Ухвала суду № 23812743, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м. Київ К-57140/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009

у справі № 2а-30994/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Декор Класік»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Декор Класік»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Декор Класік») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) від 28.08.2008 №0000501600/0, від 18.09.2008 №0000501600/1, від 29.10.2008 №0000501600/2 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 27407,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за грудень 2007 року, січень 2008 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 19.08.2008 №865/16-011/33206139.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм п.п.7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість», а саме -зайве віднесення до податкового кредиту за грудень 2007 року, січень 2008 року ПДВ на загальну суму 27407,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2008 №0000501600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 27407,00 грн.

З метою доведення до платників податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2008 №0000501600/1 на таку ж саме суму.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.08.2008 №0000501600/0 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0000501600/2 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 27407,00 грн.

Зазначені штрафні (фінансові) санкції відповідно до акту перевірки відповідачем застосовані у зв'язку з тим, що позивач неправомірно визначив суму бюджетного відшкодування внаслідок застосуванням підприємством в грудні 2007 року нульової ставки при експорті продукції власного виробництва (тканина меблева, офісна) контрагенту ТОВ «Вентспілс».

Судами встановлено, що відповідач не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних позивача з підстав того, що контрагент позивача ТОВ «Вентспілс»не знаходиться за юридичною адресою, що не дає змоги здійснити перевірку вказаного підприємства та підтвердити включення сум то податковим накладним до податкових зобов'язань та визначити надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Вентспілс»відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з грудня 2007 року по січень 2008 року були надані відповідачу податкові накладні, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному законодавству.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заявлена до бюджетного відшкодування позивачем сума податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі 110039,00 грн., за січень 2008 року у сумі 205508,00 грн. є обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис) С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова