Постанова № 23793857, 04.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/11343/11 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій, скасування рішення від 07.07.2011 року, та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради (далі -КП «ДМБТІ») щодо відмови їй у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1; скасувати рішення реєстратора КП «ДМБТІ»Грищенка О.Г. про відмову їй у державній реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно; зобов'язати КП «ДМБТІ»провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 23.07.2009 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (обдаровувані) укладено договір дарування квартири, згідно якого дарувальник безоплатно передає у рівних частках у власність, а обдаровувані приймають у рівних частках у власність квартиру АДРЕСА_1. Даний договір 23.07.2009 року посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1140. Відсутність заборони відчуження квартири, яка є предметом цього договору, підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон від 23.07.2009 року. З метою реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, позивач звернувся до КП «ДМБТІ»із відповідним замовленням, проте відповідач рішенням від 07.07.2011 р. відмовив йому в проведенні державної реєстрації, посилаючись на те, що відповідно до листа Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.10.2010 року № 37828/10/17-03, заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності приватного підприємця ОСОБА_3 Позивач вважає зазначене рішення реєстратора протиправним, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року. Крім того, позивач зазначає, що станом на 29.10.2009 р. ОСОБА_3 не був власником вищевказаної квартири, а також, станом на 11.02.2011 р., згідно витягу № 30393504 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, будь-які заборони та арешти стосовно нерухомого майна, належного ОСОБА_3, відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що рішення про відмову в державній реєстрації прав є законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Також, 13.03.2012 р. представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За викладених обставин, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи.

23.07.2009 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (обдаровувані) укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1140, згідно п.1.1 якого, дарувальник безоплатно передає у рівних частках у власність, а обдаровувані приймають в рівних частках у власність квартиру АДРЕСА_1.

За замовленням позивача № 1/4255 від 24.12.2010 року, спеціалістом КП «ДМБТІ»у січні 2011 року була проведена поточна технічна інвентаризація квартири АДРЕСА_1.

19.05.2011 року ОСОБА_1 до КП «ДМБТІ»подано заяву (вхід. № 7657) щодо вжиття заходів для проведення державної реєстрації її права власності на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Листом заступника начальника КП «ДМБТІ»Пономарьова А.С. № 6996 від 15.06.2011 р., ОСОБА_1 запропоновано для оформлення замовлення на проведення державної реєстрації права власності на ? частину вищевказаної квартири звернутись до столу замовлень по вул. Барикадній, 15а з наданням повного пакету документів.

З метою реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, 30.06.2011 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до КП «ДМБТІ»з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23.07.2009 року. До заяви було додано техпаспорт, а також договір дарування від 23.07.2009 року.

07 липня 2011 р. реєстратором КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради Грищенко О.Г. прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, з посиланням на підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, яким передбачено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Дане рішення було обґрунтовано тим, що в процесі вивчення матеріалів реєстраційної справи встановлено, що згідно листа Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.10.2010 р. № 37828/10/17-3, заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності приватного підприємця ОСОБА_3

Не погодившись із зазначеним рішенням реєстратора, ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Проаналізувавши норми законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року № 1952-ІV (надалі -Закон № 1952), Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (надалі - Тимчасове положення), а також іншими нормативно-правовими актами.

Абзацем 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 1952 визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої

реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

У ч. 3 ст. 16 Закону № 1952 зазначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952, однією із підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є договори, укладені у порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення закріплено пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ Тимчасового положення, згідно яких, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Додатком 2 до Тимчасового положення визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, згідно п. 1 якого, до них відноситься договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності (зокрема, дарування).

Таким чином, наданий позивачем договір дарування від 23.07.2009 р. належить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у реєстрації за позивачем вказаного нерухомого майна на підставі пп.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення, що зафіксовані рішенням від 07.07.2011 року є неправомірними, оскільки подані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням та іншим нормативно-правовим актам, та дають змогу встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Щодо обґрунтовання відповідачем спірного рішення від 07.07.2011 р. тим, що в процесі вивчення матеріалів реєстраційної справи було встановлено, що згідно листа Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 29.10.2010 року № 37828/10/17-3 заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності приватного підприємця ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Листом від 29.10.2010 р. № 37828/10/17-3 на адресу начальника КП «МБТІ» м. Дніпропетровська, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська повідомила орган реєстрації про те, що приватний підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська та має заборгованість по податкам до бюджету. У зв'язку з цим, Лівобережна МДПІ просила надати інформацію про наявність у ОСОБА_3 нерухомого майна, а також, у разі наявності майна, згідно п.8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 20.12.2000 р., заборонити проводити будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебуває у власності вказаного підприємця.

Суд зазначає, що пунктом 8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», діючого на момент направлення Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська вищевказаного листа, передбачена реєстрація податкової застави. Так, платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до інформації Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 6514/10/10-1 від 24.02.2012 р., яка витребовувалась судом в ході розгляду справи, та долучена до матеріалів справи, податкова застава відносно майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не була зареєстрована ні на момент направлення Лівобережною МДПІ до КП «ДМБТІ»листа від 29.10.2010 р. № 37828/10/17-3, ні на час розгляду справи в суді.

Отже, лист Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 29.10.2010 р. № 37828/10/17-3 слід розцінювати виключно як запит на отримання інформації щодо наявності у ОСОБА_3 нерухомого майна, а пропозицію податкового органу, висловлену у вказаному листі, щодо заборони проведення будь-яких дій щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебуває у власності вказаного підприємця -виключно такою, що має рекомендаційний характер.

Зазначений висновок суду підтверджується також тим, що на даний час матеріали перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, за результатами якої складено акт № 8481/17-3/НОМЕР_1 від 20.10.2010 р., зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства, та донараховано останньому податкові зобов'язання в розмірі 956304,54 грн. (що і було підставою для направлення на адресу КП «ДМБТІ» листа про заборону відчуження майна), оскаржуються, що вбачається з інформації Лівобережної МДПІ № 6514/10/10-1 від 24.02.2012 р. На підтвердження даного факту, представником позивача також надано копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративого суду від 06.10.2011 року у справі № 2а/0470/5492/11, якою адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про скасування податкових-повідомлень рішень задоволено, та яка на даний час також не набрала законної сили.

Отже, податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_3 не були і не є узгодженими.

Стаття 24 Закону № 1952 визначає підстави та порядок відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Відповідно ч. 2 ст.19 Закону № 1952, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:

1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;

2) рішень судів, що набрали законної сили;

3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;

7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з наведеного вище, лист Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 29.10.2010 р. № 37828/10/17-3 не є підставою для здійснення державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно, більш того, даний лист в розумінні п.6 ч. 2 ст. 19 Закону № 1952 не є і актом ДПІ, оскільки згідно до п. 1 Роз'яснення голови Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р., акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Натомість, як вже зазначалося вище, зазначений лист ДПІ лише носив рекомендаційну функцію та функцію отримання інформації щодо наявності у платника податків нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі пп.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення. Відповідно, рішення відповідача від 07.07.2011 року про відмову ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно, з посиланням на пп.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення, підлягає скасуванню, оскільки прийняте всупереч вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мають для цього значення.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 19 Закону № 1952, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Згідно наданого позивачем у судовому засіданні витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 33755960 від 14.11.2011 р., вбачається, що постановою Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголоження заборони на його відчуження від 08.11.2010 р., накладено арешт на все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (зареєстровано у реєстрі 16.02.2011 р. за № 10838667).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

З матеріалів справи вбачається, що заяву від 30.06.2011 р. про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано позивачем після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (як зазначено вище, обтяження зареєстровані 16.02.2011 р.), а це, в свою чергу, згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952, є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Більш того, ст. 15 Закону № 1952 визначено порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зокрема, вказано, що державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно п.1.3 Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" (1878-17) та підключеними до Реєстру

прав власності на нерухоме майно.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства, а також встановлених обставин справи (зокрема, щодо наявності зареєстрованої у Реєстрі 16.02.2011 р. заборони відчуження у зв'язку з накладенням арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3), суд дійшов висновку про відсутність станом на час судового розгляду справи підстав для зобов'язання відповідача провести реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, оскільки такій реєстрації передують певні процедурні дії, повноваженнями щодо вчинення яких державою наділено відповідний орган - бюро технічної інвентаризації, підміняти який суд не може (зокрема, щодо встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, в тому числі і шляхом перевірки наявності обтяжень щодо відчуження нерухомого майна).

Відповідно, позовні вимоги в частині зобов'язання КП «ДМБТІ»провести державну реєстрацію ОСОБА_1 права власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, враховуючи висновки суду про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду справи не доведено правомірності своїх дій при прийнятті рішення від 07.07.2011 р. щодо відмови позивачці в державній реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі пп.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 -в частині визнання таких дій протиправними, та скасування оскаржуваного рішення, як такого, що станом на час його винесення прийняте за відсутності законних підстав.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст. ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі п.п.3.5.4 п.3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.

Скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Грищенко О.Г. від 07.07.2011 р. про відмову ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна