Постанова № 23796292, 03.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012 р. справа №4/5014/192/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Бойко І.А.суддів: при секретарі:Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О. Ісаковій А.В.за участю представників сторін: від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієвена рішення господарського суду Луганської області від12.03.2012 року (повний текст підписаний 16.03.2012р.) по справі№ 4/5014/192/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м.Ровенькипростягнення 539595грн. 67коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве (далі по тексту -ТОВ «Ставр») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки (далі по тексту -ДП «Ровенькиантрацит») про стягнення 539595грн. 67коп., у тому числі суми заборгованості в розмірі 367867,20грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 133903,66грн., 3% річних в розмірі 37824,81грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі № 4/5014/192/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в наданому позивачем акті звірки розрахунків відсутній підпис керівника підприємства відповідача, а головний бухгалтер відокремленого підрозділу «ЦЗФ «Комендантська»ДП «Ровенькиантрацит»не має повноважень щодо визнання кредиторської заборгованості, тому він не прийнятий судом як доказ визнання боргу та як підстава для переривання терміну позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Ставр»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі № 4/5014/192/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є передчасним, оскільки суд припустився неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, відповідно до ст.104 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Позивач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2005р. між Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донекологія-2»(Підрядник) був укладений договір підряду за № 15-1428гп/65 (далі за текстом -договір підряду).

Згідно умов договору підряду та додаткової угоди від 30.03.2006р. до нього, Підрядник зобов'язався виконати передбачену договором частину технологічних робіт, пов'язаних із транспортуванням та складуванням технологічної породи, чищенням обочин технологічної дороги, розробкою відходів вуглезбагачення, що є власністю Замовника.

В пункті 9.1. договору підряду передбачено, що він діє з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

Згідно пункту 5.1. договору підряду (в редакції додаткової угоди від 30.03.2006р.), вартість виконаних Підрядником робіт визначається на підставі договірної ціни та доданих до неї локальних кошторисів, калькуляцій, узгоджених сторонами, та орієнтовно становить 21522тис.грн., в тому числі ПДВ - 3587тис.грн.

Підрядник та Замовник, відповідно до пункту 5.2. договору підряду, щомісячно складають та підписують двосторонній акт виконаних робіт, що є підставою для проведення розрахунків, які проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника (п.5.3. договору підряду).

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Донекологія-2»підрядних робіт за договором підряду підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 2 за травень 2007р. (а.с. 18, 21), підписаних сторонами договору 31.05.2007р. без заперечень та зауважень, та скріплених печатками обох сторін. Згідно вказаних актів, загальна вартість виконаних у травні 2007р. підрядних робіт становить 367867,20грн. (132307,20 + 235560,00).

В порушення статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України відповідач взяті зобов'язання належним чином не виконав, за виконані роботи у повному обсязі у встановленому договором підряду порядку не розрахувався.

01 липня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донекологія-2»(Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ставр»(Новий кредитор) був укладений договір поступки права вимоги (цесії) за № 01/07-08 (далі за текстом -договір поступки), за умовами якого, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги з ДП «Ровенькиантрацит»(Боржник) виконання зобов'язань в розмірі 367867,20грн., які виникли внаслідок проведення господарських операцій за договором підряду № 15-1428гп/65 від 27.12.2005р., укладеному між Боржником та Первісним кредитором.

Стаття 514 Цивільного кодексу України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «Ставр» в листі від 07.07.2008р за № 07/07-08 (а.с. 13) повідомило ДП «Ровенькиантрацит»про проведену, згідно договору поступки права вимоги (цесії) від 01.07.2008р. за № 01/07-08, поступку права вимоги заборгованості в розмірі 367867,20грн., що виникла за договором підряду № 15-1428гп/65 від 27.12.2005р., та повідомило про необхідність виконання договірних зобов'язань. Зазначений лист отриманий відповідачем 18.07.2008р., про що свідчить відповідна відмітка на листі.

Отже, зважаючи на те, що семиденний строк для погашення заборгованості сплинув 29.07.2008р., з 30.07.2008р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно визначено, що кредитором та право набувачем при укладенні договору поступки були дотримані приписи чинного законодавства, а також те, що Новий кредитор належним чином повідомив Боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

До матеріалів справи долучений акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.05.2010р. (а.с. 24), який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками та із якого вбачається, що заборгованість відповідача за договором підряду становить 367867,20грн.

Посилаючись на підписання акту звірки розрахунків, скаржник стверджує, що перебіг строк позовної давності, згідно приписів ст.264 Цивільного кодексу України, почався заново і спливає лише 19.05.2013р., а тому наполягає на задоволенні позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції стосовно неприйняття акту звірки як підстави для переривання строку позовної давності, виходить з наступного:

Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалось раніше, позивач листом від 07.07.2008р. повідомив відповідача про проведену поступку права вимоги заборгованості в розмірі 367867,20грн., що виникла за договором підряду № 15-1428гп/65 від 27.12.2005р. Зважаючи на отримання відповідачем зазначеного листа 18.07.2008р., семиденний строк для погашення заборгованості сплинув 29.07.2008р., а початок перебігу строку позовної давності почався з 30.07.2008р. При цьому, позов подано 20.01.2012р.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ «Ставр»та ДП «Ровенькиантрацит»ОП «ЦЗФ «Комендантська»19.05.2010р. був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким сторони засвідчили наявність станом на 19.05.2010р. непогашеної відповідачем заборгованості за договором № 01/07-08 від 01.07.2008р. в розмірі 367867,20грн.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-053-2-4/4390 від 03.12.2001р., акт звірки розрахунків є підставою для перерахування коштів.

Частинами 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Приймаючи до уваги той факт, що підписання акту звірки розрахунків свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем за виконані роботи на зазначену в ньому суму, судова колегія вважає, що строк позовної давності у даному випадку почався заново з 19.05.2010р.

Посилання місцевого господарського суду на те, що головний бухгалтер відокремленого підрозділу «ЦЗФ «Комендантська»ДП «Ровенькиантрацит»не має повноважень щодо визнання кредиторської заборгованості від імені ДП «Ровенькиантрацит»(юридичної особи), а такі повноваження має лише керівник підприємства -генеральний директор ДП «Ровенькиантрацит», судова колегія вважає хибними, з огляду на наступне:

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004р. № 336 «Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.

Згідно наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.1998р. № 148/234/383, затверджено форму акту звіряння розрахунків, згідно якої підписання такого акту керівниками підприємств (дебітора та кредитора) не вимагається.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 24.04.2007р. № 26/271, й Вищий господарський суд України у постановах від 15.09.2009р. № 8/39, від 27.02.2012р. № 20/5009/5311/11.

Отже, сам по собі акт звірки взаєморозрахунків є документом, що фіксує проведені господарські операції, а підписання акту звірки уповноваженою особою є дією, яка свідчить про визнання боржником свого боргу.

Тому судова колегія, приймаючи той факт, що чинним законодавством не встановлена обов'язковість підписання акту звірки керівниками підприємств, дійшла висновку, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків від 19.05.2010р. складений та підписаний належною посадовою особою та є належним доказом, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, та є підставою для переривання строку позовної давності.

Таким чином, позивачем на час звернення із позовом до суду не був пропущений строк позовної давності для захисту порушених прав.

Як зазначалось раніше, матеріалами справи підтверджений факт виконання Підрядником (ТОВ «Донекологія-2», право вимоги від якого перейшло за договором поступки до ТОВ «Ставр») підрядних робіт за договором підряду на загальну суму 367867,20грн.

Однак, відповідачем не виконаний обов'язок по оплаті виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим за ним нараховується заборгованість за договором підряду перед позивачем.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості, судова колегія апеляційної інстанції вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 367867,20грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 133903,66грн. та 3% річних в розмірі 37824,81грн.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок інфляційних втрат, у відповідності з вимогами листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", та розрахунок 3% річних за період з 30.07.2008р. по 01.01.2012р., судова колегія визнала їх вірними, а тому, зважаючи на доведеність факту наявності заборгованості відповідача за договором підряду, вищезазначені вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого висновки, викладені в оспорюваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ в першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі № 4/5014/192/2012 -скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве -задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2012р. по справі № 4/5014/192/2012 -скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки про стягнення 539595грн. 67коп., у тому числі суми заборгованості в розмірі 367867,20грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 133903,66грн., 3% річних в розмірі 37824,81грн. -задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки (94700, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Комуністична, 6; ЄДРПОУ 32320704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр»м.Єнакієве (86406, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Марата, 1; ЄДРПОУ 32287112) суму заборгованості в розмірі 367867,20грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 133903,66грн., 3% річних в розмірі 37824,81грн.; витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 10791,91грн.; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5396,00грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна

Надруковано 5 прим.:

1 -позивачу

1 -відповідачу

1 -у справу

1 -ДАГС

1 -ГСЛО