Постанова № 23796299, 03.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012 р. справа №24/5009/4452/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.За участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 13.02.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцькна рішення господарського суду Запорізької області від26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.)у справі№24/5009/4452/11 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцькпроусунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»виселитися із нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2У судовому засіданні 04.04.2012р. оголошувалась перерва до 25.04.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцьк, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»виселитися з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.) у справі №24/5009/4452/11 задоволено позовні вимоги, присуджено усунути перешкоди Приватному підприємцю ОСОБА_5 у користуванні майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина»виселитися з нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Приватного підприємця ОСОБА_5, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не вносилась орендна плата за договором оренди №01/05/07 від 30.05.2007р. більше ніж протягом трьох місяців підряд, у зв'язку з чим позивач керуючись положеннями ст.782 Цивільного кодексу України претензією від 04.05.2011р. відмовився від договору оренди і вимагав повернути орендоване приміщення. Відповідач претензію позивача залишив без відповіді, в добровільному порядку орендовані ним приміщення не звільнив, акт приймання-передачі не надав, тобто він неправомірно, без будь-яких правових підстав продовжує користуватися майном, що було орендоване за договором від 30.05.2007р., який припинив свою дію. За таких обставин позовні вимоги визнані судом обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. у справі №24/5009/4452/11 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суду першої інстанції слід було припинити провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2011р. припинено провадження у справі №6/5009/3218/11 за позовом ПП ОСОБА_5 до ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»в особі Запорізької філії про усунення перешкод у користуванні приміщенням, тобто є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував домовленість сторін про порядок врегулювання спірних питань по виконанню умов договору №01/05/07 від 30.05.2007р., а саме третейське застереження передбачене п.9.1. цього договору, та не припинив провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно право власності на спірне майно належить позивачеві та чи вправі він звертатись до суду із цим позовом, а також безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що відносини щодо тимчасового платного користування спірним нежитловим приміщенням виникли та існували між сторонами на підставі договору оренди №01.05.07 від 01.05.2007р. (який рішенням господарського суду Запорізької області від 14.07.2009р. у справі №14/134д/09-13/238д/09 визнано недійсним) та, що інших договорів щодо оренди приміщень між позивачем та відповідачем не укладалось, зокрема договору №01.05.07 від 30.05.2007р., на який посилається позивач.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. скасовано, провадження у справі №24/5009/4452/11 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. скасовано, а справу №24/5009/4452/11 передано на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується, що до ухвалення місцевим господарським судом рішення по суті вимог відповідач не звертався з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України. Отже, після звернення позивача до нього з даним позовом, не наполягав на вирішенні спору саме третейським судом, що не надавало компетентному суду права відмовити сторонам спору у здійсненні судочинства компетентним судом.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2012р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.) у справі №24/5009/4452/11.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник також посилався на те, що він жодним чином не порушував право позивача на користування нежитловим приміщенням по вул. Діагональній, 5 у м. Запоріжжя. Так, про відсутність відповідача за цією адресою свідчать договір суборенди нежитлового приміщення від 09.01.2009р., укладений між Приватним підприємством «АРТ-Ко»та Запорізькою філією ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»з метою розміщення суборендарем офісу за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, загальною площею 261кв.м., а також Довідка Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №2147/23-34572249 від 15.07.2009р., згідно якої фактичною адресою Запорізької філії ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»є м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.

Про залучення цих документів до матеріалів справи відповідач заявив відповідне клопотання, в якому посилався на те, що внаслідок ліквідації Запорізької філії ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»більшість фінансових документів та документів господарської діяльності передано на знищення або до архіву на зберігання, тому він був змушений звертатись до суборендодавця та податкової за копіями договору та довідки.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України судовою колегією вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки апеляційний суд не вважає причини неподання цих документів суду першої інстанції поважними та такими, що не залежали від заявника, отже вони не приймаються до уваги під час перегляду даної справи.

Крім того, скаржник у додаткових поясненнях зазначив, що як підставу для укладення та підписання з боку позивача договору оренди приміщення по вул. Діагональній, 5 у м. Запоріжжя у тексті самого договору вказано договір управління нерухомим майном від 12.12.2007р., який за приписами ст.1031 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Із копії договору управління майном від 12.02.2007р., що наявна в матеріалах справи, вбачається, що при укладенні договору його сторонами не було дотримано вимог щодо його форми та договір укладено в простій письмовій формі. Таким чином, договір управління майном від 12.02.2007р., який використаний як підстава для укладення договору оренди, є нікчемним, а недійсність цього договору свідчить про відсутність у позивача права на укладення договору оренди нежитлового приміщення та звернення до суду з позовом щодо захисту порушеного права.

У запереченнях на апеляційну скаргу (арк. спр. 7-9, 68-70 том 2) позивач зазначив, що позовні вимоги обґрунтовано договором оренди приміщення №01.05.07 від 30.05.2007р., умови якого відповідач порушив. Право позивача на укладання цього договору та звернення із позовом про усунення перешкод у користуванні майном підтверджується договором управління нерухомим майном від 12.02.2007р., що був укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, який є власником трьохповерхового адміністративно-побутового корпусу, інв.№2, літ.Ж-3, загальною площею 668,3кв.м. Вказане майно, як дві однакові окремі частини (площі яких після проведення реконструкції складають по 325кв.м. кожна), було передано позивачем, як управителем, відповідачу в оренду за договорами №01.05.07 від 01.05.2007р. та №01.05.07 від 30.05.2007р. Втім, відповідач намагається ввести суд в оману стосовно того, що відносини між сторонами існували лише на підставі договору оренди від 01.05.2007р., оскільки частину приміщень відповідачем було звільнено, внаслідок визнання судом цього договору недійсним. Також позивач вказав, що наразі постійно діючий третейський суд при Українській Товарній біржі «Українська Товарна Біржа»(свідоцтво №3ПТС від 28.07.2005р.) припинив свою діяльність, що унеможливлює передачу спору на розгляд цього суду.

У судовому засіданні 25.04.2012р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Позивач та його представник у судове засідання 25.04.2012р. не з'явились, надіславши телеграму, в якій просили відкласти судовий розгляд на іншу дату у зв'язку з хворобою позивача та участю його представника в іншому судовому процесі.

Враховуючи ті обставини, що судовий розгляд у даній справі вже відкладався з метою надання сторонам можливості підготувати та висловити свої доводи, міркування, заперечення, надати оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи та які були оглянуті в судовому засіданні 04.04.2012р., що сторонами не заявлялось клопотання про продовження строку розгляду справи, а його не вистачає для належного повідомлення сторін про наступні дату та час судового засідання, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, а також, що явка сторін та їх представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі позивача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, пояснення та заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

30 травня 2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина»в особі директора Запорізької філії Волоха B.C. було укладено договір оренди приміщення №01/05/07, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа приміщення складає 325 кв.м. (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору, арк. спр. 6 том 1).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору, приймання-передача приміщення, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених представників сторін протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного договору, про що складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

У пункті 4.1. договору сторони визначили строк дії договору з 01.06.2007р. до 28.05.2010р.

Згідно з пунктом 5.2. договору орендар зобов'язаний провести розрахунки протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту приймання передачі. Повернення приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з уповноважених представників сторін і оформляється актом приймання-передачі.

Згідно пункту 9.1 договору будь-які спори щодо відносин, які витікають з даного договору або виникають у зв'язку з ним, підлягають кінцевому врегулюванню в постійно діючому третейському суді при Українській Товарній біржі «Українська Товарна Біржа»(свідоцтво № 3 птс з 28.07.2005 року видане Запорізьким обласним управлінням юстиції) згідно Регламенту цього суду третейським/(и) суддею (ями), які обираються згідно з цим Регламентом.

Відповідно до актів приймання-передачі до договору оренди №01/05/07 від 30.05.2007р. (скріплених печатками та підписаних уповноваженими представниками сторін) 01.06.2007р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 передав, а Запорізька філія ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»прийняла приміщення першого поверху загальною площею 105,0 кв.м та 25.06.2007р. - приміщення загальною площею 220,0 кв.м. на другому поверсі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 5, 7 том 1).

Як стверджує позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів понад трьох місяців, ФОП ОСОБА_5 звернувся до ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»з претензією від 04.05.2011р., в якій відмовився від договору оренди в порядку ст.782 ЦК України і вимагав повернути орендоване приміщення, проте вказана претензія залишена відповідачем без розгляду.

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»виселитися з нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПП ОСОБА_5

Як на правові підстави заявленого позову позивач посилався на ч.1 ст.319, ст.391, 525, 526, 629, 759 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Судовою колегією відхиляються доводи скаржника щодо наявності підстав припинення провадження у даній справі в порядку п.2 ч.1 ст.80 ГПК України або п.5 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки провадження у справі №6/5009/3218/11 було припинено в порядку п.5 ч.1 ст.80 ГПК України та рішення у цій справі не приймалось, та оскільки після звернення позивача із позовом та до прийняття рішення у справі №24/5009/4452/11 відповідач не наполягав на вирішенні спору саме третейським судом, отже відсутні підстави для відмови у здійсненні судочинства господарським судом, про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2012р.

Доводи скаржника щодо наявності лише одного договору оренди №01.05.07 від 01.05.2007р. спростовуються матеріалами справи, в яких наявні копії двох договорів оренди №01.05.07 від 01.05.2007р. та №01.05.07 від 30.05.2007р. (арк. спр. 6, 36-37 том 1) та оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні 04.04.2012р. Судовою колегією не встановлено підстав (припущень) вважати, що нанесення відбитку печатки Запорізької філії ТОВ «Континіум-Галичина»на ці документи відбулось в інший спосіб ніж оригіналом печатки; що наявний на документах підпис директора Волоха В.С. нанесений на папір за допомогою технічних приладів або належить іншій особі. Одночасно, відповідачем не подано доказів того, що на час вчинення цих договорів печатка філії вибувала з її володіння, знаходилась у неуповноважених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли в зв'язку зі зверненням позивача за захистом його майнових прав від їх порушення відповідачем. Для правильного розгляду даного спору суду належить на підставі належних та допустимих доказів встановити зміст та підстави виникнення майнових прав сторін даного спору на спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Стаття 391 ЦК України, на яку посилається позивач у своєму позові, надає право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р., кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особливістю подання позову в порядку ст.391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Стаття 761 ЦК України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору оренди приміщення №01/05/07 від 30.05.2007р. позивач не був ані власником спірного майна, ані особою, якій належало право на укладання такого договору, а власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 був ОСОБА_8 згідно витягу ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації №4313024 від 02.08.2004р. (арк. спр.118 том 1).

Так, відповідно до умов договору оренди приміщення №01/05/07 від 30.05.2007р. та пояснень позивача, які наявні в матеріалах справи, правовою підставою для передачі позивачем належного ОСОБА_8 на праві власності нежитлового приміщення в оренду відповідачеві вказано договір управління нерухомістю майна б/н від 12.01.2007р.

В матеріалах справи відсутня копія договору управління нерухомістю майна б/н від 12.01.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2007р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (управитель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (установник майна) було укладено договір управляння нерухомим майном, за умовами якого установник управління передає управителеві нерухоме майно в оперативне управління, а управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах управління (пункт 1.1. договору, арк. спр.120 том 1).

Відповідно до пункту 1.2. договору, під нерухомим майном розуміється, зокрема, приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (літ.Ж-3, інв. №2). У пункті 5.1. цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання.

В матеріалах справи відсутні докази нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації відповідним органом у порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002р. №7/5.

Таким чином, договір управління неруховими майном від 12.02.2007р. був укладений між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 в простій письмовій формі.

Інститут управління майном є способом здійснення прав на чуже майно з визначеною метою, правила якого закріплені в главі 70 ЦК України.

Згідно ст.1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

З аналізу наведеної норми вбачається, що договір управління майном не передбачає виникнення права власності у довірчого управителя, оскільки власник передає не свої правомочності, а можливість їх реалізації.

Відповідно до ст.1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Згідно ст.1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі, а договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тобто законом передбачені підвищені вимоги для договорів управління нерухомим майном.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч.2 ст.220 ЦК України).

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, який у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. №9 роз'яснив, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

За таких обставин, договір управління нерухомим майном від 12.02.2007р. не є укладеним і не створює прав та обов'язків для його сторін - ФОП ОСОБА_5 (управитель, позивач) та ОСОБА_8 (власник майна).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він відповідно до ст.761 ЦК України є власником або уповноваженим на укладання договору оренди нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, як орендодавець, не мав право укладати договір оренди приміщення №01/05/07 від 30.05.2007р., а тому відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України є підстави для визнання цього договору недійсним, як такого, що вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Між тим, в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду приймаючи рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно положень ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Стаття 101 ГПК України встановлює межі перегляду справи, а стаття 103 цього Кодексу визначає повноваження апеляційного суду. Водночас, коли апеляційний суд виносить нове рішення, він користується правами, визначеними ст.83 ГПК України.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

Правові наслідки недійсності правочину врегульовані статтею 216 ЦК України. Наведеною нормою встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (п.1 ст.216 ЦК України). Якщо у зв'язку із вчиненням недійсності правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (п.2 ст.216 ЦК України).

Як вбачається з реєстрів кредитових платежів (арк. спр. 13) орендну плату за договором оренди приміщення №01/05/07 від 30.05.2007р. отримував позивач -ОСОБА_5 В свою чергу, відповідач користувався цими приміщеннями, про що свідчать акти від 01.06.2007р. та 25.06.2007р., за якими відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, а також відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі, яким би відповідач повернув орендовані приміщення. До того ж виходячи з умов пункту 4.1. договору та претензії від 04.05.2011р. наразі договір припинив свою дію.

Беручи до уваги, що визнання апеляційним судом договору №01/05/07 від 30.05.2007р. недійсним та наступне застосування передбачених ч.2 ст.216 ЦК України наслідків його недійсності не вплине на обсяг прав та обов'язків власника майна, який не є стороною цього договору та справи №24/5009/4452/11, що свідчить про відсутність у ОСОБА_8 об'єктивного правового інтересу в повернення сторін договору в первісне становище, суд не вбачає підстав для застосування положень п.1 ст.83 ГПК України, оскільки це не відновить порушених прав власника. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2011р. у справі №14/166, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.4, том І), фактичною підставою заявлених вимог позивач визначив невиконання відповідачем встановленого ст.785 ЦК України обов'язку негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі у разі припинення договору оренди (в межах даного спору -після припинення договору оренди №01/05/07 від 30.05.2007р. на підставі ст.782 ЦК України у зв'язку з відмовою орендодавця від нього).

Разом з цим, правовою підставою позову визначено положення ст.391 ЦК України, за якими власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, розглядаючи позовні вимоги у справі №24/5009/4452/11, суд повинен застосовувати приписи ч.1 ст.782 ЦК України з урахуванням положень ст.391 ЦК України.

Проаналізувавши приписи наведених норм в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що ігнорування факту відсутності у позивача повноважень розпоряджатись майном ОСОБА_8, в тому числі - передавати його в оренду відповідачу, в подальшому може створити умови для безпідставного застосування передбачених ч.2 ст.785 ЦК України санкцій у вигляді сплати орендодавцю неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення. Зокрема, встановлення за рішенням суду прострочення виконання ТОВ «Торговий дім «Континіум - Галичина»обов'язку повернути ФОП ОСОБА_5 орендоване майно в умовах відсутності в останнього правочиноздатності щодо укладення договору №01/05/07 від 30.05.2007р. може бути визначено підставою позову про стягнення неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, що фактично зумовить безпідставне збагачення за рахунок орендаря особи, яка за відсутності відповідних повноважень передала йому в користування майно.

Таким чином, звертаючись до суду в зв'язку з порушенням свого права на майно позивач зобов'язаний довести належними та допустимими доказами свої майнові права на це майно на момент звернення з позовом, оскільки право на негаторний позов належить власнику, який володіє річчю, але позбавлений можливості користуватись чи розпоряджатись нею. Такого обґрунтування підтвердженого належними та допустимими доказами позивачем не наведено.

За приписами ч.5 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, ст.2, ч.3 ст.3, ч.ч.1, 2, 3 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р.

В межах заявленого позову захист права власника нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном не може бути реалізований судом, втім означене не позбавляє власника звернутись із позовом про визнання договору оренди приміщення №01/05/07 від 30.05.2007р. недійсним з моменту його укладання та звільнення ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»приміщення та стягнення з ФОП ОСОБА_5 отриманої орендної плати.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод ФОП ОСОБА_5 у володінні та користуванні нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.) у справі №24/5009/4452/11 - скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду та відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на позивача, а також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцьк на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.) у справі №24/5009/4452/11 -задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2011р. (повний текст підписано 07.09.2011р.) у справі №24/5009/4452/11 -скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцьк про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»із нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 -відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина»(вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, 43010, ЄДРПОУ 32273623) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС