Ухвала суду № 23812750, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м. Київ К-49709/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009

у справі № 2а-8981/08

за позовом Приватного підприємства «Куп'янський комбікормовий завод»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Куп'янський комбікормовий завод»(далі по тексту -позивач, ПП «Куп'янський комбікормовий завод») звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту -відповідач, Куп'янська ОДПІ Харківської області) від 01.09.2008 №0000612310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.09.2008 №0000612310/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ ПТФ «Антрацит»за період з 01.07.2005 по 30.09.2005, за результатами якої був складений акт перевірки від 26.08.2008 №1195/23-03288817.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем було включено до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), в вересні 2005 року витрати в сумі 68333,00 грн. та відобразило в р.04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства, пов'язані з придбанням соняшника відповідно до угоди поставки від 30.08.2005 №33 та видаткової накладної від 30.08.2005 АТ-0000030 в кількості 61,1 т на суму 82000,02 грн., в т.ч. ПДВ 13666,67 грн. у ТОВ ПТФ «Антрацит», що є нікчемним правочином у зв'язку з визнанням статуту ТОВ ПТФ «Антрацит»недійсним з моменту реєстрації -28.07.2004 рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2005 по справі №2-3984/2005 в результаті чого занижено податок на прибуток за Ш квартал 2005 року - 17083 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2008 №0000612310/0, яким позивачу було покладено податкове зобов'язання на суму 25624,50 грн. із яких 17 083,00 грн. - основний платіж та 8 541,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п .5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів(послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна та такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів(послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що у своїй господарський діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ ПТФ «Антрацит»(договір поставки соняшника від 30.08.2005 №33).

Крім цього, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, щодо неправомірності застосування відповідачем до вищенаведених договорів між позивачем та ТОВ ПТФ «Антрацит»положень Цивільного кодексу про нікчемність угод, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судами вірно зазначено, що доводи відповідача про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ ПТФ «Антрацид»з реєстру платників податку на додану вартість та скасування установчих документів спростовуються наступним.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважають достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами встановлено, що реєстрація ТОВ ПТФ «Антрацид», як платника податку на додану вартість на момент виконання господарської операції не була анульована, оскільки реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано 12.05.2006, а договір постановки був укладений та виконаний -30.08.2005.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідачем є неправомірне та необґрунтоване.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді (підпис) С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова