Постанова № 23784453, 25.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р.Справа № 2-а-12255/08/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Золотнікова О.С.судді -Осіпова Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року, по справі за адміністративним Приватного підприємства «Термінал»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Термінал» (далі ПП «Термінал») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси), та уточнивши позовні вимоги просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001242301/0, №0001232301/0 від 09.03.2006 року, №0001242301/1, №0001232301/1 від 22.05.2006 року, №0001242301/2, №0001232301/2 від 26.06.2006 року, №0001242301/3, №0001232301/3, №0031502301/0 від 11.09.2006 року, за якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість за порушення у сумі податку на прибуток, на підставі Акту перевірки, в якому зазначено, що ПП Термінал»порушив п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.. 7.4.1, 7.4.4, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси:

№0001242301/2 від 26.06.2006 року, відповідно до якого ПП «Термінал»визначена сума податкового зобов'язання в сумі 189010 грн. (148800 грн., за основним платежем, 40210 грн. -~ штрафна (фінансова) санкція);

№0001232301/2 від 26.06.2006 року, відповідно до якого ПП «Термінал»визначена сума податкового зобов'язання в сумі 175448,90 грн. (119078 грн., за основним платежем, 56370,90 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0001242301/3 від 11.09.2006 року, відповідно до якого ПП «Термінал»визначена сума податкового зобов'язання в сумі 189010,90 грн. (148800 грн., за основним платежем, 40210 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0001232301/3 від 11.09.2006 року, відповідно до якого ПП «Термінал»визначена сума податкового зобов'язання 119078 грн., за основним платежем, 56370,90-грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№0031502301/0 від 11.09.2006 року, відповідно до якого ПП «Термінал»визначені штрафні (фінансові) санкції на суму 3168,10 грн..

Не погоджуючись з вказаною постановою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, у який вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі : відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб , які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату , час і місце судового розгляду.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що ПП «Термінал»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №258594 від 21.10.2002 року. Форма власності - приватна ,на податковий облік в ДПІ взято 28.10.1992 року за №4711.

З 06 по 24 лютого 2006 року була здійснена виїзна планова документальна перевірка ПП «Термінал»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, про що 28.02.2006року складено Акт №612-23-02-32230223 .

На підставі Акту від 28.02.2006 року ДПІ 09.03.2006 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0001242301/0, яким позивачу - ПП «Термінал»визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 263410гривень (148800гривень за основним платежем, 114610гривень - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР із змінами та доповненнями ; податкове повідомлення-рішення №0001232301/0, за яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 234987,9 гривень (119078гривень за основним платежем, 115909,9гривень - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями .

ПП «Термінал»оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. ДПІ скаргу залишило без задоволення.

ДПА в Одеській області 20.06.2006 року прийняло рішення №11237/25 про результати розгляду повторної скарги, яким частково скасувало рішення ДШ про результати розгляду первинної скарги №9721/25-008 та податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання по штрафним санкціям з податку на прибуток у сумі 74400грн. і штрафним санкціям з ПДВ у сумі 59539грн. З урахуванням вказаного рішення ДПА в Одеській області ДШ прийняло 26.06.2006 року податкові повідомлення-рішення №0001242301/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 189010гривень (148 800 гривень за основним платежем, 40 210 гривень - штрафна (фінансова) санкція) та №0001232301/2, за яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 175 448,9 гривень (119078 гривень за основним платежем, 56 370,9гривень - штрафна (фінансова) санкція) .

Рішення ДПА в Одеській області ПП «Термінал»оскаржило до ДПА України, яка своїм рішенням №9692/6/25-0215 від 01.09.2006 року залишила без змін рішення ДПА в Одеській області та додатково застосувало штрафну санкцію з ПДВ у сумі 3168,1грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З урахуванням рішення ДПА України ДПІ прийняло 11.09.2006 року податкові повідомлення-рішення №0001242301/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 189010 гривень (148 800 гривень за основним платежем, 40 210 гривень - штрафна (фінансова) санкція), №0001232301/3, за яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 175 448,9 гривень 119 078 гривень за основним платежем, 56 370,9 гривень - штрафна (фінансова) санкція) та №0031502301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по штрафним санкціям у сумі 3168,10грн.

В Акті перевірки вказано на завищення валових витрат підприємства на загальну суму 595,2 тис. гривень на підставі п.п. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п.5.3. статті 5 Закону України № 283 97-ВР, яке виразилось у включенні до складу валових витрат витрати, які не підтвердженні відповідними документами та відповідно завищений податковий кредит на суму 119078грн.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «Термінал» здійснювало транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів на підставі договорів з резидентами та нерезидентами України. У зв'язку з тим, що на балансі підприємства транспортні засобі відсутні, для виконання транспортних послуг підприємство залучало транспорт підприємств - перевізників, а саме ПП «Мортех»згідно договору №1507/05-П від 15.07.2005року, ПП «Фартех»згідно договору №0104/05- П від 01.05.2005року, ПП «Лс-Південь»згідно договору №10-10/П від 01.10.2004 року, ПП «Укрбонбуд»згідно договору №0102/05-П від 01.02.2005 року . Здійснення транспортних послуг вказаними СПД на суму 592,2 тис. грн. підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР валові витрати виробництва - це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України №996-Х1У від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закону України №996-Х1У) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В ч. 2 ст.9 цього Закону зазначені обов'язкові реквізити, які повинен мати первинний документ.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що акти виконаних робіт про надання транспортних послуг містять всі вказані в Законі України №996-Х1У реквізити.

Згідно п.33 ст.9 Закону України, від 01.06.2000, № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"(у редакції на момент виникнення правовідносин) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, серед іншого, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, а перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом загального користування;

Відповідно до статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт як, зокрема: надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Згідно з Переліком органів ліцензування ,затвердженому Постановою КМ України, від 14.11.2000, № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) -здійснює Укравтотранс

Згідно з ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні ,затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" визначені наступні терміни : вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; експедитор з перевезення вантажів - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з п.3.1.-3.2 ст.3 вищевказаних Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1. Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції, що кошти по оплаті транспортних послуг правомірно віднесені до валових витрат підприємства у перевіряємий відповідачем період, так як підприємства перевізники ПП «Мортех»згідно договору №1507/05-П від 15.07.2005року, ПП «Фартех»згідно договору №0104/05- П від 01.05.2005року, ПП «Лс-Південь»згідно договору №10-10/П від 01.10.2004 року, ПП «Укрбонбуд»згідно договору №0102/05-П від 01.02.2005 року у порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України, від 01.06.2000, № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ,Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні ,затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 -не мали права на укладання відповідних договорів , у зв'язку із відсутністю відповідних ліцензій , а надані позивачем договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, виписки банку по оплаті транспортних послуг у цьому випадку не є достатніми доказами товарності операцій щодо перевезення вантажів .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що не прийняв до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх заперечень проти позову, на п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністра транспорту України від 14.10.1997року №363, відповідно до якого основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи, оскільки, як вказано в самому наказі ці правила розроблені та прийняті на виконання Програми заходів Кабінету Міністрів України щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань. Закон України №283/97-ВР не передбачає необхідність для віднесення витрат по оплаті транспортних послуг до валових витрат наявність товарно-транспортних накладних та подорожних листів, а крім того пунктом 5.11 ст.5 цього Закону визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст.1 Закону України № 1251 від 25.06.1991р. «Про систему оподаткування»механізм сплати податків і зборів не може встановлюватись чи змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування, до яких не відносяться Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністра транспорту України від 14.10.1997року№363.

Згідно п.п.7.4.1,7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку... У разі коли платник придбає товари(роботи,послуги) вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не відносяться.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включенню до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними

Апеляційний суд вважає , що податкові накладні не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку - поставщиком товарів (послуг) на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку ,що позивач ПП «Термінал»неправомірно відніс до складу валових витрат вартість транспортних послуг в розмірі 595,2 тис. грн. і відповідно у відповідача були правові підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та штрафних санкцій ,та що позивачем відповідно неправомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, та вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до валових витрат суму 595,2 тис.грн. та податкового кредиту ПДВ у сумі 119078грн. діяв відповідно вимог Закону України №283/97-ВР та Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду 23 вересня 2009 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись: ч. 1 ст. 195,197,п. 3 ч.1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.. 207 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року -скасувати.

Прийняти нову постанову:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Термінал» -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : пис/

Судді: