Ухвала суду № 23783061, 26.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р. Справа № 46875/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання- Корчинської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Інтерплит Надвірна» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішеннь, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛК Інтерплит Надвірна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь № 0000692301, № 0000702301 від 08.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем при проведенні перевірки за період липня-грудня 2010 року, січня-березня 2011 року та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000692301, № 0000702301 від 08.12.2011 року було порушено вимоги Цивільного Кодексу України, Податкового Кодексу України та значно перевищено компетенцію надану контролюючому органу при визнанні укладених договорів нікчемними. Відтак, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛК Інтерплит Надвірна» просило визнати нечинними вищезгадані податкові повідомлення рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі № 0000692301, №0000702301 від 08.12.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Інтерплит Надвірна" судові витрати в розмірі 28 грн. 23 коп.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, ст..201 Податкового Кодексу України.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» з питань правильності та достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ при взаєморозрахунках з ТзОВ «Аверс Плюс ЛТД» за липень-грудень 2010 року та січень-березень 2011 року.

За наслідками перевірки 24.11.2011 року було складено акт № 1863/23- 32472712 за змістом якого встановлено наступні порушення позивача, а саме :

-відсутність поставок товарів, виконання робіт, надання послуг, укладення угод з метою настання реальних наслідків, невиконання господарських операцій за період з 01.07.2010року по 31.03.2011року щодо придбання ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» газу природного для власних виробничих потреб у ТзОВ «Аверс Плюс ЛТД», що не підтверджено через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна у постачальника, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Тобто, звинувачено позивача в укладенні угод з постачальником, які не спрямовані на реальне настання наслідків з огляду на те, що внаслідок невиїзної документальної перевірки Оболонської ДПІ в м.Києві, контрагента ТзОВ «Аверс Плюс ЛТД» за вказаною адресою не виявилось.

На підставі акту перевірки № 1863/23-32472712 від 24.11.2011 року державною податковою інспекцією у Надвірнянському районі було винесено податкові повідомлення- рішення № 0000692301, № 0000702301 від 08.12.2011 року, якими позивачу визначено суму грошових податкових зобов'язань з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- за рішенням № 0000692301 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1172084,75 гривень;

- за рішенням № 0000702301 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 863717 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 215929гри- вень, що разом становить 1079646, на які зменшується бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, явно упереджено та на підставі лише акту ДПІ в Оболонському р-ні м.Києва від 22.06.11р. з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкових кредитів між ТзОВ « Аверс Плюс ЛТД» , ТзОВ «Електрохім» та ПП «Експерт-Логістик», які жодного відношення до договірних відношень і господарської діяльності ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» не мали.

Натомість, сверджуючи про нікчемність укладеної між ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» і

ТзОВ « Аверс Плюс ЛТД» працівники ДПІ у Надвірнянському р-ні Івано-Франківської обл. не вдалися до аналізу укладених угод між ними, факту виконання взаємних зобовязань, перерахунку коштів за придбаний газ, перевірки наявності актів прийняття-передачі поставленого газу, підтвердження «Нафтогазом України» законтрактованих лімітів газу, наявності укладених угод з магістральним транспортувальником ВАТ «Івано-Франківськгазом».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» на протязі ревізованого періоду перебувало в договірних стосунках з ТзОВ « Аверс Плюс ЛТД», що стверджено договорами поставки природного газу № 009-10 від 12.04.2010р. і № 009-11 від 07.12.2010р., які укладені з дотриманням вимог Глави 53-54 ЦК України і на підтвердження реальності виконання яких було укладено технічні угоди на транспортування природного газу з боку ВАТ «Івано-Франківськгазом» з помісячною розбивкою поставки планових обсягів від 02.01.2009р. та подальшими додатковими угодами (а.с.43-68 т.1) , з помісячними актами прийомки-передачі з 02.08.2010р. по 01.04.2011р. (а.с.69-104 т.1). Аналогічне мало місце і шляхом укладення Договору на транспортування природного газу з НАК «Нафтогазом України» в особі «Прикарпаттрансгазу» № 4 від 01.05.2010р. (а.с.105).

Поряд з цим, ТзОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» на виконання умов укладених угод з ТзОВ « Аверс Плюс ЛТД» регулярно проводило попередню оплату за постачання газу платіжними дорученнями від 21.06.2010 р. по 04.04.2010 р. (а.с.134-216 т.1) та виписувало належні податкові накладні з 25.11.2010 р. по 25.03.2011 р.(а.с.217-250 т.1), що є очевидним та неспростовним фактом, який підтверджує реальність виконання договірних зобов'язань між контрагентами.

Відтак твердження податкових інспекторів про нікчемність укладених угод є голослівним припущенням, яке базується лише на повідомленні Оболонської ДПІ м.Києва про свої підозри та виходить за межі виписаних законом повноважень для працівників податкового органу, адже за змістом частини другої ст. 215 ЦК України- нікчемним є правочини, якщо його недійсність встановлено законом.

З наведеного вбачається, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки працівників ДПІ . Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням невмотивованості зайнятої позиції відповідачем.

Тому колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що нікчемними правочинами за ст.228 ЦК України, , є правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, , територіальної громади, або незаконне заволодіння ним. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду судом у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть одноосібно, з боку ДПІ, бути поставлені в основу податкового повідомлення-рішення про визнання правочинів нікчемними.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Недійсність правочину стверджується лише рішенням суду.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а Податковим Кодексом України не передбачено повноважень та права працівників ДПІ визнавати в односторонньому порядку господарські правочини- нікчемними.

Як випливає з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (чи затримка із сплатою) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Єдиною правовою підставою для формування податкового кредиту визнається наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю. Коли ж контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, припущення перевіряючих про нікчемність правочинів жодним чином не можуть впливати на правила встановлені Законами України з питань оподаткування. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку первинної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, що вбачається і з практики Європейського Суду, де конкретно зазначено, що платник податку (покупець) не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань із сплати податкових платежів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-4219/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 04.05.2012 року