Постанова № 23793752, 27.04.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/849/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,

за участю представника позивача Овдіюка Д.В.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Екс-прод» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Екс-прод» (далі ПП «Екс-прод», позивач) звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003561601 та № 0003571601 від 07.03.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на підставі акту перевірки № 1077/10/152/30887368 від 22.02.2012 року Луцькою ОДПІ 07.03.2012 року. було прийнято два податкових повідомлення-рішення: № 0003561601 та № 0003571601. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2690,50 гри. та 178,20 грн. (штрафні санкції).

Вважає податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають до скасування, оскільки Постановою господарського суду Волинської області від 31.05.2010 року по справі № 7/57-Б визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо ПП «Екс-прод». Одночасно вказаним судовим рішенням ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

Згідно ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута... виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 1.3. ч. 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України. Відповідно, заявлення грошових вимог до банкрута, розгляд вказаних вимог та їх погашення здійснюється у відповідності з нормами Закону про банкрутство.

Просить суд скасувати податкові повідомленя-рішеня № 0003561601 та № 0003571601 від 07.03.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що при проведенні 26.02.2012 року перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання встановлено, що позивачем не забезпечено своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання протягом граничного строку сплати ПДВ по строку 30.03.2009 року та 30.04.2009 року. В наслідок чого прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 року, яким зобовязано позивача сплатити штраф на загальну суму 2871,70 грн. Крім того, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання, так і податкові зобов'язання, які виникли до, порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафні (фінансові) санкції за них. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ 26.02.2012 року проведено перевірку ПП «Екс-прод» дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання за період з 30.03.2009 року по 21.09.2009 року, за результатами якої складено акт за № 1077/10/15-2/30887368.

. В ході перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання протягом граничного строку сплати ПДВ по строку 30.03.2009 року, фактично сплачено 21.09.2009 року ПДВ в сумі 3605,00 грн.; по строку 30.03.2009 року , фактично сплачено 17.04.2009 року в сумі 1782,00 грн.; по строку сплати на 30.04.2009 року, фактично сплачено 21.09.2009 року в сумі 1782,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ 07.03.2012 року складене податкове повідомлення-рішення № 003561601, яким зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 2693,50 коп. за затримку на 175 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в сумі 5387,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003571601, яким зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 178,20 коп. за затримку на 18 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в сумі 1782,00 грн.

Судом також встановлено, що податкові зобовязання у позивача зі сплати ПДВ виникли по деклараціям № 17690 від 18.03.2009 року та № 38782 від 17.04.2009 року.

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07.03.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Пункт 1 ст. 11 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день із дня її надходження виносить і направляє сторонам та держоргану з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про ведення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з початком провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.05.2010 року в справі № 7/57-Б порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Екс-прод». Зазначеною ухвалою також введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства в т.ч. недоїмки (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції на невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань щодо сплати податків, зборів, обовязкових платежів.

З постанови Господарського суду Волинської області від 31.05.2010 року в справі № 7/57-Б вбачається, що ПП «Екс-прод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором приватного підприємства «Екс-прод» призначено - Василюка Ігоря Миколайовича.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма містить вказівку на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 07.03.2012 року застосовано позивачу штраф за порушення вимог Податкового кодексу України щодо порушення граничного строку сплати сум грошових зобовязань з ПДВ за березень та квітень 2009 року.

Враховуючи те, що податкові зобовязання зі сплати ПДВ по вищевказаним деклараціям виникли у позивача 30.03.2009 року та 30.04.2009 року, та сплачено ним з затримкою 21.09.2009 року, що встановлено перевіркою від 26.02.2012 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач належним чином не довів, що винесені Луцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 року є законними та обґрунтованими та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність невизнання позовних вимог.

Позивач в свою чергу довів, що винесені податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ № 0003561601 та № 0003571601 від 07.03.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 3,11,17,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції № 0003561601 та № 0003571601 від 07.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Екс-прод» судові витрати по справі в сумі 214,60 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде кладена у повному обсязі 28 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський