Ухвала суду № 23703756, 14.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13746/10/15/0170

14.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Собко А.В.

за участю сторін:

представник позивача - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача -не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 25.01.11 по справі № 2а-13746/10/15/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" (вул. Радянська 15 а,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96102)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 року позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 003753/1502/1 від 18.10.2010 року на суму 5973,55 грн.; стягнуто на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню.

У судове засідання сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, 07.09.2004 року Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" (ЄДРПОУ 033488100) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Джанкойської міської Ради АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 00 №514157, є платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, 17.09.2010 року Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість. Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно- каналізаційного господарства м. Джанкоя".

За результатам перевірки був складений акт № 1830/1502/03348100 від 17.09.2010 яким встановлено порушення ч. 2 пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 -III від 21.12.2000 року, в редакції, яка діяла на час складання акту, а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період 30.04.2009 року по 29.04.2010 року КРП «ВПВКГ м. Джанкой».

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 003753/1502/0 від 28 вересня 2010 року про нарахування штрафу у сумі 59737,55 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язанні податку на додану вартість на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІП від 21.12.2000 року.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку податкового до органу. За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 003753/1502/1 від 18 жовтня 2010 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судовим розглядом встановлено, що суми, перераховані платником на погашення податкових зобов'язань за податкові періоди березня, квітня, травня, червня, липня 2010 року, податковий орган зарахував на погашення податкового боргу позивача за попередні податкові періоди в порядку черговості, а саме на погашення податкового боргу за декларацією №10313 від 19.05.2009 року. При цьому для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, як передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом безпідставно зміненні призначення платежів та зміненні період погашення податкового боргу, оскільки податковий орган на час виникнення спірних правовідносин не мав права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, при здійсненні розрахунків із сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання платником податку.

Так, виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Отже, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначений ним період, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлював на той час порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, суд зазначає, що у випадку зміни призначення платежу без узгодження з позивачем та погашення податкового боргу за іншими періодами, у позивача виникає новий борг за період, за який позивач вважає податкові зобов'язання погашеними.

Судова колегія вважає, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 та є протиправними.

Крім того, згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України №2181-111 пов'язує настання певних правових наслідків.

В зв'язку з цим судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що з боку Джанкойської ОДШ доказами несвоєчасності сплати є відомості даних автоматизованої системи Джанкойської ОДШ -АРМ "Облік платників податків».

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу, які підтверджують своєчасність здійснення таких розрахунків відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем взагалі не надана оцінка вказаним вище первинним документам під час проведення перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та про те, що фінансова санкція, вказана в спірному податковому повідомленні-рішенні застосована до позивача неправомірно.

Крім того, судова колегія, перевіривши правомірність та доцільність виходу судом першої інстанції за межи позовних при вирішенні справи, визнавши спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, вважає його правильним, оскільки спосіб захисту який пропонував позивач був недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення на підставі повного і всебічного з'ясування обставин у справі і при цьому не допущено помилок в застосуванні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.11 по справі № 2а-13746/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 вересня 2011 р.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді Т.В. Дадінська

О.Е.Єланська