Ухвала суду № 23823814, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-1888/10/2170

Категорія:5.1.1Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Золотнікова О.С.судді -Осіпова Ю.В.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Новий дім" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Новий дім»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні та просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.10.2009 р. № 0005811502/0, прийняте на підставі акту від 4 вересня 2009 року № 2568/15-2/31390524 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Вказаним податковим повідомленням-рішенням підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 445 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 280,00 грн., всього - 467 880 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з вказаною постановою Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу, в який вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову .

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися .

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі : відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб , які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату , час і місце судового розгляду.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних обставин:

Судом першої інстанції було встановлено , що 04.09.2009 року державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні ОСОБА_4 проведено камеральну перевірку податкової декларацій з податку на додану вартість ПП "НОВИЙ - ДІМ" (31390524) ІПН 313905221035, поданої за червень 2009 року .

За результатами перевірки було складено акт № 2568/15-2/31390524 від 04.09.2009 року, в якому було встановлено, що за результатом звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету сума у розмірі 445600 грн.

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція у м. Херсоні прийняла :

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2009 року № 0005811502/0 ,яким за порушення п.п.7.2.3,7.2.6. п.7.2,п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року зі змінами та доповненнями( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) визначила позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 467880,00грн, з яких: за основним платежем 445600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -22280,00 грн.;

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України.

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від

звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: { Абзац перший

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 } придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).{ Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи

митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). { Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього

правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек,

інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до

складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання

податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними

стандартами; { Абзац п'ятий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2642-IV від 03.06.2005 }

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг),

загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). { Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 644/97-ВР від 19.11.97; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції було встановлено , що позивач надав відповідачеві декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 р., за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України з ПДВ. За поданою декларацією позивач задекларував своє право на податковий кредит червня 2009 р. за рядком 10.1 Декларації у сумі 445 600 грн. Відповідач при досліджені червневої декларації позивача з ПДВ встановив, що до складу податкового кредиту червня 2009 року було включено податкові накладні, складені ПП «Вісконс»на поставку пшениці у серпні-жовтні 2006 р., на загальну суму ПДВ 445 600 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 -III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судом першої інстанції було встановлено , що позивач при подачі декларації з ПДВ за червень 2009 року виправив помилки, які він допустив при складанні декларації з ПДВ за серпень, вересень та жовтень 2006р.

Законодавством України платникові податків надана можливість виправляти помилки шляхом надання нового розрахунку податкових зобов'язань за той період за який виявлено галки або включити виявлені помилки до податкової звітності наступної за виявленням помилок. Зазначені зміни повинні проводитись в межах строку давності, та у порядку встановленому для податкових декларацій. Крім того, при внесені змін до податкової звітності платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 відсотків від заниженого таким чином податкового зобов'язання.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що для внесення виправлень у результаті виявлення реалізованого права на податковий кредит платникові податків достатньо надати податковому органу уточнюючу декларацію з ПДВ або включити ПДВ до складу податкового кредиту будь-якої наступної декларації з ПДВ з урахування строків давності.

Порядок складання декларацій з податку на додану вартість та уточнення її показників визначений наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05. 1997 р. N 166, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 09.07. 1997 р. за N 250/2054. За Наказом № 166 коригування податкового кредиту у разі самостійного виявлення помилок відображається у рядках 16 та 16.1. Декларації з ПДВ з наданням розшифровки проведених уточнень.

Судом першої інстанції було встановлено , що позивач при проведені уточнень показників декларацій за серпень-жовтень 2006р. у червні 2009 року не дотримався встановленого порядку проведення цього уточнення та порушив вимоги наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,щодо наявності підстав для задоволення позову, із врахуванням того, що податкове повідомлення-рішення від 01.10.2009 року № 0005811502/0 було прийняте з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), так як законодавство дозволяє платникові податку збільшувати податковий кредит у будь-якому періоді у межах стоків давності при виявлені помилки, яка полягає у виявлені нереалізованого права на податковий кредит, а відображення збільшення податкового кредиту не за тим рядком декларації, не може впливати на загальний розмір податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ цього податкового періоду.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: