Ухвала суду № 23783073, 24.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 3365/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області про визнання частково нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000201751/1 від 14 травня 2008 року.

В процесі судового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №000201751/1 від 14 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14854,32 грн., в тому числі за основним платежем - 4951,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9902,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем безпідставно донараховано податок з доходів фізичних осіб з мотивів не включення до загального місячного оподатковуваного доходу виплати надбавок працівникам за роз»їзний характер робіт, оскільки надбавки за роз'їзний характер робіт не є об»єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000201751/1, яке прийняте 14 травня 2008 року Державною податковою інспекцією в Рівненському районі в частині визначення суми податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14854,32 грн., в тому числі за основним платежем - 4951,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9902,88 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що надбавки за розїзний характер роботи, що виплачуються працівникам позивача не включаються до фонду оплати праці, а тому не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція в Рівненському районі Рівненської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права при її прийнятті внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Філії «Рівненський райавтодор» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами даної перевірки складено Акт №236/33/23-141/26206584, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000201751/1 від 14 травня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14973,84 грн. в тому числі, 4991,28 грн. за основним платежем, штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання (9982,56 грн.) відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та головою об»єднаної профспілкової організації працівників ДП «Рівненський облавтодор» в 2006 році затверджено у складі додатку № 15 до колективного договору «Положення про порядок встановлення і виплати надбавки працівникам позивача за роз'їзний характер робіт» (а.с.32-33). Виплату такої надбавки передбачено працівникам філій позивача зайнятих будівництвом, ремонтом, утриманням автомобільних доріг та дорожніх споруд, а також контролем їх якості на об'єктах віддалених від місця знаходження філій. Надбавка за роз'їзний характер робіт нараховується робітникам та фахівцям, які виконують роботи на підставі табеля обліку часу знаходження в роз'їздах, який ведеться виконавцем робіт або майстром, що очолює дільницю. Працівникам апарату управління надбавка нараховується на підставі маршрутних листів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 (далі - Постанова) підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Згідно ч.2 п.1 Постанови, при оподаткуванні доходів працівникам, які мають розїзний (пересувний) характер робіт, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок до тарифних ставок та посадових окладів, тобто службові поїздки таких працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі зі встановленням переліку відповідних посад та професій, закріплених ділянок для обслуговування, розміру надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення працівника за день, встановлених Постановою для поїздок в межах України та за межами України ( п.2 Постанови).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, витрати на виплату названих надбавок відшкодовуються за рахунок коштів передбачених у вартості виконаних робіт згідно методичних рекомендацій, затверджених наказом Держбуду України від 05.06.2005 року № 106. Обумовленні надбавки встановлено у розмірі 6 грн. за один день. Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними в справі письмовими доказами.

Відповідно до п.1.1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «заробітна плата» - це також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Закон не містить переліку інших виплат, які входять у склад заробітної плати.

Підпунктом 2.2.6 та пунктом 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 встановлено, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України, яке регулює дані відносини.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що 25.05.2004 року ДПА України у своєму роз»ясненні № 5131/5/17-3116 наданому на запит Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), а також у розясненні ДПА України від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 встановила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у звязку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Оскільки позивач в своїх діях дотримувався розяснень ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116, № 4890/6/17-0716 від 21.05.2007 р. та № 17930/7/17-0717 від 04.09.2008, надбавки, що виплачувались працівникам позивача за розїзний характер роботи, позивач правомірно не включав до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а тому не зобовязаний був оподатковувати їх податком з доходів фізичних осіб.

Слід також зауважити, що згідно пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове розяснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте в порушення вимог чинного законодавства України, яке регулює дані відносини.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі № 2а-4696/08/1770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В. Ніколін