Постанова № 23793853, 03.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4422/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Башкєєвої А.О., Яковенко С.М.

представник відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», звернувся до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000021742, яким визначена сума грошового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 88 грн. 23 коп., в тому числі за основним платежем 70,58 грн., та штрафними санкціями - 17,62 грн.,

- податкового повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000012210, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість в розмірі 1 048 967,50 грн., в тому числі за основним платежем 951 838,0 грн., штрафними санкціями - 97 129,50 грн.,

- податкового повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000022210, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 673 573 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем 1 487 750 грн., та штрафних санкцій 185 823 грн. 75 коп.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю висновків податкового органу, зроблених за результатами перевірки, вимогам законодавства України, їх необґрунтованістю та непідтвердженістю документально. В судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов, зазначивши в обґрунтування, що всі первинні документі, що підтверджують здійснення позивачем із контрагентами правочинів, є в наявності, як-то договори, акти приймання-послуг, накладні, платіжні документи, а невиконання обов'язку по переданню документів щодо якості, характеристики товару не може розглядатися як підстава для визнання договору недійсним. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.11 позов ТОВ «Техпоставка» до позивача про визнання договору недійсним залишився без задоволення. Також представниками позивача зауважено, що висновки стосовно завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010р. на суму 1 814 839 грн. та у 1 кварталі 2011р. в розмірі 124 422 грн. взагалі є безпідставними та необґрунтованими жодними доказами. Крім того, позивачем звернуто увагу суду на те, що ним не була застосована соціальна податкова пільга ОСОБА_3 у січні 2011р., отже висновки відповідача з цього приводу є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, правом участі в судовому засіданні, призначеному на 24.04.12, не скористався, свого уповноваженого представника не направив, поважність причин неявку суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить Розписка про вручення податковому органу ухали суду від 18.04.12, позовної заяви з додатками та уточненим адміністративним позовом, інформації про права та обов'язки. Вимоги ухвали суду від 18.04.12 відповідачем - суб'єктом владних повноважень не виконані.

Зважаючи на приписи ч.2 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутністю належним чином повідомленого відповідача - суб'єкта владних повноважень за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач пройшов передбачену процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи (ідентифікаційний код 33576615), взятий на облік платників податків Марганецькою ОДПІ (а.с.35), має статус платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №03848743 (а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Марганецької ОДПІ в період з 10.02.12 по 23.02.12 та з 24.02.12 по 01.03.12 на підставі направлень від 10.02.12, п.75.1. ст.75, ст. 77 та 82 глави 8 ПКУ, наказу від 30.01.12 №47 та плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «БК Січеслав». Результати перевірки оформлені актом від 07.03.12 №159/230/33576615.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 з урахуванням п. 1.32 ст. 1 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п.135 ст. 135, пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням п.14.1.36 ст. 14, пп. 159.1.2 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 505 458 грн., у тому числі за IV квартал 2010 р. в сумі 760 599 грн., за I квартал 2011 р. в сумі 332 333 грн., за II квартал 2011 р. в сумі 343 165 грн., III квартал 2011 р. в сумі 169 702 грн., за IV квартал 2011 р. завищено в сумі 100 741 грн.;

- пп.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 187.1 а) п. 187.1. ст. 187, п.198.3, 198.6 ст. 198, з урахуванням п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу Україні, що призвело до зниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 951 838 грн., у тому числі жовтень 2010 р. в сумі 55 236 грн., за листопад 2010 р. в сумі 62 746 грн., за грудень 2010 р. в сумі 122 966 грн., за січень 2011 р. в сумі 3 129 грн., за березень 2011 року в сумі 230 907 грн., за травень місяць 2011 р. в сумі 194 058 грн., за червень 2011 р. в сумі 135 230 грн. та за липень 2011 р. в сумі 147 566 грн.; пп.169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України - в сумі 70,58 грн., у тому числі за січень 2011 року 70,58 грн.

Наведені висновки зроблені у зв'язку із відсутності у позивача, на думку відповідача, документів, що засвідчують рух, умови транспортування та зберігання сировини, а також інших первинних документів, відсутністю умов, необхідних для здійснення у відповідні строки послуг, а саме: кваліфікований персонал, транспортні засоби для перевезення давальницької сировини, приміщення для її зберігання тощо, що вказує на непідтвердженість факту отримання позивачем послуг від ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит». Висновок щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів найманому працівнику зроблений відповідачем у зв'язку із застосуванням позивачем, на думку податкового органу, соціальної податкової пільги ОСОБА_3 без відповідної заяви найманого працівника.

З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи його висновки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000021742, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 88 грн. 23 коп., в тому числі за основним платежем 70,58 грн., та штрафними санкціями - 17,62 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000012210, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість в розмірі 1 048 967,50 грн., в тому числі за основним платежем 951 838,0 грн., штрафними санкціями - 97 129,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 №0000022210, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 673 573 грн.75 коп., в тому числі за основним платежем 1 487 750 грн., та штрафних санкцій 185 823 грн. 75 коп.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (виконавець) та ТОВ «Техпоставка» (замовник) укладений договір від 04.01.10 №У-2/10, за змістом якого позивач зобов'язується виконати роботи по різанню метала на заготівки, паяння, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та надані позивачем послуги з оформленням відповідного акту. До вказаного договору сторонами складений протокол домовленості про договірні ціни на виконання послуг від 01.03.11 №2.

З метою виконання зазначеного договору від 04.01.10 №У-2/10 позивачем укладено ряд договорів з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит».

Так, відповідно до договору від 01.09.10 №ЕЛ-У-1/10, укладеного позивачем (замовник) з Приватним підприємством «Експерт-Логістік» (виконавець), виконавець зобов'язується надавати за плату роботи (послуги) по різанню метала на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до п.2.4 згаданого договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Як вбачається з актів приймання-здавання робіт від 30.10.10 №7592, від 30.11.10 №8427, від 30.12.10 №9204 ПП «Експерт-Логістик» протягом жовтня - грудня 2010р. для позивача були виконані роботи по різанню метала на заготівки, паянню, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини. На суму виконаних робіт контрагентом позивача були виписані податкові накладні від 30.10.10 №7591, від 30.11.10 №8427, від 30.12.10 №9204 на загальну суму 1 464 458,91 грн. в т.ч. ПДВ 244 076,49 грн. Факт оплати позивачем отриманих від ПП «Експерт-Логістік» на підставі договору від 01.09.10 робіт підтверджується наданими ТОВ БК «Січеслав» Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому отримані від ПП «Експерт-Логістік» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 1 473 273,36 грн. в т.ч. ПДВ 245 545,56 грн. Наведене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 30.10.10 №102, від 30.11.10 №129, від 30.12.10 №168, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, які були досліджені судом в судовому засідання із дорученням їх копій до матеріалів справи, та вказує на використання позивачем придбаних та оплачених робіт у своїй господарській діяльності.

Відповідно до договору від 01.02.11 №ЕЕ-12/11, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Енергія Еко» (виконавець), виконавець зобов'язується надавати за плату роботи (послуги) по різанню метала на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до п.2.4 згаданого договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Як вбачається з акту приймання-здавання робіт від 28.02.11 №58 ТОВ «Енергія Еко» у лютому 2011р. для позивача були виконані роботи по різанню метала на заготівки, паянню, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини. На суму виконаних робіт контрагентом позивача була виписана податкова накладна від 28.02.11 №58 на загальну суму 430 524,42 грн. в т.ч. ПДВ 71 754,07 грн. Факт оплати позивачем отриманих від ТОВ «Енерго Еко» на підставі договору від 01.02.11 робіт підтверджується наданими ТОВ БК «Січеслав» Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому отримані від ТОВ «Енергія Еко» роботи були також реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 432 914,04 грн. в т.ч. ПДВ 72 152,34 грн. Наведене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною від 28.02.11 №12, виписаною позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка», та Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, та вказує на використання позивачем придбаних у ТОВ «Енергія Еко» та оплачених робіт у своїй господарській діяльності.

Відповідно до договору від 01.03.11 №ПСБ-2/11, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Промислова спілка Балтимор» (виконавець), виконавець зобов'язується надавати за плату роботи (послуги) по різанню метала на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до п.2.4 згаданого договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Як вбачається з актів приймання-здавання робіт від 31.03.11 №117, від 29.04.11 №119 ТОВ «ПС Балтимор» протягом березня - квітня 2011р. для позивача були виконані роботи по різанню метала на заготівки, паянню, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини. На суму виконаних робіт контрагентом позивача були виписані податкові накладні від 31.03.11 №117, від 29.04.11 №119 на загальну суму 2 354 126,40 грн. в т.ч. ПДВ 392 354,40 грн. Факт оплати позивачем отриманих від ТОВ «ПС Балтимор» на підставі договору від 01.03.11 робіт підтверджується наданими ТОВ БК «Січеслав» Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому отримані від ТОВ «ПК Балтимор» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 2 366 549,76 грн. в т.ч. ПДВ 394 424,96 грн. Наведене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 31.03.11 №19, від 29.04.11 №28, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, та вказує на використання позивачем придбаних та оплачених робіт у своїй господарській діяльності.

Відповідно до договору від 04.05.11 №БІ-6, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Будінвест» (виконавець), виконавець зобов'язується надавати за плату роботи (послуги) по різанню метала на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до п.2.4 згаданого договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Як вбачається з акту приймання-здавання робіт від 31.05.11 №84 ТОВ «Будінвест» протягом травня 2011р. для позивача були виконані роботи по різанню метала на заготівки, паянню, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини. На суму виконаних робіт контрагентом позивача була виписана податкова накладна від 31.05.11 №84 на загальну суму 979 050,24 грн. в т.ч. ПДВ 163 175,04 грн. Факт оплати позивачем отриманих від ТОВ «Будінвест» на підставі договору від 04.05.11 робіт підтверджується наданими ТОВ БК «Січеслав» Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11.

В подальшому отримані від ТОВ «Будінвест» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 984 230,40 грн. в т.ч. ПДВ 164 038,40 грн. Наведене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною від 31.05.11 №41, виписаною позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, та вказує на використання позивачем придбаних та оплачених робіт у своїй господарській діяльності.

Відповідно до договору від 01.06.11 №О-028, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Оксамит» (виконавець), виконавець зобов'язується надавати за плату роботи (послуги) по різанню метала на заготівки, паяння, галтовка, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до п.2.4 згаданого договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Як вбачається з актів приймання-здавання робіт від 30.06.11 б/н, від 07.07.11 №346 та від 29.07.11 №347 ТОВ «Оксамит» протягом червня - липня 2011р. позивачу були виконані роботи по різанню метала на заготівки, паянню, галтовки, низькотемпературному відпустку продукції із давальчеської сировини. На суму виконаних робіт контрагентом позивача були виписані податкові накладні від 30.06.11 №118, від 07.07.11 №200 та від 29.07.11 №202 на загальну суму 1 696 777,20 грн. в т.ч. ПДВ 282 796,20 грн. Факт оплати позивачем отриманих від ТОВ «Оксамит» на підставі договору від 01.06.11 робіт підтверджується наданими ТОВ БК «Січеслав» Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому отримані від ТОВ «Оксамит» роботи були реалізовані позивачем ТОВ «Техпоставка» на підставі договору від 04.01.10 №У-2/10 на загальну суму 1 705 727,76 грн. в т.ч. ПДВ 284 288,61 грн. Наведене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними від 30.06.11 №49, від 07.07.11 №15, від 29.07.11 №68, виписаними позивачем на ім'я ТОВ «Техпоставка» та Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, та вказує на використання позивачем придбаних та оплачених робіт у своїй господарській діяльності.

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час існування зазначених правовідносин) та п.201.1 ст. 201 ПКУ (який набрав чинності з 01.01.11) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом та підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Дослідженням наведених вище податкових накладених, копії яких наявні в матеріалах справи, судом встановлена їх відповідність встановлених законодавцем вимогам заповнення та формі і порядку заповнення податкової накладеної, визначеним у відповідному Порядку, затвердженому Наказом ДПА України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Мінюсті 29.12.10 №1401/18696 (чинним на час їх складання). В ході проведення перевірки посадовим особам податкового органу зазначені податкові накладні були надані, дослідженні та відображені в акті перевірки.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт, які містять повне найменування таких робіт, одиницю вимірну, кількість та їх вартість, разом із Виписками по рахунку позивача, виданими Ленінградським відділенням ПриватБанку за період з 01.10.10 по 31.08.11, які підтверджують факт оплати позивачем наданих йому послуг, а також наданих ним ТОВ «Техпоставка» послуг на виконання перелічених вище Договорів, безумовно вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та згаданими вище контрагентами.

За правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (далі - Закон №168) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168).

Наведені положення кореспондуються з положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 3168, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту

суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення податкового кодексу, враховуючи фактичність здійснення позивачем з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит», ТОВ «Техпоставка» господарських операцій та наявність відповідних первинних документів, складених за результатами таких операцій, а також податкових накладених, оформлених відповідно до вимог податкового законодавства, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями за Договорами з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит», а відтак включення позивачем сум ПДВ за відповідними податковими накладеними до складу податкового кредиту є правомірним.

Положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначаються валові витрати виробництва та обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Законодавець визначає, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). До складу валових витрат не можуть бути віднесені будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3. ст.5). Аналогічні положення передбачені і пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПКУ: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. З наведеного вбачається, що концептуальною ознакою валових витрат є їх пов'язаність із власною господарською діяльністю платника та підтвердженість первинними документами.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положеннями п.138.2 ст.138 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, який набирає чинності з 01.04.11, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта

оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому за змістом пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Суд також відмічає, що згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Положеннями пп.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість, подані позивачем до відповідача за спірні періоди, копії яких долучені до матеріалів справи, позивачем здійснювалась дійсна господарська діяльності, тобто така діяльності, яка направлена на отримання доходу, є регулярною та суттєвою.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності обставин реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Техпоставка» суд зважує на наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.11 у справі №17/5005/15046/2011 за позовом ТОВ «Техпоставка» до ТОВ «БК «Січеслав» про визнання договору №У-2/10 від 04.01.10 недійсним, яким ТОВ «Техпоставка» в позові відмовлено. Зі змісту згаданого рішення вбачається, що судом при розгляді справи встановлений факт виконання сторонами всіх умов договору належним чином, тобто вчинення сторонами необхідних дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Наведене спростовує твердження податкового органу щодо неможливості надання позивачем послуг через відсутність необхідних умов: як-то кваліфікований персонал, транспортні засоби, переміщення давальницької сировини, приміщення для її зберігання.

Таким чином, з огляду на наведені норми податкового законодавства та дослідженні в судовому засіданні первинні документи, витрати позивача на оплату робіт за договорами з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит», а саме ті, які надані згідно з актами наявними в матеріалах справи щодо приймання-здачі робіт та оплата яких підтверджується виписками з рахунків банку (що не заперечувалось посадовими особами податкового органу під час перевірки), правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат згідно з вимогами п. 5.1., пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням п. 1.32 ст. 1 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням п.14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України

Суд відмічає, що при оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 (далі - Порядок №984).

Згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

В порушення наведених положень відповідач, зазначивши на стор.29-30 акту про завищення позивачем валових витрат на суму 1 939 261 грн. (4 кв.2010р., 1 кв.2011р.) та порушення п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5закону №334, не навів об'єктивно та в повній мірі таке порушення з посиланням на первинні документи та докази, що підтверджують наявність його факту, контролюючий орган не зазначив, за результатами якої саме господарської діяльності позивачем завищені валові витрати, які саме документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не містять обов'язкових реквізитів первинного документу. Звідси суд робить висновок, що твердження податкового органу про завищення валових витрат на загальну суму 1 939 261 грн. (за 4кв.2010р. та 1кв.2011р.) є надуманим, адже не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.

Одночасно суд зазначає, що доводи позивача в обґрунтування правомірності формування валових витрат за 4 кв.2010р. та 1 кв.2011р. за правовідносинами останнього з ТОВ «Вектрас» та ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» не приймаються судом до уваги з огляду на наступне. Зміст акту перевірки від 07.03.12 не дає підстави для висновку, що податковий орган не погоджується з даними податкового обліку позивача в частині відображення результатів його господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Вектрас» та ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як і не вказує на факт дослідження податковим органом відповідних первинних документів, складених за такими взаємовідносинами. Отже, суд не може підміняти державний орган, на який законом покладений контроль щодо дотримання платником податкового законодавства зокрема шляхом вивчення та перевірки первинних документів, та здійснювати будь-які висновки за такий орган, що свідчило б про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Судом враховані результати розгляду відповідачем заперечень ТОВ «БК «Січеслав» на акт перевірки, за змістом яких податковим органом під час розгляду заперечень до Акту перевірки врахований факт невідображення у складі валових витрат повернутої фінансової допомоги в 4 кв. 2010 р. в сумі 70 833 грн. згідно з Актом перевірки від 07.03.12 №159/230/33576615, за результатами розгляду заперечень вказана сума підлягає включенню до складу валових витрат (відповідь ОДПІ від 22.03.12 № №703/10/22-115).

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи висновки акту перевірки від 07.03.12 щодо порушення позивачем пп.169.1.2 п.169.1 ст.169 ПКУ у зв'язку із наданням позивачем у січні 2011р. податкової соціальної пільги найманому працівнику - ОСОБА_3 без отриманні від нього заяви на застосування соціальної пільги. По-перше, положення вказаної норми права встановлюють перелік податкових пільги та не містять вимог щодо подання працівником відповідної заяви. По-друге, зміст «расчетной ведомости по зарплате №НЗП-000001», наданої позивачем на виконання ухвали суду та оглянутої в судовому засіданні, не дає підстави для висновку, що до місячного оподаткованого доходу працівника ОСОБА_3, отриманого в січні 2011р., позивачем застосована соціальна пільга. Так, як вбачається із зазначеної відомості з нарахованого доходу ОСОБА_3 у розмірі 941 грн. утриманий прибутковий податок в розмірі 136,07 грн., що свідчить про утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з вказаної особи в повному розмірі.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження його висновків про порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 з урахуванням п. 1.32 ст. 1 і пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п.135 ст. 135, пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням п.14.1.36 ст. 14, пп. 159.1.2 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, та пп.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 187.1 а) п. 187.1. ст. 187, п.198.3, 198.6 ст. 198, з урахуванням п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу Україні.

Враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит та валові витрати за взаємовідносинами з з ТОВ «Експерт Логістік», ТОВ «Енергія Еко», ТОВ «ПС «Балтимор», ТОВ «Будінвест», ПВКП «Оксамит» за період з 01.10.10 по 31.12.11, податку з доходу ОСОБА_3 за січень 2011р. утриманий позивачем в повному розмірі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені з посиланням на акт перевірки, висновки якого не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «БК «Січеслав» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.03.12 №000021742, №0000012210, №0000022210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» (код ЄДРПОУ - 33576615) витрати по оплаті судового збору в сумі 2 200 грн. (дві тисячі двісті гривень) 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 28.04.12.

Суддя

підпис А.О. Коренев