Ухвала суду № 23824107, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-6968/10/2170

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивач, приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса", звернувся з адміністративним позовом, в якому з урахуванням доповнень до адміністративного позову, просив скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0001682301/0 від 21.04.2010 року, №0001682301/1 від 24.06.2010 року та №0001682301/2 від 08.09.2010 року, якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 201333,6 грн.;

- №0001672301/0 від 21.04.2010 року, №0001672301/1 від 24.06.2010 року та №0001672301/2 від 08.09.2010 року, якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 132202,5 грн.;

- № 0001692301/0 від 21.04.2010 року, № 0001692301/1 від 24.06.2010 року та №0001692301/2 від 08.09.2010 року, якими позивачу збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 428713,0 грн.

Окрім того позивач просив суд зобов'язати відповідача збільшити у системі автоматизованого співставлення податкової звітності по податку на додану вартість задекларовані позивачем за період з вересня 2008 по грудень 2009 року показники податкового кредиту по постачальникам: ПП "Ост-Вест компані АК", ЗАТ "Чумак" , ПП "Муссон-2009", ПП "Фарас-Агротрейд", ПП "Сервіс АПК", ТОВ "Сінтекс Юг", АПП ІБФ "Теза-А", ТОВ "ВВВВ", ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 14505287,08 грн., та показники податкових зобов'язань по покупцям: ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", ТОВ "Сінтекс Юг", АПП ІБФ "Теза-А", ТОВ "Херсонес", ПП "ВІКОЙЛ", ФОП ОСОБА_2, ТОВ ВП "Комбінат харчових продуктів", ТОВ "Прайм Продукт", ФОП ОСОБА_1, ПП "Ост- Вест компані АК", ТОВ "Авіс", ЗАТ "Чумак", ТОВ АПП "Світанок", ТОВ "Оліс ЛТД", ТОВ "Віол-Агро", ТОВ "Поділляагротранс", ПВКФ "Пані-Крістіна", ВАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", ПП "Віктор і К", ПП "Сервіс АПК", ПВП "Квадро", ТОВ "Полі Грейн", ТОВ "Торговий дім "Континент ЮГ", ПП "КВІТ", ПП "Хорсман", ТОВ "Пуратос Україна", ТОВ "Укролія", ТОВ "Олі Трейд", ТОВ "Антарктика" на загальну суму 14505286,42 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" були задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні №0001682301/2 від 08.09.2010 року (№0001682301/0, 0001682301/1).

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні №0001672301/2 від 08.09.2010 року (№0001672301/0, 0001672301/1).

Визнано неправомірними дії відповідача по виключенню з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПСП «Каїсса» у податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2008 по грудень 2009 року.

Зобов'язано державну податкову інспекцію у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань по постачальникам: ПП "Ост-Вест компані АК" (іпн. 359313921151) , ЗАТ "Чумак" (іпн.241061021152), ПП "Муссон-2009" (іпн.362270821029), ПП "Фарас-Агротрейд" (іпн.363297121036), ПП "Сервіс АПК" (іпн334685921164), ТОВ "Сінтекс Юг" (іпн.230809514020), АПП ІБФ "Теза-А" (іпн.355130914031), ТОВ "ВВВВ" (ІІш.367197721154), ФОП ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_1); по покупцям: ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" (іпн.364197921037), ТОВ "Сінтекс Юг" (іпн.230809514020), АПП ІБФ "Теза-А" (іпн.355130914031), ТОВ "Херсонес" (іпн.141135521039), ПП "ВПСОЙЛ" (іпн.347858021032), ФОП ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_1), ТОВ ВП "Комбінат харчових продуктів" (іпн.302501905665), ТОВ "Прайм Продукт" (іпн.307951905922), ФОП ОСОБА_1 (іпн.НОМЕР_2); ПП "Ост-Вест компані АК" (іпн.359313921151), ТОВ "Авіс" (іпн. 133048702289), ЗАТ "Чумак" (іпн.241061021152), ТОВ АПП "Світанок" (іпн.225096115232), ТОВ "Оліс ЛТД" (іпн.204780608288), ТОВ "Віол-Агро" (іпн.314149102285), ТОВ "Поділляагротранс" (іпн.335533002286), ПВКФ "Пані-Крістіна" (іпн.231350121039), ВАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (іпн.3738308327), ПП "Віктор і К" (іпн.206510111277), ПП "Сервіс АПК" (іпн.334685921164), ПВП "Квадро" (іпн.241263020307), ТОВ "Полі Грейн" (іпн.325525226504), ТОВ "Торговий дім "Континент ЮГ" (іпн.320219321034), ПП "КВІТ" (іпн.327900614165), ПП "Хорсман" (іпн.362361821034), ТОВ "Пуратос Україна" (іпн.339333315541), ТОВ "Укролія" (іпн.3157768161070), ТОВ "Олі Трейд" (іпн.358471426545), ТОВ "Антарктика" (іпн.315530427025) відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за період з вересня 2008 по грудень 2009 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта додатково надав до суду завірену копію вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 06.12.2011 року та копію висновку експерта у кримінальній справі від 01.02.2012 року №238, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, вирішуючи спірне питання щодо податкового повідомлення-рішення №0001682301/2 від 08.09.2010р. (№0001682301/0, №0001682301/1), суд першої інстанції виходив із того, що фактичною причиною винесення вищенаведеного податкового повідомлення-рішення стали обставини встановлені актом перевірки №1653/23-4/14115089 не зменшення позивачем в 4 кварталі 2009 року валових витрат на суму дебіторської заборгованості 671115 грн. по контракту з ПП «Ост-Вест компані АК», яке було знято з обліку Каховською ОДПІ 30.11.2009 року, що на думку відповідача робить неможливим поставку товарів позивачу від цього контрагента і викликає у позивача обов'язок зменшити у відповідному кварталі валові витрати на суму дебіторської заборгованості ПП «Ост-Вест компані АК».

При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом січня-лютого 2009 року перерахував контрагенту ПП «Ост-Вест компані АК» передплату в сумі 5806996,0 грн.. У свою чергу контрагент повернув позивачу отриману передплату в січні-лютому 2009 року в сумі 2114365,0 грн. Позивач по вказаній операції відніс до валових витрат 671115,23 грн. (загальна сума 805341,5 грн. у т.ч. ПДВ 134226,27 грн.). Станом на 31.12.2009 рік заборгованість ПП «Ост-Вест компані АК» обліковувалась по дебету рахунку 631 «розрахунки із постачальниками» в сумі 805341,5 грн..

Скориставшись своїм правом на формування валових витрат відповідно до п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, позивач відніс передплачені ним на адресу контрагента кошти у сумі 671115,23 грн. до складу валових витрат.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 10.06.2009 року до даного реєстру внесено запис про винесення судового рішення про визнання ПП «Ост-Вест компані АК» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а 27.11.2009 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи у зв'язку із визнанням її банкрутом. ПП «Ост-Вест компані АК» знято з податкового обліку за місцем реєстрації Каховською ОДПІ 30.11.2009 року.

Дослідивши у судовому засіданні договір поставки з ПП «Ост-Вест компані АК» від 06.10.08 року, за яким останній зобов'язався поставляти позивачу на умовах 100 % передплати олію соняшникову, а також претензії позивача про погашення заборгованості від 30.04.09 року на суму 1014730,29грн. та від 20.08.2009 року на суму 1469748,24 грн., відповіді ПП «Ост-Вест компані АК» на вказані претензії, в яких це підприємство суму заборгованості визнавало, та посилалось на неможливість здійснення поставок олії через відсутність її необхідної кількості у регіоні взагалі, а також просило розглянути питання про перенесення остаточного строку поставки олії до 30.04.2010 року в обсягах, збільшених на суму штрафних санкцій, та гарантувало виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин приписи ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції на момент виникнення спірних правовідносин ( далі Закон №334).

Так, відповідно п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно п.1.25. ст.1 Закону №334 безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість,стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як убачається із матеріалів справи по взаємовідносинам з ПП «Ост-Вест компані АК» позивачем здійснено компенсацію вартості товарів у грошовій формі, але після ліквідації цього СПД на адресу позивача постачання товарів (робіт, послуг) від ПП «Ост-Вест компані АК» не відбулось, внаслідок чого був втрачений зв'язок витрат позивача по цьому постачальнику із господарською діяльністю позивача.

Протягом 2009 року позивачем вживались всі необхідні заходи, направлені на погашення заборгованості ПП «Ост-Вест компані АК», і цей боржник претензії позивача визнавав та зобов'язувався їх виконати у повному обсязі. На момент проведення цієї роботи строк позовної давності по заборгованості ПП «Ост-Вест компані АК» на суму 805341,5 грн. не сплив, і ця заборгованість не мала статусу безнадійної в розумінні п.1.25 ст.1 Закону №334.

Таким чином, до моменту ліквідації ПП «Ост-Вест компані АК» 671115,23 грн., які позивач відніс до валових витрат по цьому постачальнику, не набули статусу безнадійної заборгованості внаслідок спливу терміну позовної давності та невжиття позивачем заходів по її стягненню, а тому внаслідок ліквідації ПП «Ост-Вест компані АК» позивач у декларації з податку на прибуток мав зменшити показник витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму заборгованості ПП «Ост-Вест компані АК» та збільшити на цю ж суду показники рядку декларації, в якому обліковуються інші витрати, у тому числі і збитки.

Урахувавши наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що після ліквідації ПП «Ост-Вест компані АК» загальна сума задекларованих позивачем валових витрат по цьому постачальнику не змінюється та не впливає на збільшення (зменшення) зобов'язань з податку на прибуток позивача за наслідками такої ліквідації, а відтак нарахування позивачу спірними рішеннями податкових зобов'язань по податку на прибуток є безпідставним.

З приводу податкового повідомлення-рішення №0001672301/2 від 08.09.2010 року (№0001672301/0, №0001672301/1) судом першої інстанції зазначено, що за актом перевірки на збільшення зобов'язань з податку на додану вартість вплинуло зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту на 88135,0 грн. внаслідок встановлення відповідачем порушення позивачем вимог пп.7.5. п.7.5 пп.7.4.1 п.7.4 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168) до податкового кредиту вересня 2008 року відніс податок на додану вартість на загальну суму 88135,0 грн., який визначений за податковими накладними, складеними в інших податкових періодах, а саме: податкова накладна від 10.09.2007р. №79, складена підприємством «Адамас» на суму ПДВ 43400,0 грн.; податкова накладна від 28.09.2007р. №554, складена підприємством «Компанія система» на суму ПДВ 39300,0 грн.; та податкова накладна від 23.11.2006р., складена ПП «Южная Корона» на суму ПДВ 5435,1 грн..

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив із наступних мотивів з якими погоджується колегія суддів.

Так, згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Відповідно до ст.ст.5,17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтвердженні сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними.

У листопаді 2006 року та вересні 2007 року позивач із скаргами на підприємства «Адамас», «Компанія система» та ПП «Южная Корона» стосовно складання ними податкових накладних не звертався, і не включив до податкового кредиту за ці періоди суми ПДВ по операціям з цими постачальниками. Отже позивач при складанні декларацій з ПДВ за листопад 2006 року та вересень 2007 року допустив помилку, занизивши податковий кредит на суми ПДВ по операціям з підприємствами «Адамас», «Компанія система» та ПП «Южная Корона».

Невикористаний податковий кредит вересня 2007 року позивач задекларував у основній декларації з ПДВ за вересень 2008р., а невикористаний податковий кредит листопада 2006 року включив до складу податкового кредиту вересня 2008 року шляхом надання уточнюючого додатку №2 від 27.01.2009р. №3431 до Декларації з ПДВ за вересень 2008 року.

Таким чином, позивач при складанні вересневої декларації з ПДВ протягом строку позовної давності скористався своїм правом на уточнення показників декларацій з ПДВ минулих податкових періодів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість висновку ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту вересня 2008р. ПДВ в сумі 88135,0 грн. за податковими накладними, які виписані до періоду, який перевірявся, а тому нарахування позивачу спірними рішеннями зобов'язань з ПДВ є неправомірним.

При цьому колегія суддів на спростування доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 05.12.2011 року, номер судового рішення в ЄДРСРУ 20533650.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001692301/2 від 08.09.2010р. (№0001692301/0, № 0001692301/1) суд першої інстанції правильно зазначив, що виявивши факт заниження позивачем бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 428713,00 грн., ДПІ правомірно направила позивачу спірне повідомлення-рішення про збільшення на цю суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, а тому позовні вимоги в частині скасування цього рішення задоволенню не підлягають.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частини фактично не оскаржене.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача збільшити показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на суму 14505287 грн. у системі автоматизованого співставлення податкової звітності по податку на додану вартість колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зазначені у частині 2 ст.162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог вмотивоване тим, що вказані вимоги заявлені позивачем внаслідок проведених відповідачем на підставі акту перевірки від 09.04.2010р. №1653/23-4/14115089 коригувань показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в електронній базі даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Судом першої інстанції встановлено, що за період з вересня 2008 по грудень 2009 року ДПІ у вказаній електронній базі зменшила податковий кредит позивача по ряду постачальників на загальну суму 14505286,42 грн., а також на цю ж суму зменшили і податкові зобов'язання позивача по постачальникам, зазначеним в акті перевірки.

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані ДПІ к доповненням до заперечень від 21.06.2011 року витяги звітної форми з бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (надалі - База співставлення) по ПСП «Каїса», як по податковому кредиту, так і по податковим зобов'язанням за період з вересня 2008 по грудень 2009 року.

В якості підстав для таких дій відповідач посилався на результати акту перевірки від 09.04.2010р. №1653/23-4/14115089, в якому визнано нікчемними окремі правочини, які стосуються придбання та продажу позивачем товарів, та зменшила по таким правочинам валові доходи на 72526434,0 грн. та валові витрати на цю ж суму, а також зменшила податкові зобов'язання та податковий кредит на 14505287,0 грн..

Таке зменшення відповідачем задекларованих позивачем показників валових витрат, валових доходів, податкового кредиту та податкових зобов'язань не вплинуло на розмір нарахованих позивачу зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями рішеннями.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій ДПІ в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд першої інстанції виходив із приписів з ч. 1 ст.2 , ч.1 ст.6 , п.1 ч.2 ст.17 та зазначив, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача, при цьому у частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Урахувавши приписи п. п. 1.3, 2.14 Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. №742) та положення Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання», суд першої інстанції зазначив, що вказана База співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до пп.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Наведене свідчить про те, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

На думку суду першої інстанції невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку , фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Вирішуючи питання по суті щодо правомірності спірних дій відповідача та відповідності вимогам законодавства і фактичним обставинам справи висновків акту перевірки від 09.04.2010 року №1653/23-4/14115089, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій, суд першої інстанції зазначив наступне.

Суть висновків акту перевірки від 09.04.2010р. №1653/23-4/14115089 полягає у тому, що позивач в період з вересня 2008 по грудень 2009 року порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з придбання товарів та послуг у постачальників: ПП "Ост-Вест компані АК" (олія соняшника), ЗАТ "Чумак" (послуги з переробки олії соняшника), ПП "Муссон-2009" (олія соняшника), ПП "Фарас-Агротрейд" (олія соняшника), ПП "Сервіс АПК" (олія соняшникове), ТОВ "Сінтекс Юг" (соняшник), АПП ІБФ "Теза-А" (олія соняшника), ТОВ "ВВВВ" (послуги по переробці олії соняшника), ФОП ОСОБА_2 (буд. матеріали, олія соняшника) та з покупцями у кількості 29 підприємств, які зазначені на стор.46 висновків акту перевірки та у додатку №14 до акту перевірки.

Відповідач уважав, що задекларований позивачем у вказаних періодах податковий кредит по вказаним постачальникам на суму 14505287 грн. є недійсним, а також є недійсними і задекларовані позивачем на суму 14505287 грн. податкові зобов'язання по вказаним в акті перевірки 29 покупцям внаслідок реалізації тих товарі, що придбані у вказаних постачальників.

Відповідно до чинного на час складання акту перевірки від 09.04.2010р. №1653/23-4/14115089 наказу ДПА України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка (п. 1.3 Порядку). У висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється (п.2.4 Порядку).

За наслідками акту перевірки, в якому відображені порушення вимог податкового законодавства, платнику податків відповідними рішеннями податкового органу можуть бути нараховані податкові зобов'язання або штрафні (фінансові) санкції в порядку, визначеному наказом ДПА України №328 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», який був чинний на час перевірки позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі висновків акту перевірки від 09.04.2010р. №1653/23-4/14115089 про завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань на суму 14505287 грн. відносно позивача жодного рішення відповідно до вищевказаного наказу ДПА України №328 від 10.08.2005 року винесено не було. Ці висновки цього акту перевірки не містять опису порушень позивачем саме податкового законодавства. Лише в описовій частині акту перевірки щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідач вказував на порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 при включенні до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 14505287 грн., сплаченого за товар, який фактично не придбавався та не використовувався у господарській діяльності позивача для отримання прибутку. При цьому порушення вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, на які у висновках акту перевірки вказує ДПІ, можуть свідчити про недійсність (нікчемність) правочинів, проте жодна норма законодавства не дає підстав для визнання недійсними внаслідок недотримання цих норм ЦК України податкового кредиту чи податкових зобов'язань з ПДВ.

Порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ можуть бути у вигляді завищення або заниження податкового кредиту чи податкових зобов'язань. Якщо внаслідок таких порушень був занижений об'єкт оподаткування або завищене бюджетне відшкодування, то такі порушення тягнуть відповідні наслідки у вигляді податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ або зменшення бюджетного відшкодування.

Разом з тим, зменшення податковим органом актом перевірки на одну й ту ж суму податкового кредиту та податкових зобов'язань з відображенням такого зменшення у Базі співставлення, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

Задекларовані позивачем суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які відповідач зменшив у Бази співставлення, в розрізі контрагентів та періодів наведені у додатку №15 до акту перевірки.

В рамках даної адміністративної справи суд першої інстанції дослідив обставини дотримання позивачем вимог Закону №168/97 при декларуванні податкового кредиту по операціям з придбання товарів та послугу ПП "Ост-Вест компані АК", ЗАТ "Чумак" , ППІ "Муссон-2009", ПП "Фарас-Агротрейд", ПП "Сервіс АПК", ТОВ "Сінтекс Юг", АПП ІБФ "Теза-А", ТОВ "ВВВВ", ФОП ОСОБА_2, а саме надав правову оцінку первинним документам по операціям з цими постачальниками(договори, податкові, видаткові, накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг) платіжні доручення на оплату товарів (послуг) з урахуванням ПДВ).

При цьому суд першої інстанції зазначив, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем вказаним постачальникам

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суд першої інстанції перевіряв вказані угоди на предмет: реальності здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

З метою перевірки реальності операції позивача із контрагентами, суд першої інстанції дослідивши показання свідків у відповідності до приписів ч.2 ст.137 КАС України, правильно дійшов до висновку про помилковість висновків акту перевірки щодо неможливості ФОП ОСОБА_2 та ПП "Сервіс АПК" проводити реальні господарські операції із позивачем.

Факт того, що постачальники позивача мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для зменшення такому платнику податків податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Урахувавши наявні докази у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про помилковість висновків відповідача, що вчинені позивачем господарські операції із ПП "Ост-Вест компані АК", ЗАТ "Чумак" , ПП "Муссон-2009", ПП "Фарас-Агротрейд", ПП "Сервіс АПК", ТОВ "Сінтекс Юг", АПП ІБФ "Теза-А", ТОВ "ВВВВ", ФОП ОСОБА_2 є «безтоварними», не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені лише з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що наведені в акті перевірки обставини діяльності цих постачальників позивача належними доказами не підтверджені і не можуть бути причинами для невизнання задекларованих позивачем по цим постачальникам сум податкового кредиту.

Фактів віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у його господарській діяльності, в ході розгляду справи не виявлено, і ДПІ на їх наявність не посилається.

Невизнання відповідачем податкового кредиту, сформованого по операціями з вказаними постачальниками, на загальну суму ПДВ 14505287 суму стало підставою і для невизнання податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом реалізації товарів (послуг) на адресу 27 покупців, що перелічені у додатку №15 до акту перевірки, також на загальну суму ПДВ 14505287 грн..

По таким постачальникам як ЗАТ «Чумак», ПП "Сервіс АПК", ТОВ "ВВВВ" задекларовані позивачем суми податкового кредиту зменшені відповідачем в Базі співставлення не повністю, а лише часткового, тим самим підтверджуючи законність та реальність інших поставок від цих постачальників. Стверджуючи про нікчемність правочинів з цими постачальниками, ДПІ жодним чином не обґрунтовує, чому в Базі співставлення по ним зменшуються не весь задекларований позивачем податковий кредит, а лише його частина.

При цьому правова позиція суду першої інстанції щодо розмежування нікчемного (вказані угоди відповідачем кваліфіковані як нікчемні) та оспорюваного правочинів, передбачених ст. 215 ЦК України, відмінності їх встановлення та правових наслідків застосування узгоджується із приписами п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

Надаючи оцінку обставинам у справі суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із зазначеними у додатках №14 та 15 до акту перевірки постачальниками та покупцями законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки від 09.04.2010 року №1653/23-4/14115089 висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

На підставі всього вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що викладені в акті перевірки від 09.04.2010 року №1653/23-4/14115089 висновки про нікчемність правочинів з вищевказаними контрагентами є хибними, а дії ДПІ по зміні в Базі співставлення задекларованих позивачем по цим контрагентам показників податкового кредиту та податкових зобов'язань на суму 14505287 грн. є неправомірними.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, суд першої інстанції, застосувавши положення ч.2 ст. 11 КАС України, правомірно вирішив за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати неправомірними дії відповідача по зміні в Базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо обраного способу захисту, які відновлює права позивача, а саме зобов'язання відповідача відобразити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з ПДВ по операціям з вищевказаними контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларацій з ПДВ за період з вересня 2008 по грудень 2009 року.

На спростування доводів апеляційної скарги з приводу наявності вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 06.12.2011 року та висновку експерта від 01.03.2012 року № 238 , колегія суддів зазначає, що вказані документи датовані після винесення рішення суду.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративний справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що суд першої інстанції не міг врахувати вказані докази (документи) під час розгляду справи з об'єктивних причин, вказаний вирок та висновок експерта не можуть вплинути на правильність вказаного рішення суду у результаті апеляційного провадження, поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за наявності вказаного вироку та висновку експерта, рішення суду може бути переглянуто у відповідності до приписів ст.ст.245-253 КАС України,якщо для цього існують відповідні підстави.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі № 2-а-6968/10/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 29 квітня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян