Ухвала суду № 23783069, 24.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 2134/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року по справі за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області про визнання нечиним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в Золочівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18.08.2009 року № 0000131600/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області від 18.08.2009 року № 0000131600/1, яким до Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства за затримку на 109 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 13577 грн., застосовано штраф у розмірі 50% - 6788 грн. 50 коп. за платежем податок на додану вартість є таким, що винесене відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області від 18.08.2009 року № 0000131600/1.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Золочівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В процесі апеляційного розгляду відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва ДПІ у Золочівському районі Львівської області на Золочівську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби, яку реорганізовано шляхом злиття.

Враховуючи надані докази та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Золочівському районі Львівської області було проведено перевірку дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Комунальним підприємством «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № № 11/15- 212/03348703 від 09.07.2009 року, в якому встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме підприємство сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного у деклараціях із затримкою, що є більшою 90 календарних днів.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131600/1 від 18.08.2009 року, яким до позивача за затримку на 109 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 13577 грн., застосовано штраф у розмірі 50% - 6788 грн. 50 коп. за платежем податок на додану вартість.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як зазначено в підпункті 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Відтак, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, то у вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Золочівському районі Львівської області (правонаступником якої є Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі № 2а-6502/09/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

25.04.2012 року