Постанова № 23784455, 25.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2011 р.Справа № 2-а-8070/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Крикливенко І.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року за адміністративним позовом ТОВ виробничо-комерційної фірми «Майстер-Електро»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

18 листопада 2010 року ТОВ виробничо-комерційна фірма «Майстер-Електро»звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 10.11.2010 р. № 0002292301/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року адміністративний позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.11.2010 р. № 0002292301/0.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є господарюючим суб'єктом, який 22 червня 2005 р. зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 93, 94).

З 28 до 29 жовтня 2010 р. ДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп». Результати перевірки оформлені актом від 29 жовтня 2010 р. № 3792/232-00/33627010 (а.с. 8-15).

Як зазначено відповідачем у висновку цього акту перевірки, позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. п.п. 7.4.5., п. 7.7. п.п. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час перевірки позивача, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 23553 грн. (а.с. 15).

На підставі висновків акту перевірки, 10 листопада 2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23553 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 11776,50 грн. (а.с. 22).

Приймаючи зазначене рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»низку договорів: 19 червня 2009 р., відповідно до якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»на замовлення позивача виконувало пусконалагоджувальні роботи; 22 червня 2009 р., згідно якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»виготовлювало проект зовнішнього електропостачання; 8 липня 2009 р., згідно якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»виготовлювало та узгоджувало чотири проекти зовнішнього електропостачання; 1 вересня 2009 р., згідно якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»здійснювало монтаж силової та освітлювальної мережі; 7 вересня 2009 р., згідно якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»надавало послуги з переносу живлячої мережі зовнішнього електропостачання; 17 вересня 2009 р., згідно умов якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»надавало послуги з ліквідації аварії щита обліку; 15 жовтня 2009 р., згідно умов якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»надавало послуги з монтажу електротехнічної частини; 16 листопада 2009 р., згідно умов якого ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»виконувало монтаж електротехнічної частини приміщень (а.с. 23-30). ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»свої зобов'язання, які випливають з вищезазначених договорів, виконало, що вбачається з поданих позивачем актів приймання виконаних робіт та актів приймання-здачі робіт (а.с. 31-52, 116-117, 152-175).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки договори, укладені позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»були сторонами виконані належним чином, тому у позивача малися всі законні підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у договірній ціні.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

З акту перевірки від 29 жовтня 2010 р. № 3792/232-00/33627010 вбачається наступне.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ ВКФ «Майстер-Електро»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період червень - грудень 2009 року та відображення в складі податкового кредиту ТОВ ВКФ «Майстер-Електро»суми ПДВ по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в розмірі 23553 грн.

Згідно Інформації, отриманої від ДПА у Миколаївській області листом від 01.10.10 № 9858/7/23-309 (вх. № 3813/8 від 01.10.10 р.), ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має наявні ознаки фіктивності. В провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

З протоколу допиту від 18.08.2010 року свідка -засновника та директора ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_1, проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчук Р.Б. у приміщенні службового кабінету СУ ПМ ДПА України з виконанням вимог ст. ст. 68-70, 85, 167, 170 КПК України, вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має ознаки фіктивності.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 19.10.2010 року № 27987/7/23-1010 (вх. № 9285/7 від 21.10.10) надіслано до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва матеріали невиїзної документальної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (акт від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754).

Згідно акту перевірки від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року»загальна чисельність працюючих на ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток ТОВ «С.Дж.Р.Груп»можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Крім того, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (45.21.6 -Будівництво інших споруд). Крім того, на теперішній час ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за березень 2010 року.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «С.Дж.Р.Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

В ході проведення перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, наявність трудових ресурсів для виконання робіт, послуг.

Натомість, як вважає апеляційний суд, являються переконливими доводи відповідача в тій частині, що на підприємстві контрагента позивача (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») працює одна людина, що, в свою чергу, з урахуванням відсутності у цього контрагента матеріальних та інших ресурсів, обладнання, сировини і матеріалів для здійснення основного виду діяльності (про що свідчить податкова звітність), унеможливлювало здійснення ним реальних господарських операцій з позивачем за зазначеними вище договорами.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимогами п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 із змінами та доповненнями, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Отже, для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідна наявність документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зі змінами та доповненнями, які підтверджують факт отримання товарів, робіт (послуг) від Іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При встановленні неправомірності формування ТОВ ВТК «Майстер-Електро»податкового кредиту з ПДВ досліджено усі обставини, що могли б підтвердити реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких підприємством включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту, а також використання або ж призначення для використання результатів здійснення таких операцій в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Також при проведенні перевірки ТОВ ВТК «Майстер-Електро»враховано те, що правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати тільки реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків, оскільки сам по собі факт сплати коштів ТОВ ВТК «Майстер-Електро»не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце.

Також апеляційною інстанцією враховується постанова Печерського районного суду м. Київа від 07 грудня 2011 року про амністування ОСОБА_1, якою встановлено, що ОСОБА_1, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України ( службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки), працюючи директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у липні 2008 року передав третьої особі фінансово-господарські документи, документи бухгалтерської та податкової звітності, ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, електронні ключі системи «клієнт-банк»та печатку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства. Тим самим ОСОБА_1 надав можливість цієї особі з липня 2008 по серпень 2010 років здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп», при цьому не будучи ідентифікованим.

Враховуючи викладене, а також ненадання документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, рух активів у процесі здійснення господарської операції, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договірні умови в наслідок відсутності кваліфікованого персоналу, основних фондів, відповідних приміщень та умов для здійснення обумовлених в договорах операцій,відсутність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідно для заявленого виду господарської діяльності колегія суддів приходить до висновку про відсутність реального факту здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Вищезазначеними доказами спростовується твердження позивача про реальність здійснення господарських операції між ним та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з чого можна дійти висновку про наявність порушень податкового законодавства з боку ТОВ ВТК «Майстер-Електро».

Опис допущених ТОВ ВТК «Майстер-Електро»порушень вимог податкового законодавства, наведений в акті перевірки від 29.10.2010 № 3792/232-00/33627010, містить встановлений безпосередній зв'язок між показниками відповідних рядків податкових декларацій та первинними документами, які використовувались при проведенні перевірки суб'єкта господарювання.

Керуючись вищезазначеним колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, що висновки акту перевірки від 29.10.2010 р. № 3792/232-00/33627010 ТОВ ВТК «Майстер-Електро» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.06.2009 р. по 31.12.2009 р. є такими, що відповідають чинному законодавству.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

З урахуванням встановлених обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми матеріального права. Висновки, викладені в оскаржуваної постанові, не відповідають обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ТОВ виробничо-комерційної фірми «Майстер-Електро».

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби -задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позову ТОВ виробничо-комерційної фірми «Майстер-Електро» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

Суддя Л.П. Шеметенко