Рішення № 23789405, 11.04.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2\519\1428\12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" (далі за текстом ККП «Маріупольтепломережа») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію ,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, що проживає по АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2012 року у розмірі 2 409,26 грн., штрафних санкцій у розмірі 323.92 грн. та судового збору у розмірі 214, 60 грн.. який в процесі розгляду справи уточнював. В останній редакції просить стягнути з відповідачки на користь ККП «Маріупольтепломережа»заборгованість за користування тепловою енергією за вказаний період у розмірі 2050,24 грн., штрафні санкції у розмірі 323,92 грн. та судові витрати -судовий збір у розмірі 214,60 грн.

В позові зазначив, що згідно із нормами Житлового Кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, власники квартир зобов'язані щомісячно здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги. Відповідачка в порушення діючого законодавства вносить плату за користування тепловою енергією не в повному обсязі, внаслідок чого у період з січня 2008 року по лютий 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 2 050,24 грн. 16.04.2010 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за користування тепловою енергією у розмірі 2 246.43 грн. за період з 01.11.2008 року по 01.04.2010 року. Відповідно до ухвали суду від 11.05.2010 року вказаний судовий наказ скасовано. З огляду на наведене у зв'язку із подачею ККП «Маріупольтепломережа» заяви про видачу судового наказу та його подальшим скасуванням вважає, що строк позовної давності, який передбачено ст. 257 ЦК України було пропущено не з вини позивача, причина пропуску позовної давності на переконання позивача є поважною.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги з зазначених у позові підстав, просив позов задовольнити. Зауважив, що строк позовної давності ККП «Маріупольтепломережа»було пропущено з поважної причини. Відповідно до квитанцій з оплати теплової енергії, наданих відповідачкою для огляду в ході розгляду даної справи надходить, що при здійсненні нею комунальних платежів у 2011 році, ОСОБА_1 частково здійснювалась оплата утворившоїся на той період заборгованості з оплати теплової енергії, про що свідчать відповідні відмітки у графі «борг». На переконання представника позивача такі дії відповідачки свідчать про визнання нею свого боргу, а отже на підставі ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) у даному конкретному випадку має місце переривання строку позовної давності. Крім того зауважив, що ККП «Маріупольтепломережа» вже зверталось до суду із аналогічними позовними вимогами про стягнення відповідачки та ОСОБА_2, який на той період часу мешкав разом із відповідачкою заборгованості за теплову енергію, але в квітні 2011 року позов ККП «Маріупольтепломережа»було залишено без розгляду, про що свідчить відповідна ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.04.2011 року.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа»визнала частково. Пояснила, що дійсно мешкає у квартирі АДРЕСА_1 та користується послугами, які надаються позивачем. Вона дійсно має заборгованість за теплову енергію за вказаний у уточненій позовній заяві період часу. На теперішній час нею сплачуються комунальні платежі за теплову енергію. Заборгованість з оплати теплової енергії у відповідачки утворилась внаслідок її скрутного матеріального становища, в якому відповідачка перебуває й на теперішній час, оскільки єдиним джерелом прибутку відповідачки є пенсія за віком, яку остання отримує. Просила застосувати до позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа»строк позовної давності, оскільки на переконання відповідачки у даному конкретному випадку не вбачається підстав для визнання поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності та застосування до даного конкретного випадку норми ч. 1 ст. 264 ЦК України. Крім того просила відмовити в задоволенні позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа»в частині стягнення з неї на користь позивача штрафних санкцій, оскільки вказана заборгованість утворилась через неможливість сплачувати у вказаний період вартість послуг, які надавались позивачем через відсутність у неї коштів. Крім того зазначила, що на теперішній час нею вживаються заходи щодо погашення утворившоїся заборгованості, з огляду на викладене просить у задоволенні позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа»в частині стягнення з неї штрафних санкцій відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ч. 1 ст. 714 ЦК України) одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Аналогічні положення закріплені у Правилах користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572, Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 р. № 1198, а також Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630.

У відповідності зі ст.68 Житлового Кодексу України наймач зобов'язані проводити оплату за користування житловим приміщенням і комунальними послугами.

Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачка є квартирозйомщиком квартири АДРЕСА_1.

Між позивачем та відповідачкою фактично склались договірні відносини з приводу постачання ККП «Маріупольтепломережа»теплової енергії відповідачці. Ці обставини не заперечуються сторонами у справі. а отже не підлягають додатковому доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інакше не встановлено договором найму.

Судом при розгляді справи встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 її обов'язку щодо оплати за користування тепловою енергією, яка надається ККП «Маріупольтепломережа», внаслідок чого за період з 01.01.2008 року по 01.02.2012 року заборгованість відповідачки перед позивачем складає 2 050 грн. 24 коп. з урахуванням здійснених ОСОБА_1 виплат.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Частиною 3 ст. 267 встановлена можливість застосування судом наслідків спливу строків позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення у справі. Аналогічгі роз'яснення містяться у постанові № 14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у справі», відповідно до яких, якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

При розгляді справи відповідачкою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа»про стягнення з неї заборгованості за користування тепловою енергією за період 2008 року строків позовної давності, оскільки, на переконання ОСОБА_1, у даному конкретному випадку відсутні поважні причини пропуску вказаного строку позовної давності позивачем.

Суд проаналізувавши норми діючого законодавства та конкретній обставини даної справи приходить до висновку щодо відсутності у даному конкретному випадку факту пропущення позивачем строку позовної давності. Приходячи до таких висновків суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час який минув до настання обставини, з якою закон пов'язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви , починає перебіг спочатку на весь період, передбачених в законі для означених вимог. Дією, що свідчить про визнання особою свого боргового зобов'язання може бути, зокрема часткова виплата боргу. Як надходить з наданих ОСОБА_1 квитанції про оплату послуг з користування тепловою енергією нею у період 2011 року здійснювались окрім поточних платежів платежі в рахунок погашення утворившоїся заборгованості, отже, на переконання суду, у даному конкретному випадку має місце строк переривання позовної давності, так як часткова сплата відпвідачуою суми заборгованості свідчить про визнання нею суми боргу. З огляду на викладене позовні вимоги ККП «Маріупольтпломережа»про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування тепловою енергію підлягають задоволенню за весь період заявлених позовних вимог - з 01.01.2008 року по 01.02.2012 року у розмірі 2 050 грн. 24 коп.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Ознайомившись з позовними вимогами ККП «Маріупольтепломережа»в частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 323 грн. 92 коп., суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних вимог позивачем до матеріалів позовної заяви не надано відповідного розрахунку, який б підтверджував правомірність нарахування штрафних санкцій за невиконання відповідачкою її обов'язків з оплати комунальних послуг у вказаному розмірі. Крім того приходячи до такого висновку суд враховує тяжке матеріальне становище ОСОБА_1 та той факт, що на протязі 2011 року відповідачкою вживались заходи щодо погашення утворившоїся перед позивачем заборгованості за користування тепловою енергією.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладені норми діючого законодавства з відповідачки на користь КККП «Маріупольтепломережа»підлягає частковому стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 185 грн. 32 коп., пропорційно до задоволених судом позовних вимог ККП «Маріупольтепломережа».

На підставі ст. 68 ЖК України, ст. 256, 264, 267, 526, 815 ЦК України, ст. ст.10, 60, ч. 3 ст. 61, 212, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" на р/р 2603333 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279 заборгованість за теплову енергію за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2012 року в сумі 2 050 (дві тисячі п'ятдесят) гривень 24 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" на р/р 26006962486738 ПАТ «ПУМБ»м. Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 33760279 судовий збір у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) гривень 32 копійки.

В задоволенні решти частини позовних вимог Комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Л. Соловйов