Постанова № 23786243, 04.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5345/11 Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними дій та стягнення залишку невиплаченої вихідної допомоги і незаконно утриманого податку , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з адміністративним позовом до апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просили визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати в повному об'ємі вихідної допомоги та утримання з частково виплаченої вихідної допомоги податку; стягнення з відповідачів залишку невиплаченої вихідної допомоги на користь ОСОБА_2- 75389,00 грн., ОСОБА_3- 31756,14 грн., ОСОБА_4- 65723,94 грн. без утримання податку; стягнення з відповідачів на користь позивачів незаконно утриманий податок ОСОБА_2- 40826,56 грн., ОСОБА_3- 17197,28 грн., ОСОБА_4- 35592,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі працювали суддями апеляційного суду Хмельницької області. Наказами голови апеляційного суду №72(05-03), №73(05-03), №74(05-03) від 26.10.2010 року звільнені з посад на підставі постанови Верховної Ради України від 07.10.2010 року №2596-VI «Про звільнення суддів» у зв'язку з поданням заяв про відставку, з дотриманням вимог чинної на той час ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що передбачала виплату судді, якій пішов у відставку, вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.

Державна судова адміністрація нарахувала позивачам вихідну допомогу, зокрема, ОСОБА_2 у розмірі 347 566,05 грн. ( 39 років роботи на посаді судді), ОСОБА_3 у розмірі 146 404,68 грн. (17 років роботи на посаді судді), ОСОБА_4 у розмірі 303 006,30 грн. (34 роки роботи на посаді судді) про що повідомила апеляційний суд листами від 19 листопада 2010 року. Проте, до цього часу вихідна допомога не виплачена позивачам в повному обсязі.

Окрім того, в порушення ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» при частковій виплаті вихідної допомоги з позивачів утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірах з ОСОБА_2 - 40826,56 грн., з ОСОБА_3 - 17197,28 грн. та з ОСОБА_4 - 35592,35 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволений частково, а саме: визнано протиправними дії Апеляційного суду Хмельницької області щодо невиплати вихідної допомоги та утримання податку з доходів фізичних осіб; стягнуто з апеляційного суду Хмельницької області на користь ОСОБА_2 75389, 00 грн. вихідної допомоги та 40826, 56 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб, ОСОБА_3 31756, 14 грн. вихідної допомоги та 17197, 28 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб та ОСОБА_4 65723, 00 грн. вихідної допомоги та 35592, 35 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовим рішенням, відповідач - апеляційний суд Хмельницької області звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання призначене на 03 квітня 2012 року учасники процесу не з'явилися, при цьому, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі працювали суддями апеляційного суду Хмельницької області. Наказами голови апеляційного суду №72(05-03), №73(05-03), №74(05-03) від 26.10.2010 року звільнені з посад на підставі постанови Верховної Ради України від 07.10.2010 року №2596-VI «Про звільнення суддів» у зв'язку з поданням заяв про відставку, з дотриманням вимог чинної на той час ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що передбачала виплату судді, який пішов у відставку, вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.

Згідно листів №№ 17-7895/10, 17-7894/10, 17-7896/10 від 19 листопада 2010 року Державна судова адміністрація України підтвердила право позивачів на отримання вихідної допомоги ОСОБА_2 у розмірі 347566,05 грн. за 39 повних років роботи на посаді судді, ОСОБА_3 у розмірі 146404,68 грн. за 17 повних років роботи на посаді судді, ОСОБА_4 у розмірі 303006,30 грн. за 34 повних років роботи на посаді судді.

Відповідно до довідок Апеляційного суду Хмельницької області №№ 06-74/11, 06-75/11, 06-73/11 від 13 квітня 2011 року у зв'язку з виходом у відставку позивачам при частковій виплаті вихідної допомоги утримано податок з доходів фізичних осіб з ОСОБА_2 - 40826,56 грн., ОСОБА_3 17197,28 грн., ОСОБА_4 - 35592,35 грн. Заборгованість по виплаті вихідної допомоги складає ОСОБА_2 - 75389,00 грн., ОСОБА_3 - 31756,14 грн., ОСОБА_4 - 65723,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 47, частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. В свою чергу, частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" визначено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Отже, вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді. А її невиплата свідчить про невиконання уповноваженими органами зазначених вище положень законодавства.

Крім того, з листів Державної судової адміністрації України №№ 17-7895/10, 17-7894/10, 17-7896/10 від 19 листопада 2010 рок випливає, що ДСА України фактично погоджується із необхідністю проведення розрахунку по виплаті позивачам вихідної допомоги в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційної скарги, що невиплачена позивачам частина вихідної допомоги в розмірах ОСОБА_2 - 75389,00 грн., ОСОБА_3 - 31756,14 грн., ОСОБА_4- 65723,94 грн. підлягає стягненню із Державної судової адміністрації України, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 126 Закону України "Про судоустрій України", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Державна судова адміністрація України здійснювала матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну судову адміністрацію України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14 січня 2009 року №14, основними завданнями Державної судової адміністрації України визначено організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, а також здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів.

Крім того, пунктом 4 даного Положення передбачено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: готує пропозиції до проекту Державного бюджету України в частині визначення обсягу видатків для забезпечення діяльності судів; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці.

Відтак, оскільки Державна судова адміністрація України виконувала на момент виникнення спірних правовідносин функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, тому саме вона несла відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду.

При цьому, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивачів, а також в зв'язку із необхідністю проведення видатків з Державного бюджету для здійснення такої виплати, колегія суддів вважає, що належним способом такого захисту буде зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", зважаючи на таке.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні використовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 року, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується основним завданням забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, в тому рахунку розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 4 вказаного Положення, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.

Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що Казначейство України не є головними розпорядником бюджетних коштів, на них не покладено обов'язок здійснювати розподіл коштів за видатками щодо матеріального забезпечення суддів, однак саме на них законодавством покладено завдання проводити видатки з Державного бюджету на відповідні програми.

При цьому, колегією суддів вказує на те, що Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України, яким визначено, що Державне Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що права та інтереси позивачів належить захистити шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України, що полягала у допущенні заборгованості перед позивачами по виплаті вихідної допомоги в повному обсязі, а також зобов'язання Державного Казначейства України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" та стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача невиплаченої частини вихідної допомоги.

Щодо оподаткування вихідної допомоги податком з фізичних осіб колегія суддів звертає увагу на наступне.

Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, а тому утримання з позивачів прибуткового податку є необґрунтованим та суперечить положенням законодавства.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, тому при вирішенні даного питання застосовуються норми Закони України «Про статус суддів». Крім того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Відповідно до п. 1.3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами.

Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», викладено виключний перелік доходів, що включені до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 вказаного Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій апеляційного суду Хмельницької області щодо оподаткування вихідної допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що стягнення податку з вихідної допомоги позивачів повинно провадитись з місцевого бюджету, а не з апеляційного суду Хмельницької області оскільки податок з доходів фізичних осіб утриманий в межах податкових відносин та спрямований до місцевого бюджету м. Хмельницького, а тому може бути повернений лише з місцевого бюджету м. Хмельницького.

Разом з тим, оскільки Державна судова адміністрація України виконувала на момент виникнення спірних правовідносин функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, тому саме з неї суд першої інстанції повинен був стягнути невиплачені суми вихідної допомоги, натомість стягнув їх з апеляційного суду Хмельницької області.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст.94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Оскільки, апелянтом сплачено при подачі апеляційної скарги за вимогами немайнового характеру судовий збір в розмірі 14,12 грн. на недійсний рахунок, а за вимогами майнового характеру судовий збір не сплачений взагалі, тому з відповідача має бути стягнуто судові витрати на користь місцевого бюджету м. Вінниці - Одержувач: УДКСУ у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030001; Код ЄДРПОУ: 38054707; Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області; МФО: 802015; № 31212206781002 у розмірі 941 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу апеляційного суду Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними дій відповідачів щодо невиплати в повному об'ємі вихідної допомоги та утримання з частково виплаченої вихідної допомоги податку та стягнення з відповідачів залишку невиплаченої вихідної допомоги скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії апеляційного суду Хмельницької області щодо утримання з вихідної допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з місцевого бюджету м. Хмельницького на користь ОСОБА_2 утриманий з вихідної допомоги податок з фізичних осіб у розмірі 40826,56 грн., ОСОБА_3 в розмірі 17197,28 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 35592,35 грн.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо невиплати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вихідної допомоги в повному обсязі.

Зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, що передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" для виплати ОСОБА_2 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 75389 (сімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок, ОСОБА_3 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 31756 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) гривень 28 копійок, ОСОБА_4 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 65723 (шістдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три) гривень 94 копійок

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 75389 (сімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок, ОСОБА_3 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 31756 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) гривень 28 копійок, ОСОБА_4 невиплачену частину вихідної допомоги в розмірі 65723 (шістдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три) гривень 94 копійок.

У решті позову відмовити.

Допустити постанову до негайного виконання.

Присудити на користь місцевого бюджету м. Вінниці судові витрати у розмірі 941 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - апеляційного суду Хмельницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.