Ухвала суду № 23823962, 03.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6933/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Бітова А.І.

суддів -Милосердного М.М.

-Ступакової І.Г.

при секретарі -Гарник А.С.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозберігаючих технологій" -Савастикова В'ячеслава Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозберігаючих технологій" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Центр енергозберігаючих технологій" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області (далі ДПІ у м. Южному) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року №0003252310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 47 915 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржене рішення мотивовано висновками відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Укр Пласт Ресурс". На думку позивача, ці висновки є такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року адміністративний позов ТОВ "Центр енергозберігаючих технологій" до ДПІ у м. Южному Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року №0003252310 задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області від 23 серпня 2011 року №0003252310, яким ТОВ "Центр енергозберігаючих технологій" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 47 915 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Южному ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Южному, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно п.п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79, п.82.2 ст. 82 ПК України на підставі наказу від 11 липня 2011 року №211 виданого ДПІ у м. Южному, головним державним податковим ревізор-інспектором сектору ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Южному Ковальовою М.О. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Центр енергозберігаючих технологій", з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ "Укр Пласт Ресурс" за квітень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Южному складено акт №381/50/23-1007/33762208 від 22 липня 2011 року, у висновку якого зазначено, що ТОВ "Центр енергозберігаючих технологій" порушено п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, неправомірно завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 47 914 грн. в квітні 2011 року та порушено ч.1, 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658 та ст. 664 ЦК України, недодержано вимоги зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Укр Пласт Ресурс".

На підставі акта перевірки, а також згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст. 123 ПК України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003252310 від 23 серпня 2011 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 47 914 грн. та штрафну (фінансову) санкцію сумі 1 грн.

На акт перевірки позивачем було подано заперечення №292 від 28 липня 2011 року, але листом №11288/10//23-1009 від 04 серпня 2011 року ДПІ у м. Южному, висновок про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Центр енергозберігаючих технологій" було залишено без змін.

Позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ "Укр Пласт Ресурс", а саме: в квітні 2011 року уклав угоду про продаж товару, договір №075 від 15 квітня 2011 року. Факт сплати позивачем грошових коштів за вищезазначеними договором підтверджується платіжним дорученням №122 від 28 квітня 2011 року.

Виконання умов вищезазначеної угоди підтверджується видатковою накладною №51 від 28 квітня 2011 року, специфікацією до договору купівлі-продажу.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що реальність настання правових підстав за вказаним правочином підтверджується наказом позивача №13-К від 27 квітня 2011 року про відрядження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до м. Миколаєва для отримання ізоляційних матеріалів згідно договору від 15 квітня 2011 року, подорожнім листом №200723 від 28 квітня 2011 року на автомобіль ГАЗ 22171, товаротранспортною накладною від 28 квітня 2011 року, посвідченням про відрядження та договором оренди легкового вантажно-пасажирського автомобіля.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 193, 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Южному вказується, що позивач неправомірно формував податковий кредит, оскільки факт надмірної сплати податку контрагенту - ТОВ "Укр Пласт Ресурс" недоведений, у зв'язку з чим грошове зобов'язання визначено позивачу обґрунтовано.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

З матеріалів справи вбачається, що виконання договору від 15 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Укр Пласт Ресурс" підтверджується наступними документами: платіжним дорученням №122 від 28 квітня 2011 року, видатковою накладною №51 від 28 квітня 2011 року, специфікацією до цього договору, а також наказом №13-К від 27 квітня 2011 року про відрядження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до м. Миколаєва для отримання ізоляційних матеріалів згідно з договором, подорожнім листом №200723 від 28 квітня 2011 року на автомобіль ГАЗ 22171, товаротранспортною накладною від 28 квітня 2011 року, посвідченням про відрядження та договором оренди легкового вантажно-пасажирського автомобіля.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Юному Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвалу апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 квітня 2012 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: