Ухвала суду № 23823994, 10.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р.Справа № 2-а-72/11/1470

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Бітова А.І.

суддів -Милосердного М.М.

-Ступакової І.Г.

при секретарі -Гарник А.С.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва -Панчук Світлани Юріївни; представника товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль" ЛТД -Ковширіна Миколи Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль" ЛТД до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Артіль" ЛТД звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Центральному районі м. Миколаєва про:

- визнання протиправними дій щодо проведення перевірок із запізненням та повторних перевірок з питань відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ);

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2010 року №№0033252360/0, 0033262360/0, 0033272360/0.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач зменшив підприємству суму бюджетного відшкодування ПДВ, визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість та на прибуток. Однак, перевірка проведена з порушенням строку, встановленого ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім того, за періоди, за якими відповідач вже проводив позапланові перевірки. Також, позивач вказував, що він не вчиняв порушень податкового законодавства і, тому, рішення, що оскаржуються є протиправними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевірка проведена правомірно. Під час перевірки позивачем не було надано актів введення в експлуатацію обладнання, на яке позивач здійснював амортизаційні відрахування і, тому, податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено обґрунтовано. Також, у перевіряємому періоді, позивач мав господарські стосунки з підприємствами, правочини яких визнані нікчемними, адже вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених змістом правочину, у зв'язку з чим, підприємству правомірно нараховано податкове зобов'язання з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування з цього податку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірок ТОВ "Артіль ЛТД" із запізненням та проведення повторних перевірок ТОВ "Артіль ЛТД" визнано протиправними.

Податкові повідомлення-рішення №0033252360/0, №0033262360/0, №0033272360/0, прийняті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 07 грудня 2010 року, визнано протиправними та скасовано.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 30 вересня до 17 листопада 2010 року відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року до 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за той же період.

Результати перевірки оформлені актом від 24 листопада 2010 року №1855/23-600/13857386.

Згідно з актом перевірки, позивач порушив такі норми податкового законодавства:

- ст. 3 п.3.1, ст. 5 п.5.2 пп.5.2.10, ст. 8 п.8.3 пп.8.3.5, п.8.7 пп. 8.7.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 6 141 грн.;

- ст. 3 п.3.1, пп.3.1.1, ст. 7 п.7.4 пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.7 пп.7.7.1, 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 296 982 грн.;

- ст. 7 п.7.7 пп.7.7.1, 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на з ПДВ 334 434 грн.

07 грудня 2010 року, на підставі акта перевірки, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0033252360/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6 141 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2 803 грн.;

- №0033262360/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 95 877 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 47 939 грн.;

- №0332723600/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 334 434 грн.

ДПІ вже проводились перевірки правильності нарахування позивачем бюджетного відшкодування за період березень 2009 року - червень 2010 року.

Позивач придбав обладнання для виготовлення штучного каменю та обладнання для виготовлення металопластикових виробів і під час перевірки не надав ДПІ актів вводу в експлуатацію зазначеного обладнання, але здійснював амортизаційні відрахування на нього.

У перевіряємому періоді позивач мав господарські стосунки з ТОВ "Ос Мер", ПП "Дельта-Строй", ПП "Ивеко Плюс".

Відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ "Ос Мер" встановлено відсутність поставки товарів цим підприємством, а засновник та керівник товариства надала пояснення до податкової міліції, згідно яких не займалась фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Ос Мер". Аналогічні пояснення надані засновниками та керівниками ПП "Дельта-Строй", ПП "Ивеко Плюс".

Позивач уклав з ТОВ "Ос Мер", ПП "Дельта-Строй", ПП "Ивеко Плюс" низку договорів, за умовами яких купував комплектуючи та матеріали до деревообробних станків, матеріали для меблевого виробництва, комплектуючи до станків, плівку ПВХ, штучний камінь, або виступав продавцем таких товарів.

Характер товару, отриманого позивачем від вищезазначених контрагентів, узгоджується із видами діяльності позивача за КВЕД, які зазначені у довідці ЄДРОПУ: виробництво деревообробних верстатів, виробництво меблів для офісів та магазинів, роздрібна торгівля меблями.

Отримання вказаного товару підтверджується оборотною відомістю, згідно якої позивач включив до складу своїх активів товар, отриманий від контрагентів.

На момент перевірки, позивач мав всі податкові накладні, видані з ТОВ "Ос Мер", ПП "Дельта-Строй", ПП "Ивеко Плюс".

Згідно з платіжними дорученнями, позивач повністю оплатив товар, придбаний у вказаних підприємств.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було зменшено розмір бюджетного відшкодування ПДВ з тих самих підстав що і у даній адміністративній справі.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача з проведення перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка з питань бюджетного відшкодування за вказаний період фактично проводилась повторно, що не узгоджується з вимогам законодавства, відповідно, вона є протиправною.

Вирішуючи питання про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд першої інстанції виходив з того, що невведення в експлуатацію обладнання, придбаного підприємством не є перешкодою для здійснення амортизаційних відрахувань і, тому, податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено необґрунтовано.

Вирішуючи питання про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і зменшення суми бюджетного відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування підтверджується податковими накладними, оформленими належним чином, платіжними дорученнями та реальністю господарських операцій позивача, у зв'язку з чим, позивачу неправомірно визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ і зменшена сума бюджетного відшкодування.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (які втратили чинність, але регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення).

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вказується, що ніяких повторних позапланових перевірок апелянт не проводив. Також, вказується, що позивач занизив податкове зобов'язання з ПДВ, формуючи податковий кредит на підставі нікчемних правочинів. Крім того, до перевірки не було надано актів вводу в експлуатацію обладнання, придбаного позивачем, і, тому, позивач неправомірно здійснив амортизаційні відрахування на це обладнання, що призвело до завищення валових витрат.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, Законом не передбачено право податкового органу на проведення повторної позапланової перевірки з питань правомірності розрахунку платником податків суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються в даній справі, відповідач у період з липня 2009 року по березень 2010 року проводив позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за: травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року (а.с.33-35 т.1).

Таким чином, перевірка достовірності розрахунку суми бюджетного відшкодування у 2009 році вже була проведена податковим органом і, тому, висновки суду першої інстанції про неправомірність повторної перевірки з цього питання є правильними.

Згідно з описовою та мотивувальною частинами акта перевірки (а.с.15-20 т.1), під час перевірки досліджувалось питання правомірності амортизаційних відрахувань, проте взагалі не досліджувались питання правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування, податкового кредиту та податкових зобов'язань і, тому, не вбачається з яких підстав в резолютивній частині акта викладений висновок про порушення позивачем ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року (а.с.12 т. 2), підтверджена правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень і травень 2009 року.

Постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року (а.с.15,20 т. 2) підтверджена правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень та листопад 2009 року.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року: №0033262360/0 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 95 877 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 47 939 грн. та №0332723600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 334 434 грн. підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0033252360/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6 141 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 803 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону (пп.5.2.10 п.5.2).

Згідно з пп.8.1.2, 8.3.5, 8.7.1 ст. 8 Закону - амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 (пп.8.2.2 Закону), ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав обладнання для виготовлення штучного каменю і металопластикових виробів та до введення його в експлуатацію здійснював амортизаційні відрахування на нього, що відповідає вищенаведеній нормі пп.8.3.5 ст. 8 Закону, яка передбачає, що невведення в експлуатацію обладнання, придбаного підприємством, не є перешкодою для здійснення амортизаційних відрахувань

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0033252360/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6 141 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 803 грн. є необґрунтованим, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 квітня 2012 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: