».

Заявником апеляційної скарги не враховано, що будівельні роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «БК«Владен»субпідрядник), були придбані позивачем (генпідрядник) у рамках виконання своїх зобов'язань перед замовниками за договорами генерального підряду додаток № 2), а, отже, пов'язані з господарською діяльністю і підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За датою підписання актів виконаних робіт, відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач включив до валових витрат 2009 року вартість придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «БК«Владен»субпідрядних робіт у сумі 542425,00грн.

Слід зазначити, що згідно даних бухгалтерської довідки в липні 2009року позивач в погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Владен»відвантажило йому будівельні матеріали на суму 650910,00 грн., у тому числі податок на додану вартість108485,00 грн. Погашення заборгованості в сумі 650910,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Владен»відображено в регістрі бухгалтерського обліку позивача за липень 2009року за дебетом рахунка №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з кредитом рахунка №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Видаткова накладна, підтверджує відвантаження ТОВ «Кримська мехколона № 8»будівельних матеріалів ТОВ «БК«Владен»на суму 650910,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 108485,00 грн., вилучена ВПМ Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі згідно Протоколу виїмки від 10.06.2010. Отже витрати позивача на придбання будівельних матеріалів на суму 542425,00 грн. без податку на додану вартість у ТОВ «БК«Владен»в травні-червні 2009року повному обсязі підтверджені первинними бухгалтерськими документами і пов'язані господарською діяльністю позивача відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 280384,00грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройіндустрія- Маркет»у зв'язку з наступним. В акті перевірки зазначено, що за даними податкової звітності ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»на підприємстві відсутні виробничі потужності і працює одна людина.

Судова колегія зазначає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця. Покупець не зобов'язаний перевіряти: чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані; чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами.

Згідно з судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України платник податку на додану вартість- покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника (правова позиція викладена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України за справами: №9820946, №7276773 та в Постановах Верховного Суду України:№№221007, 3060678, 4970766).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем і ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»були укладені договори 10/17-е від 28.11.2008,ОЗ-01-з від 12.02.2009, ОЗ-02-з від 12.02.2009 на виконання субпідрядних робіт. У лютому 2009року згідно зазначених договорів ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»(субпідрядник) виконав, а позивач(генпідрядник) отримало будівельні послуги (роботи) на суму 336 460,8 грн., у тому числі 56076,80 грн. податок на додану вартість (280 384,00грн.без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленими актами виконаних робіт (додаток № 2). Зазначені акти виконаних робіт у повному обсязі в сумі 280384,00 грн. без податку на додану вартість відображені в регістрі бухгалтерського обліку позивача за лютий 2009 року по кредиту рахунку №63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка №2. «Виробництво». Будівельні роботи, виконані ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»(субпідрядник) були придбані позивачем (генпідрядник) у рамках виконання свої зобов'язань перед замовниками за договорами генерального підряду (додаток № 2), а, отже пов'язані з господарською діяльністю і підлягають включенню до валових витрат позивача відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За датою підписання актів виконаних робіт, відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач включив до валових витрат за 2009рік вартість придбаних у ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»субпідрядних робіт у сумі 280 384,00грн. У квітні-травні 2009року позивач перерахував грошові кошти ТОВ «Будіндустрія-Маркет»за отримані будівельні послуги (роботи) в розмірі 336460,80 грн., у тому числі 56076,80 грн. податок на додану вартість (додаток № 4).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те,що витрати позивача на придбання будівельних послуг (робіт) на суму 280384,00 грн. без податку на додану вартість у ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»в лютому 2009року в повному обсязі підтверджені первинними бухгалтерськими документами і пов'язані з господарською діяльністю позивача відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Первинними бухгалтерськими документами позивача в повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат позивача за 2009 рік в сумі 280 384,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»в лютому 2009 року,що також підтверджується експертним висновком.

Недоречними визнаються посилання в апеляційній скарзі щодо завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 127732,50 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання меблів та обладнання у ТОВ «Строй-Дизайн». В акті перевірки зазначено, що місцезнаходження ТОВ «Строй-Дизайн»не встановлено. Але, заявником апеляційної скарги не враховано, що покупець не несе відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності покупця щодо такої.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у лютому 2009року позивачем були придбані меблі та обладнання у ТОВ «Строй-Дизайн»на суму 153279,00 грн., у тому числі 25546,50 грн. податок на додану вартість (127732,50 грн. без урахування податку на додану вартість), що підтверджується належно оформленою видатковою накладною (додаток № 3 до висновку). Зазначена видаткова накладна в повному обсязі в сумі 127732,50 грн. без податку на додану вартість відображена в регістрі бухгалтерського обліку позивача за лютий 2009року по кредиту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з дебетом рахунка № 15 «Капітальні інвестиції». У квітні 2009року позивач перерахував грошові кошти ТОВ «Строй-Дизайн»за отримані меблі та обладнання в розмірі 153279,00 грн., у тому числі 25 546,50грн. податок на додану вартість (додаток №4). Меблі та обладнання, придбані у ТОВ «Строй-Дизайн», були класифіковані в обліку позивача (залежно від вартості) на основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи. Основні кошти були передані на місця їх використання згідно актів прийому-передачі (внутрішнього переміщення) (ТФ ОЗ-1), з подальшим урахуванням їх в інвентарних картках (додаток № 9 до висновку експерта). Малоцінні необоротні матеріальні активи були передані на місця їх використання згідно актів прийому-передачі (внутрішнього переміщення) форми ОЗ-1 (додаток № 10). Використання отриманих від ТОВ «Строй-Дизайн»основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів в господарській діяльності позивача підтверджується відомостями нарахування амортизації (зносу) основних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів (додаток № 9, № 10 до висновку експерта). Згідно відомості обліку валових витрат, головної книги та журналів-ордерів витрати на придбання у ТОВ «Строй-Дизайн»меблів та обладнання вартістю 127732,50грн., не були включені позивачем до валових витрат за 2009 року на підставі підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, первинними бухгалтерськими документами не підтверджуються висновки відповідача щодо самого факту включення до валових витрат позивача за 2009рік вартості меблів та обладнання в сумі 127732,50 грн., придбаних у ТОВ -Строй-Дизайн».

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 3595714,84 грн. за період з 17.10.2007 по 31.12.2009 і, відповідно, податку на прибуток на суму 898928,72грн.: підтверджуються щодо заниження оподатковуваного прибутку в сумі 6297,23 грн. і, відповідно, податку на прибуток в сумі 1574,31 грн. (6297,23 х25%) та не підтверджуються щодо заниження оподатковуваного прибутку в сумі 3589417,61грн. і, відповідно, податку на прибуток в сумі 897 354,41 грн. (3589 417,61x25%).

Не визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо заниження податку на додану вартість у зв'язку з їх недоведеністю.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного період визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Факт здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договорах з вищевказаними контрагентами, підтверджуються договорами та первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Слід зазначити, що покупець не несе відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності. Єдиним випадком коли податкова накладна вважається недійсною є випадок коли податкова накладна виписується особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи у перевіряемому періоді позивач здійснював господарські операції з контрагентами, а саме: ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Сатера», ТОВ «Іжереро», ПП «Шев», ТОВ «Профєврострой», ТОВ «Гортіс», ТОВ «БК «Владен», ТОВ «Стройіндустрія-Маркет», ТОВ «Строй-Дизайн» за період з 17.10.2007по 31.12.2009.

Заявник апеляційної скарги зазначає про позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1022110,27 грн., що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету на суму 1022110,27грн. в результаті: завищення податкового кредиту в сумі 200666,67 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2008року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ «Профєвробуд»; завищення податкового кредиту в сумі 149134,60 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2008року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Іжереро»; завищення податкового кредиту в сумі 30000,00 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ПП Шев»; завищення податкового кредиту в сумі 300924,10 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2009 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ПП «Одеська будівельна компанія»; завищення податкового кредиту в сумі 64 569,20 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за квітень, липень 2009 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг і робіт) і матеріалів у ТОВ «Сатера»; завищення податкового кредиту в сумі 149233,40 грн., пов'язаного з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за травень 2009 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних матеріалів ТОВ «Гортіс»; завищення податкового кредиту в сумі 45959,00 грн., пов'язаного неправомірністю включення до складу податкового кредиту за червень 2009року сум податку на додану вартість нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ«БК «Владен»; завищення податкового кредиту в сумі 56076,80 грн., пов'язаного неправомірністю включення до складу податкового кредиту за лютий 2009року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ «Стройіндустрія-Маркет»; завищення податкового кредиту в сумі 25546,50 грн., пов'язане з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за лютий 2009 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання меблів та обладнання у ТОВ «Строй- Дизайн».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вказані висновки акту перевірки не відповідають обставині справи, первинним документам позивача, оскільки загальною підставою щодо неправомірного включення відповідних сум до податкового кредиту позивачем були такі відомості, як анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість вищевказаних контрагентів позивача.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані якості юридичних осіб, обліковувались як платники податку на додану вартість у Державній податковій інспекції та мали свідоцтва платника податків податку на додану вартість (окрім контрагенту позивача ТОВ «Іжереро»- свідоцтво анульовано з 28.10.2008, тобто до здійснення господарських операцій з позивачем), та здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Розрахунки позивачем проведені з контрагентами.

Слід зазначити, що первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, що не заперечується відповідачем та підтверджується висновком судово-економічної експертизи.

Колегія суддів зазначає, що норми матеріального права, які закріплені в Законі України "Про податок на додану вартість" визначають лише один випадок не включення до склад податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем до перевірки було надано усі необхідні податкові накладні у підтвердження сум податкового кредиту, що повністю узгоджується з приписами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», згідно якому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключні особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону; України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 9.6 сттаті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи у якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на час укладення договорів між позивачем та його контрагентами, учасники цих цивільних та господарських правовідносин володіли право- та дієздатністю, а значить мали право бути учасниками цивільно-правових та податкових правовідносин. Тому мали право укладати договори і виписувати податкові накладні (окрім контрагенту позивача ТОВ «Іжереро»-свідоцтво анульовано з 28.10.2008 до часу укладення угод з позивачем). У матеріалах справи відсутні які-небудь рішення судів про скасування державної реєстрації юридичних осіб, скасування статутних та первинних документів, прийнятих відносно контрагентів позивача. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При таких обставинах висновок відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених контрагентами позивача податкових накладних, є помилковим. Висновком судово-економічної експертизи частково підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість як наслідок неправомірного формування сум податкового кредиту за операціями з контрагентами:ТОВ «Іжереро»(згідно Акту № 197 від 23.07.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Іжереро»анульовано 28.10.2008. Отже, на момент здійснення господарських операцій з позивачем у листопаді-грудні 2008року ТОВ «Іжереро»не було платником податку на додану вартість і не мало право виписувати податкові накладні, так як право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових.

Щодо завищення податкового кредиту в сумі 149233,40грн., яке пов'язане з неправомірністю включення до складу податкового кредиту за травень 2009 року сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у складі витрат на придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Гортіс». У травні 2009року позивачем нараховано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 149233,40грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Гортіс»та зазначена податкова накладна на суму 149233,40 грн. відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і виписана ТОВ «Гортіс»за датою відвантаження будівельних матеріалів на підставі підпункту 7.2.3 пункту 7.2 і підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У липні 2009року позивач перерахував ТОВ «Гортіс»грошові кошти за отримані будівельні матеріали в сумі 289730,40 грн., у тому числі податок на додану вартість- 48288,40грн. Відповідно до даних бухгалтерської довідки в липні 2009року позивач в погашення заборгованості перед ТОВ «Гортіс»відвантажив йому будівельні матеріали на суму 605670,00 грн., у тому числі 100945,00грн.податок на додану вартість. Видаткова накладна, що підтверджує відвантаження ТОВ «Кримська мехколона № 8»будівельних матеріалів ТОВ -Гортіс»на суму 605670,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100945,00 грн., вилучена ВПМ Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі згідно Протоколу виїмки від 10.06.2010. Використання отриманих від ТОВ «Гортіс»будівельних послуг (робіт) у господарській діяльності позивача було визначено судом у частині описання підстав донарахування податку на прибуток за операціями з ТОВ «Гортіс» та фактично: підтверджено первинними бухгалтерськими документами щодо робіт на суму податку на додану вартість 148734,20грн.; не підтверджено первинними бухгалтерськими документами щодо робіт на суму податку на додану вартість 499,20 грн.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до підпункту 7.4.1. пункту7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту за травень 2009року податок на додану вартість в сумі 148734,20 грн., врахований у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ «Гортіс»з метою їх використання у господарській діяльності та в порушення підпункту7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту за травень 2009 року податок на додану вартість в сумі 499,20 грн., нарахований у складі витрат на придбання будівельних послуг (робіт) у ТОВ «Гортіс», які не були використані у господарській діяльності.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту, а нараховане позивачу державною податковою інспекцією податкове зобов'язання та застосування штрафних санкцій належним чином не доведено.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з урахуванням загальних висновків судово-економічної експертизи, а саме: висновки акту перевірки відповідача за результатами невиїзної документальної перевірки № 798/23-02/35437796 від 11.05.2010 про завищення податкового кредиту позивача-ТОВ «Кримська мехколона № 8»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009 на загальну суму 1022110,27 грн.: підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку щодо завищення податкового кредиту в сумі 149633,80 грн. та не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку щодо завищення податкового кредиту в сумі 872476,47 грн. та висновки акту перевірки відповідача за результатами невиїзної документальної перевірки № 798/23-02/35437796 від 11.05.2010 про заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток ТОВ «Кримська мехколона № 8»за період з 17.10.2007 по 31.12.2009 і донарахування зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 898928,72грн.: підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Кримська мехколона № 8»щодо заниження оподатковуваного прибутку в сумі 6297,23 грн. і, відповідно, податку на прибуток в сумі 1574,31 грн. (6297,23 х25%) та не підтверджуються первинними документами бухгалтерського ТОВ «Кримська мехколона № 8»щодо заниження оподатковуваного прибутку в сумі 3589417,61 грн. і, відповідно, податку на прибуток в сумі 897354,41 грн. (3589 417,61 х25%).

Слід зазначити, що представник позивача у судовому засіданні 22.07.2011 визнав висновки акту перевірки та висновки експерту щодо заниження податку на прибуток у перевіряемому періоді у сумі 1574,31 грн. та штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 787,16 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 149633,80 грн. (120002,00 грн. на час розгляду справи було сплачено позивачем до бюджету) та штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 74816,90грн., у зв'язку з чим подав до суду заяву щодо уточнення позовних вимог та розрахунок оскаржуваних сум та визнаних зобов'язань.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 897354,412грн. та податку на додану вартість в розмірі 872476,47грн. за наслідками документальної перевірки позивача то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції в розмірі 898141,56грн. та в розмірі 947293,37грн.за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1795495,97грн., у тому числі 897354,41грн. за основним платежем, 898141,56грн.-за штрафними санкціями та №0000472301/0 від 19.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1819769,84грн., у тому числі 872476,47грн. основного зобов'язання та 947293,37грн.- штрафних санкцій.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 у справі № 2а-6714/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко